Рішення № 56058549, 22.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.2016 Справа № 905/3606/15

за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса

до Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка, Донецька область

про стягнення 43365грн.

Суддя Говорун О.В.

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю №704;

від відповідача ОСОБА_2, представник за довіреністю №11/18/03 від 01.01.2016.

Державне підприємство «Одеська залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - відповідач) про стягнення 43365грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.09.2015 зі станції Авдіївка Донецької залізниці відповідач, згідно накладної №48583017, у вагоні №65488934, відправив вантаж шлам вугільний, відходи («хвости» з фабрики збагачувальної), на станцію Христинівка Одеської залізниці. При проходженні вагону станції Знамянка Одеської залізниці, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 43365грн., який він просить стягнути з відповідача.

Відповідач у судове засідання зявився, відзив на позов не надав, щодо задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши що маса вантажу перед відправленням була визначена ним вірно на справних вагах та згідно комерційного акту було витікання вантажу, а отже має місце втрата вантажу з вини перевізника.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

23.09.2015 Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник), зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Христинівка Одеської залізниці, відвантажило на адресу Одеської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт Одеської дороги (вантажоодержувач) за залізничною накладною №48583017, у вагоні №65488934, вантаж шлам вугільний, відходи («хвости» з фабрики збагачувальної). При оформленні залізничної накладної №48583017 відповідачем вказано масу вантажу: нетто 67400кг, тара 24300кг. Завантаження вантажу у вагон здійснювалось засобами відправника. Маса визначена на електронних вагах, заводський №1569600043 (а.с.9).

При проходженні вагону №65488934 станції Знамянка Одеської залізниці, було здійснено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №48583017.

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено комерційним актом АА №032436 складеним 26.09.2015, в розділі «Д» якого зазначено: «Над 5-6-7 люками рівномірне нижче бортів 1300мм. Вантаж залитий водою, маються сліди витікання рідини через конструктивні отвори. На поверхні вантажу слідів розкрадання та втрати вантажу немає. Захисне маркування відсутнє. Просипання вантажу немає. У вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Каток не застосовувався. Обєм кузова відсутній. Зважування вагона здійснене 26.09.2015 на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знамянка Одеської залізниці (держповірка ваг 11.09.2015) працівником станції Івановим в присутності заст. ДС Кирилова. При зважуванні виявилось брутто 82950кг, тара з документа 24300кг, нетто 58650кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 8750кг. По штатному розкладу зав. вантажним двором відсутній» (а.с.12).

Крім того, такі ж відомості містять і акт загальної форми №86488 від 25.09.2015, складений станцією Знамянка Одеської залізниці (а.с.10).

Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки вагонних ваг, тип тензометричні, заводський №1569600043, міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками 1 раз на 6 місяців. 30.04.2015 була проведена державна повірка зазначених ваг (а.с.14-15).

Факт зважування та розходження у масі вантажу підтверджується і протоколом зважування партії вантажних вагонів станції Знамянка Одеської залізниці, складеного 26.09.2015, відповідно до якого маса вантажу у вагоні менша ніж зазначена у накладній (а.с.11).

На станції призначення (ст. Христинівка - Одеської залізниці) був заповнений розділ «Є» комерційного акту АА № №032436 від 26.09.2015, відповідно до якого, під час перевірки вантажу різниці між комерційним актом, складеним на станції Знамянка Одеської залізниці не виявлено (а.с.12 зворотній бік).

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 37 Статуту залізниць України (далі Статут) встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з абзацем 2 п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (далі Правила № 644), маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Пунктом 5.5. Правил № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №48583017 масу вантажу у вагоні №65488934 нарахований штраф відповідачу в розмірі 43365грн. Судом встановлено, що розмір суми штрафу відповідає вимогам ст.ст. 118, 122 Статуту.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо вірного визначення маси вантажу відправником перед відправленням, оскільки доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано. Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що мала місце саме втрата вантажу під час перевезення, оскільки в комерційному акті зазначається про сліди витікання рідини а не просипання вантажу. Крім того, пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Не доведено відповідачем і можливість витікання рідини разом з вантажем в загальній масі 8.75т. на відстані між ст. Авдіївка та ст. Знам'янка.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також приймаючи до уваги, що фактична маса вантажу виявилась меншою за масу вантажу, яка зазначена в накладній, що, в свою чергу, не створювало небезпеку на залізничному транспорті, то суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 1 провізної плати.

Також, судом прийнято до уваги, що Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Донецька область визначена як район проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Проїзд індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 8673грн. штрафу та 1218грн. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 24 лютого 2016 року.

Суддя О.В. Говорун