Рішення № 56058509, 23.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.16р. Справа № 904/9304/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс", м. Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Рівне", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 435271,00 грн

Головуючий колегії -суддя: Воронько В.Д.

Члени колегії - судді: Мартинюк С.В.,

ОСОБА_2

Представники:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: представник ОСОБА_3, довіреність № 0006 від 10.09.2015.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Рівне" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 435271,00 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на надання послуг охорони № А 1/3, укладеного між сторонами 01.03.2010.

Ухвалою господарського суду від 25.12.2015 справу прийнято до свого провадження в колегіальному складі: головуючий суддя Воронько В.Д., суддя - Мартинюк С.В., суддя - Васильєв О.Ю.

Позивач участь свого повноважного представника у засіданні суду не забезпечив та витребуваних судом документів не надав. Від позивача неодноразово надходило клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у Приморському районному суді м. Маріуполя, але задовольнити ці клопотання не було можливості, оскільки вони надходили з порушення строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України на їх подачу або відсутністю технічної можливості проведення засідання в режимі відеоконференції через зайнятість майданчика для її проведення.

Відповідач подав до суду:

заперечення на позовну заяву, яке розцінено судом як відзив, у якому проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні;

заяву про застосування позовної давності щодо стягнення збитків за договором;

копії актів надання послуг за березень 2010 року по квітень 2011 року.

Крім того, 17.02.2016 відповідач надав заяву про відшкодування понесених ним витрат на забезпечення явки свого представника до суду.

27.01.2016 на електронну пошту суду надійшло клопотання від ПАТ "МК "Азовсталь", яке повідомило про те, що надати суду копію договору оренди майна № 118/270 від 01.01.2010, а також акт приймання-передачі майна до даного договору, не має можливості у зв'язку з тим, що договір оренди майна № 118/270 від 01.01.2010, а також акт приймання-передачі майна були знищені разом із матеріалами господарської справи № 37/143 за позовом ПАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" до ТОВ "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс" на підставі акта про виділення для знищення справ (документів), не внесених в Національний архівний фонд від 04.12.2014.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 між ТОВ "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс" (далі позивач, замовник) та ТОВ "Охорона-Рівне" (далі відповідач, виконавець) було укладено договір надання послуг охорони № А 1/3 (далі договір) відповідно до умов п.2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати охорону об'єкту власними силами та способами, передбаченим чинним законодавством, в період часу та на умовах, визначених цим договором, а також забезпечити виконання вимог пропускного та внутрішньоб'єктового режиму.

Об'єктом охорони є будиночки котеджного типу № 1-10, 12, 14; адміністративно-побутовий комплекс, водоочисна установка, дизельна електростанція, трансформаторна підстанція, які знаходяться: Донецька область, Новоазовський район, Саханська сільська рада, урочище Горіхова балка, згідно затвердженої дислокації постів (додаток №1 до договору) (п.3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.01.2011).

Вказаний об'єкт охорони був предметом договору на передачу оренди майна № 118/270, укладеним між орендодавцем Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс" 01.01.2010.

13.04.2011 договір на передачу в оренду майна № 118/270 від 01.01.2010 припинив свою дію. Під час повернення об'єкту оренди було виявлено нестачу 10 позицій майна, в результаті чого ПАТ "МК "Азовсталь" у липні 2011 року звернулося до суду з позовом до ТОВ "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс" про стягнення вартості відсутнього майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2011 у справі № 37/143, залишеним без змін Донецьким апеляційним господарським судом від 08.12.2011, присуджено до стягнення з ТОВ "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс" у сумі 435271,00 грн та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання цього рішення позивач ТОВ "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс" платіжною вимогою № 454 від 08.12.2011 сплатив вартість відсутнього майна в розмірі 439859,71 грн. 20.02.2012 заходи до забезпечення позову ухвалою господарського суду Донецької області у справі № 37/143 скасовано.

На думку позивача понесенні ним збитки, в результаті відсутності майна, виникли через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором надання послуг з охорони. Цей факт і став підставою звернення позивача до суду з цим позовом, предметом якого є стягнення з ТОВ "Охорона-Рівне" заборгованості в сумі 435 271,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання послуг з охорони відповідачем позивачу у судовому засіданні не оспорений та виконання яких підтверджено матеріалами справи.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 9.2.1 договору надання послуг охорони передбачено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену працівниками виконавця або третіми особами майну замовника, що зберігалось на об'єкті, внаслідок неякісного виконання виконавцем своїх зобов'язань за цим договором.

Факти скоєння протиправних дій іншими особами, які проникли на об'єкт і факти неналежного виконання виконавцем своїх обов'язків, а також суму шкоди, який підлягає відшкодуванню, встановлюється органами дізнання, слідства або судом, або актом, оформленим належним чином (п. 9.2.4 договору).

Посилаючись саме на п.п. 9.2.1. та 9.2.4 договору надання послуг охорони та ст. 224 Господарського кодексу України, за якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, позивач грунтує свої позовні вимоги.

Не погоджуючись з позицією позивача відповідач зазначив, що в період дії договору його підприємство власними силами здійснювало цілодобову охорону об'єкту. За фактом наданих позивачу послуг регулярно підписувалися акти про надані послуги без будь - яких зауважень з приводу їх якості з боку замовника. Крім того за період з дати укладання позивачем договору оренди №118/270 від 01.01.2010 до дати укладання договору про надання послуг охорони №А1/3 від 01.03.2010 ТОВ "Охорона-Рівне" відповідальності не несе.

Дослідження матеріалів справи показало, що розділом 4.2 договору про надання послуг охорони сторони визначили обов'язки виконавця щодо охорони об'єкту, однак матеріали справи не містять жодного доказу того, що за період дії договору від замовника надходили будь-які претензії з питання порушення виконавцем своїх обов'язків.

Суд неодноразово ухвалами зобов'язував позивача чітко зазначити, коли і за яких обставин втрачене майно, підтвердити це документально, надати документи, що підтверджують, яке саме майно було передано під охорону, чи мали працівники відповідача доступ до приміщень котеджних будинків, коли виявлена нестача майна, яким чином це оформлено, чи приймав участь у цьому представник відповідача та інші будь-які документи, що підтверджують відношення відповідача до нестачі майна.

Незважаючи на вимоги суду позивач не вжив заходів до надання вичерпного переліку доказів, які б підтверджували його доводи та заперечення.

В ході розгляду спору по суті судом встановлено, що представники відповідача ТОВ "Охорона-Рівне" не були присутніми під час приймання-передачі майна ПАТ "МК "Азовсталь" в оренду позивачу ТОВ "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс", а також при складанні акту на повернення орендованого майна.

За змістом акту про відшкодування вартості майна від 12.05.2011, складеного та підписаного ПАТ "МК "Азовсталь" та ТОВ "Кадрове агентство "ОСОБА_1 Сервіс", визначено 10 позицій відсутнього майна.

При встановленні факту відсутності 10 позицій орендованого майна відсутні будь-які посилання на факт вини відповідача під час здійснення ним охорони об'єкту, проникнення на територію об'єкту сторонніх осіб, порушення цілісності дверей, запірних та замикаючих пристроїв в приміщеннях, де ці цінності знаходилися, фактів виносу цих товарно-матеріальних цінностей за межі об'єкту. Невідомо чи мав відповідач доступ в середину приміщень, чи передавались йому позивачем під охорону матеріальні цінності, вартість яких позивач заявив до стягнення. Крім того, не міститься в матеріалах справи жодних доказів звернення позивача до правоохоронних органів за встановленням факту крадіжки і, відповідно, відсутні рішення органів дізнання, слідства та вирок суду, якими були б встановлені такі факти та вина відповідача у зникненні майна.

Отже, доводи позивача не знайшли свого підтвердження у положеннях п. 9.2.4 договору послуг охорони та неналежному виконанні відповідачем свого зобов'язання на час охорони об'єкту. В порушення п.9.2.5 цього договору відсутня письмова заява позивача про спричинені збитки на адресу відповідача і, як наслідок, представники останнього не були присутніми при визначенні залишків товарно-матеріальних цінностей і в визначенні розміру збитків.

Таким чином, п.9.3.4 договору про надання послуг охорони встановлено, що виконавець звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначений замовником самостійно без повідомлення виконавця про порушення цілісності об'єкту (у випадках, коли таке повідомлення слід було здійснити) та/або без участі відповідальних працівників виконавця (у випадках коли така участь була обов'язковою), за відсутності письмового повідомлення останнього про час визначення залишків товарно-матеріальних цінностей та визначення розміру збитку.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином не довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обовязку щодо надання послуг охорони, його доводи не містять документального та нормативного обґрунтування через що неможливо довести вину відповідача, а тому останній не повинен нести відповідальність перед позивачем за відсутність охоронюваного майна та відшкодовувати понесені позивачем збитки.

З огляду на що суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у задоволенні яких слід відмовити.

Стосовно заяви відповідача про відшкодування витрат у сумі 702,75 грн, понесених останнім на забезпечення явки у судове засідання свого представника, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Дослідивши матеріали, надані відповідачем у підтвердження документальних доказів понесення ним витрат на суму 702,75 грн, суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки такі документи не є належними та допустимими письмовими доказами у розумінні розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Крім того, п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Таким чином, відповідачем не надано належних документальних доказів на підтвердження понесених судових витрат пов'язаних з явкою його представника у засідання господарського суду, в результаті чого не може бути задоволено та відшкодовано.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Витрати судового збору у сумі 6 529, 07 грн покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2016.

Головуючий колегії ОСОБА_4

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя О.Ю. Васильєв