Рішення № 56058447, 15.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.16р. Справа № 904/2303/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Андросової В.Є., м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", м. Харків

про стягнення 232 382,64 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Ткаченко Д.В., довіреність № б/н від 27.01.2016 року, представник ;

від відповідача: Погребна А.О., довіреність № 05-04 від 11.01.2016 року, представник;

від третьої особи: Богомаз Н.О., довіреність № 4495 від 23.12.2014 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Траффікс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Андросової В.Є. звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" про стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 232 382,64 грн. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не повернув на його вимогу частину заставного майна на суму 232 382,64 грн., а саме:

1. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051201 - 1 шт.;

2. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051202 - 1 шт.;

3. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051203 - 1 шт.;

4. Автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051204 - 1 шт.;

5. Автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051205 - 1 шт.;

6. Автоматична машина для тестування якості електроламп , зав. № 051206 - 1 шт.;

7. Автоматична машина для перемішування цементу (20 кг), зав. № 051208 - 1 шт.;

8. Конвеєр стрічковий, інв. № Т-0018 - 1 шт.;

9. Конвеєр стрічковий, інв. № Т-0019 - 1 шт.;

10. Конвеєр стрічковий, інв. № Т-0020 - 1 шт.,

на яке відповідно до договору застави №11344432000/11344451000/11344462000 /11344484000/2 від 03.06.2008 року за рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.12.2011 року у справі № 5016/3892/2011 (12/222) було звернуто стягнення та яке 03.01.2013 року у межах виконавчого провадження ВП № 31284621 було описано, арештовано й передано на відповідальне зберігання ПАТ "Дніпрополімермаш" (а.с. 50 - 58, 63 - 66, 69 - 72 том 1).

Позивач вважає зазначене майно втраченим з вини відповідача, який не забезпечив його збереження і посилаючись на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України просить відшкодувати його вартість у заявленій до стягнення сумі, яка визначена на підставі експертного висновку від 12.09.2014 року, складеного провідним економістом відділу оцінки і моніторингу застав ЦП Дніпровського регіону АТ "УкрСиббанк" ОСОБА_6 (а.с. 93 - 97 том 1).

Відповідач проти позову заперечує, вважає вартість майна визначеною без належного документального обґрунтування (а.с. 116 - 119, 159 - 160 том 1). Стосовно його фактичної наявності у нього на час розгляду справи доказів не надав. Відповідальним себе за зберігання майна на час розгляду справи не вважає.

У своїх додаткових поясненнях, поданих до суду 09.02.2016 року, відповідач також проти позову заперечує. Зазначає, що ціна позову визначена позивачем безпідставно, оскільки ґрунтується на експертному висновку відділу оцінки застав з оцінки вартості забезпечення, який не містить достовірних даних ринкової вартості оспорюваного майна (а.с. 10-11 том 2).

Позивач та третя особа у письмових поясненнях від 21.05.2015 року, від 20.05.2015 року та від 12.02.2016 року вказують на достовірність висновку оцінки спірного майна, яка здійснена сертифікованим оцінювачем ОСОБА_6 згідно з положеннями Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 (а.с. 164, 173 том 1, 18-19 том 2).

27.05.2015 року представником відповідача було заявлено письмове клопотання про призначення товарознавчої експертизи для визначення ринкової вартості оспорюваного майна станом на дату проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2015 року у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Для вирішення судовим експертам поставлено наступне питання:

1. Яка дійсна (реальна) ринкова вартість станом на момент проведення експертизи майна як за його наявності у Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" так і у разі його відсутності:

- автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051201 - 1 шт.;

- автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051202 - 1 шт.;

- автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051203 - 1 шт.;

- автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051204 - 1 шт.;

- автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051205 - 1 шт.;

- автоматична машина для тестування якості електроламп , зав. № 051206 - 1 шт.;

- автоматична машина для перемішування цементу (20 кг), зав. № 051208 - 1 шт.;

- конвеєр стрічковий, інв. № Т-0018 - 1 шт.;

- конвеєр стрічковий, інв. № Т-0019 - 1 шт.;

- конвеєр стрічковий, інв. № Т-0020 - 1 шт.,

що є предметом застави за договором №11344432000/11344451000/11344462000/ 11344484000/2 від 03.06.2008 року (із змінами та доповненнями), укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траффікс" (а.с. 42 - 49 том 1) та входить да актів опису й арешту від 03.01.2013 року, складених державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП № 31284621 (а.с. 63 - 66, 69 - 72 том 1).

При цьому було зазначено, що у разі відсутності майна чи його частини проведення експертизи необхідно здійснити на підставі матеріалів справи та додатково витребуваних експертом за його клопотанням документів (за необхідності).

Вказаною ухвалою на час проведення судової експертизи провадження у справі було зупинено.

12.01.2016 року до господарського суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла справа № 904/2303/15 разом із листом № 2774-15 від 12.01.2016 року та висновком судової товарознавчої експертизи № 2774-15 від 24.12.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2016 року провадження у справі було поновлено з 09.02.2016 року з призначенням її до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2016 року після чого оголошувалася перерва до 15.02.2016 року.

У судовому засіданні 15.02.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - Банк, Третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траффікс" (далі - Позичальник, Позивач) укладено кредитний договір № 11344484000 відповідно до якого останнім отримано кредит в іноземній валюті у сумі 850 000,00 доларів США з поверненням у терміни, встановлені графіком. Термін кредитування - з 03.06.2008 року по 02.06.2011 року (п.п. 1.1, 1.2.1 договору).

03.06.2008 року між третьою особою та позивачем укладено кредитний договір №11344451000 відповідно до якого останнім отримано кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 115 000,00 доларів США з поверненням у терміни, встановлені графіком повернення кредиту. Термін кредитування - з 03.06.2008 року по 02.06.2011 року (п.п. 1.1, 1.2.1 договору).

03.06.2008 року між третьою особою та позивачем укладено кредитний договір №11344432000 відповідно до якого останнім отримано кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1 081 440,00 доларів США з поверненням у терміни, встановлені графіком повернення кредиту. Термін кредитування - з 03.06.2008 року по 02.06.2011 року (п.п. 1.1, 1.2.1 договору).

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, а також за кредитним договором № 11344462000 від 03.06.2008 року між третьою особою у цій справі як заставодержателем (далі - Заставодержатель) та позивачем як заставодавцем (далі - Заставодавець) укладено договір застави майна №11344432000/11344451000/11344462000/11344484000/2 (обладнання) від 03.06.2008 року, який того ж числа посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2144 (а.с. 42 - 49 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору (в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень № 1 від 20.03.2009 року) заставодавець з метою забезпечення зобов'язань за кредитними договорами заставив наступне майно:

1. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051201 1 шт.

2. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051202 1 шт.

3. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051203 1 шт.

4. Автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051204 1 шт.

5. Автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051205 1 шт.

6. Автоматична машина для тестування якості електроламп, зав. № 051206 1 шт.

7. Автоматична машина для групової упаковки електроламп, зав. № 051207 1 шт.

8. Автоматична машина для перемішування цементу (20 кг), зав. № 051208 1 шт.

9. Конвейер стрічковий, інв. № Т-0018 1 шт.

10. Конвейер стрічковий, інв. № Т-0019 1 шт.

11. Конвейер стрічковий, інв. № Т-0020 1 шт.

12. Обладнання газорозподільчої системи, у т.ч.

12.1. Газорегуляторний пункт, інв. № Т-0015 1 шт.

12.2. Газорегуляторний пункт, інв. № Т-0016 1 шт.

12.3. Газорегуляторний пункт, інв. № Т-0017 1 шт.

12.4. Балон пропановий 50 л 6 шт.

13. Компресор масляний з ремінним приводом АВАС В 3800В, інв. № Т-0009 1 шт.

14. Ресівер 350 л, інв. № Т-0021 1 шт.

15. Стелаж металевий міцний, висота 3600, ширина 2000, інв. № Т-0022 1 шт.

16. Стелаж металевий міцний, висота 3600, ширина 2000, інв. № Т-0023 1 шт.

17. Стелаж металевий міцний, висота 3600, ширина 2000, інв. № Т-0024 1 шт.

18. Стелаж металевий міцний, висота 3600, ширина 2000, інв. № Т-0025 1 шт.,

що є власністю заставодавця (далі - Предмет застави) та знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 37, а саме: приміщення № 8, № 9, № 11-21, № 27, що розташовані в будівлі-склад № 3 згідно з договором оренди № А/25/12/1-2008 від 25.12.2008 року з ТОВ «Агора-Рент».

За домовленістю сторін вартість предмета застави (обладнання) визначена у сумі 5558759,00 грн.

У цьому ж пункті вказано, що предмет застави є власністю заставодавця на підставі: договору купівлі-продажу №22/02-06 від 22.02.2006 року, укладеного з ТОВ "Ліга Трейд ЛТД"; акту приймання-передачі до договору від 22.02.2006 року; видаткової накладної №РН-220201 від 22.02.2006 року; накладної № 94277Дп від 30.03.2006 року - постачальник ДП "Альцест-Днепр"; накладної № 115405Дп від 27.08.2007 - постачальник ДП "Альцест-Днепр"; актів приймання-передачі обладнання до статутного фонду від 20.12.2007 року.

Заставлене майно залишається у володінні і користуванні заставодавця.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання (нотаріального посвідчення) /пункт 8.1 договору/.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Траффікс" зобов'язань за кредитними договорами рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.12.2011 року у справі № 5016/3892/2011(12/222) за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" звернено стягнення на предмет застави, а саме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Траффікс" (54000, м. Миколаїв, вул. Суворова, буд 1-А, кв.2, код 33769601) та яке знаходиться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 37, а саме: приміщення № 8, № 9, № 11-21, № 27, що розташовані в будівлі-склад № 3 і складається з:

1. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051201 1 шт.

2. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051202 1 шт.

3. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051203 1 шт.

4. Автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051204 1 шт.

5. Автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051205 1 шт.

6. Автоматична машина для тестування якості електроламп, зав. № 051206 1 шт.

7. Автоматична машина для групової упаковки електроламп, зав. № 051207 1 шт.

8. Автоматична машина для перемішування цементу (20 кг), зав. № 051208 1 шт.

9. Конвейер стрічковий, інв. № Т-0018 1 шт.

10. Конвейер стрічковий, інв. № Т-0019 1 шт.

11. Конвейер стрічковий, інв. № Т-0020 1 шт.

12. Обладнання газорозподільчої системи, у т.ч.

12.1. Газорегуляторний пункт, інв. № Т-0015 1 шт.

12.2. Газорегуляторний пункт, інв. № Т-0016 1 шт.

12.3. Газорегуляторний пункт, інв. № Т-0017 1 шт.

12.4. Балон пропановий 50 л 6 шт.

13. Компресор масляний з ремінним приводом АВАС В 3800В, інв. № Т-0009 1 шт.

14. Ресівер 350 л, інв. № Т-0021 1 шт.

15. Стелаж металевий міцний, висота 3600, ширина 2000, інв. № Т-0022 1 шт.

16. Стелаж металевий міцний, висота 3600, ширина 2000, інв. № Т-0023 1 шт.

17. Стелаж металевий міцний, висота 3600, ширина 2000, інв. № Т-0024 1 шт.

18. Стелаж металевий міцний, висота 3600, ширина 2000, інв. № Т-0025 1 шт. (а.с. 50 - 58 том 1).

27.12.2011 року господарським судом Миколаївської області було видано наказ №5016/3892/2011(12/222) на підставі якого постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 17.02.2012 року було відкрито виконавче провадження ВП № 31284621 (а.с. 59 - 62 том 1).

03.01.2013 року у межах вказаного виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозовим О.М. було виявлено на території ПАТ "Дніпрополімермаш" та арештовано й описано частину заставного майна, що підтверджується актами опису та арешту майна, а саме:

1. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051201 - 1 шт.;

2. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051202 - 1 шт.;

3. Автоматична машина для фіксації цоколя на колбі, зав. № 051203 - 1 шт.;

4. Автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051204 - 1 шт.;

5. Автоматична машина для наповнення цоколя цементом, зав. № 051205 - 1 шт.;

6. Автоматична машина для тестування якості електроламп , зав. № 051206 - 1 шт.;

7. Автоматична машина для перемішування цементу (20 кг), зав. № 051208 - 1 шт.;

8. Конвеєр стрічковий, інв. № Т-0018 - 1 шт.;

9. Конвеєр стрічковий, інв. № Т-0019 - 1 шт.;

10. Конвеєр стрічковий, інв. № Т-0020 - 1 шт.

Відповідно до актів державного виконавця про опис та арешт майна останнє було передано на відповідальне зберігання ПАТ "Дніпрополімермаш". При цьому заборонено користуватися, розпоряджатися арештованим майном, продавати, міняти, дарувати, будь-яким іншим чином відчужувати його, псувати, вчиняти інші дії, що можуть призвести до зменшення його вартості. Державним виконавцем було зобов'язано стягувача ПАТ «УкрСибанк» до 15.01.2013 року вирішити питання про вивезення майна з території ПАТ «Дніпрополімермаш» або здійснити авансування витрат, пов'язаних із збереженням арештованого майна шляхом укладення договору відповідального зберігання (а.с. 63 - 72 том 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2013 року (суддя Камша Н.М.) порушено провадження у справі № 904/8745/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" (а.с. 83-84 том 1).

На підставі ухвали господарського суду про порушення провадження про банкрутство позивача старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відповідно до пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було зупинено виконавче провадження № 31284621 про звернення стягнення на предмет застави до закінчення строку дії зазначених обставин.

Постановою господарського суду від 22.05.2014 року у справі № 904/8745/13 (суддя Камша Н.М.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Траффікс" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Траффікс" призначено арбітражного керуючого Андросову В.Є., свідоцтво № 1058 від 04.07.2013 року (а.с. 85-86 том 1).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.08.2014 року відповідно до пункту 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 27.12.2011 року № 5016/3892/2011(12/222) про звернення стягнення на предмет застави (а.с. 78 - 82 том 1).

Майно, що знаходилося на зберіганні у відповідача, власникові - позивачеві у справі повернуто не було. Листом № 01-180 від 24.11.2014 року відповідач повідомив арбітражного керуючого Андросову В.Є. про те, що приміщення, в якому зберігалося заставне майно, було передано в оренду, оскільки після 15.01.2013 року ПАТ «Дніпрополімермаш» відповідальності за його збереження не несе (а.с. 91 том 1).

Відмова відповідача від повернення позивачеві арештованого майна і є причиною виникнення спору.

На засіданні комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" 16.01.2015 року було вирішено звернутися до господарського суду з позовом про стягнення збитків.

За частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя (частина перша статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини другої статті 57 цього Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюється державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина п'ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом частин першої, третьої статті 59 цього Закону майно, на яке накладено арешт, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.

У разі, якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Отже, дії державного виконавця щодо опису й арешту спірного майна, передачі його на зберігання відповідачеві у справі із забороною користуватися та розпоряджатися ним передбачені чинним законодавством. При цьому відповідач, як зберігач майна, несе відповідальність за його збереження.

Статтею 954 Цивільного кодексу України, яка стосується зберігання за законом, передбачено, що положення глави 66 («Зберігання») застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

За частинами першою, другою статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За змістом частини першої статті 951 цього Кодексу збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками, окрім іншого, розуміються втрата або пошкодження її майна.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками, окрім іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на приписи статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 22.01.2013 року у справі № 3-72 гс 12.

У діях відповідача присутній повний склад цивільного правопорушення.

У процесі проведення судово-товарознавчої експертизи (висновок № 2774-14 від 24.12.2015 року) судовим експертом у процесі проведеного огляду об'єктів оцінки встановлений факт відсутності спірного обладнання у відповідача, зафіксована наявність лише деяких його фрагментів, які ідентифікувати не надається можливим (а.с. 144 том 1). Із цих же причин експерт не зміг визначити ринкову вартість спірного обладнання.

Відсутність спірного заставного майна не заперечувалася і самим відповідачем, представник якого під час розгляду справи не виключав наявності окремих його частин. Разом з тим відповідач не погоджується із обов'язком щодо його збереження після 15.01.2013 року - дати, зазначеної у актах опису та арешту, складених державним виконавцем 03.01.2013 року.

Таким чином, відсутність спірного майна відповідачем не спростована, а навпаки є встановленим фактом.

За частиною третьою статті 950 Цивільного кодексу України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності умислу або грубої необережності.

З актів опису та арешту майна від 03.01.20215 року вбачається, що спірне заставне майно було прийняте на відповідальне зберігання представником відповідача головним бухгалтером ОСОБА_10 без зазначення строку такого зберігання (а.с. 65, 71 том 1).

При цьому дата 15.01.2013 року була визначена державним виконавцем не для зберігача, а для стягувача, до якої останній мав вирішити питання щодо авансування витрат, спрямованих на створення умов належного зберігання арештованого майна шляхом укладення договору зберігання, враховуючи необхідність відшкодування витрат визначених та понесених зберігачем, або вивезти його з повідомленням про це виконавця (а.с. 68, 72 том 1).

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, не є обов'язком стягувача, так само як і вчинення дій по вивезенню заставного майна з території зберігача без будь-яких розпоряджень державного виконавця стягувачеві щодо його подальшого зберігання.

За частиною третьою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" право зберігача на винагороду гарантується, а розмір такої винагороди визначається у відповідному договорі між зберігачем та виконавцем, а не стягувачем.

При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 947 Цивільного кодексу України).

Отже, обов'язок відповідача щодо зберігання спірного заставного майна виник на підставі закону і певним строком для нього обмежений не був. Право на відшкодування витрат, понесених у зв'язку із зберіганням майна, передбачена законом, а відсутність цього майна має наслідком відшкодування збитків.

Аналогічні правові наслідки настають і у випадку неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно.

Так, за статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи про повернення майна.

Експертом не встановлена ринкова вартість спірного заставного майна, але відповідно до частини першої статті 951 Цивільного кодексу України та частини другої статті 1213 цього ж Кодексу збитки, завдані втратою (нестачею) речі, відшкодовуються у розмірі її вартості як такої.

Відповідно до експертного висновку відділу оцінки застав по оцінці вартості забезпечення від 12.09.2014 року, зробленого провідним економістом відділу оцінки і моніторингу застав Центру підтримки Дніпропетровського регіонального АТ "УкрСиббанк" ОСОБА_6, вартість спірного заставного обладнання складає 232 382,64 грн. (а.с. 93 - 97 том 1).

Суб'єкт оцінки має свідоцтво № 3472 від 24.10.2002 року про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, видане Фондом державного майна України на право здійснювати, серед іншого, оцінку майна та майнових прав за такими напрямами як оцінка машин, обладнання та окремих видів транспортних засобів тощо (а.с. 154 том 1). Крім того, він має сертифікат №2233 від 03.02.2001 року, виданий на підставі рішення екзаменаційної комісії Фонду державного майна України та Українського товариства оцінювачів (протокол № 16 від 03.02.2001 року) (а.с. 155 том 1).

Із експертного висновку провідного економіста ОСОБА_6, а також письмових пояснень від 11.02.2016 року третьої особи у цій справі вбачається, що оцінка вартості спірного заставного майна здійснювалася відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 "Про затвердження Національного Стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". При оцінці майна використано фотозвіт до акту перевірки заставного майна-обладнання № 040001/5473/20140206 від 11.02.2014 року, зроблений провідним економістом відділу моніторингу застав Центру підтримки Дніпровського регіону АТ "УкрСиббанк" ОСОБА_11

Визначення вартості оцінки майна проводилося за допомогою витратного підходу відповідно до пункту 38 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 (а.с. 95 том 1; 18-19 том 2).

Із змісту пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 (із змін. і доп.) "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі - Постанова КМУ № 1440) вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей. Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Пунктом 11 Постанови КМУ № 1440 встановлено, що оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог. У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

До неринкових видів належать вартість заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість заміщення (відтворення), вартість у використанні, споживча вартість, вартість ліквідації, інвестиційна вартість, спеціальна вартість, ліквідаційна вартість, чиста вартість реалізації, оціночна вартість та інші види, порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами (пункт 19 Постанови КМУ № 1440).

Відповідно до пункту 36 Постанови КМУ № 1440 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Витратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення (пункт 39 Постанови КМУ № 1440).

Згідно з пунктом 40 Постанови КМУ № 1440 витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та метод заміщення.

Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

За допомогою методів прямого відтворення та заміщення визначається залишкова вартість заміщення (відтворення).

Особливості застосування майнового підходу встановлюються відповідними національними стандартами щодо оцінки об'єктів у формі цілісних майнових комплексів та у формі фінансових інтересів.

Визначена провідним економістом ОСОБА_6 за результатом експертного висновку вартість спірного заставного майна у сумі 232 382,64 грн. відповідачем не спростована, хоча з огляду на свої процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, таку можливість він мав.

Спірне майно за кількістю складає 10 із 18 одиниць загальною договірною вартістю 5558759,00 грн., що приймалося у заставу третьою особою від позивача у справі за договором застави №11344432000/11344451000/11344462000 /11344484000/2 від 03.06.2008 року. Право власності заставодавця-позивача у справі підтверджено зазначеними у пункті 1.1 цього договору правовстановлюючими документами, перевіреними нотаріусом під час посвідчення договору, а саме договором купівлі-продажу № 22/02-06 від 22.02.2006 року та актом приймання-передачі від 22.02.2006 року, копії яких надані третьою особою для долучення до справи (а.с. 165 - 171 том 1).

Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини поняття "майно" включає в себе як "фактичне майно", так і майнові цінності, в тому числі боргові вимоги.

Майнові права позивача порушені, що є підставою для їх захисту, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача спростовуються викладеним.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 4647,65 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 147, ідентифікаційний код 00218615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, буд. 9, ідентифікаційний код 33769601) збитки у сумі 232 382,64 грн., судовий збір у сумі 4647,65 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2016 року.

Суддя І.І. Колісник