Постанова № 56058295, 23.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 917/1516/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Грек Б.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Компанія),

на рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2015

зі справи № 917/1516/15

за позовом Компанії

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава (далі - Товариство),

про стягнення 75 874,50 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Баранової В.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 75 874,50 грн., з яких: 61 845,82 грн. пені; 12 369,16 грн. - 3 % річних; 1 659,52 грн. "інфляційних".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 (суддя Погрібна С.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, Гончар Т.В. і Гребенюк Н.В.): позов задоволено частково; зменшено розмір пені на 30%; з Товариства стягнуто на користь Компанії: 22 543,79 грн. пені; 6 440,80 грн. - 3% річних; "інфляційні нарахування" у сумі 1 659,52 грн. та 970,50 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині відмови у стягненні 39 302,03 грн. пені і 5 928,36 грн. - 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства на користь Компанії відповідні суми, а в іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін, відшкодувавши Компанії за рахунок Товариства судові витрати. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 549-552 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 42, 43, 83, 84, 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про правомірність висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, та просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

30.03.2012 Компанією (як продавцем) та Товариством (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/124/12-ВТВ (далі - Договір), предметом якого є передача продавцем у власність покупця у 2012 році природного газу, ввезеного на митну територію України Компанією за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та зобов'язання відповідача прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що продається за умовами Договору, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (пункт 1.2 Договору).

Додатковою угодою від 31.05.2012 №1 та додатковою угодою від 06.07.2012 № 2 сторонами було внесено зміни до пунктів 2.1, 5.2, 5.4 Договору.

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього позивач передав відповідачу протягом березня - липня 2012 року 15 125,027 тис.куб.м природного газу на загальну суму 18 655 335,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанції встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати природного газу виконав повністю, але при цьому порушив строки оплати.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання відповідачем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Тому позивачем на підставі пункту 7.2 Договору та статті 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 61 845,82 грн. пені, 1 659,52 грн. інфляційних та 12 369,16 грн. - 3% річних. Компанія нараховує пеню та 3% річних по кожному акту приймання-передачі (за зобов'язаннями за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року) окремо починаючи з 20 числа наступного місяця.

17.04.2012 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської обласної державної адміністрації, Товариством та Компанією прийнято спільне протокольне рішення № 1167 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (далі - Протокольне рішення № 1167), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами) (далі - постанова КМУ № 20).

Пунктом 2.5 Протокольного рішення № 1167 передбачено, що Товариство перераховує на рахунок Компанії кошти в сумі 10 000 000 грн. за природний газ 2012 року згідно з Договором. Товариство платіжним дорученням від 19.04.2012 № 19288 перерахувало на розрахунковий рахунок Компанії кошти в сумі 10 000 000 грн.

17.05.2012 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської обласної державної адміністрації, Товариством та Компанією прийнято спільне протокольне рішення № 1628 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (далі - Протокольне рішення № 1628), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ № 20.

Пунктом 2.5 Протокольного рішення № 1628 передбачено, що Товариство перераховує на рахунок Компанії кошти в сумі 2 927 876,64 грн. за природний газ 2012 року згідно з Договором. Товариство платіжним дорученням від 25.05.2012 № 19494 перерахувало на розрахунковий рахунок Компанії кошти в сумі 2 927 876,64 грн.

18.06.2012 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської обласної державної адміністрації, Товариством та Компанією прийнято спільне протокольне рішення № 1901 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (далі - Протокольне рішення № 1901), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ № 20.

Пунктом 2.5 Протокольного рішення № 1901 передбачено, що Товариство

перераховує на рахунок Компанії кошти в сумі 1 560 719,28 грн. за природний газ 2012 року згідно з Договором. Товариство платіжним дорученням від 26.06.2012 № 19584 перерахувало на розрахунковий рахунок Компанії кошти в сумі 1 560 719,28 грн.

17.07.2012 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської обласної державної адміністрації, Товариством та Компанією прийнято спільне протокольне рішення № 2098 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (далі - Протокольне рішення № 2098), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ № 20.

Пунктом 2.5 Протокольного рішення № 2098 передбачено, що Товариство перераховує на рахунок Компанії кошти в сумі 958 444,24 грн. за природний газ 2012 року згідно з Договором. Товариство платіжним дорученням від 23.07.2012 № 19690 перерахувало на розрахунковий рахунок Компанії кошти в сумі 958 444,24 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що частина зазначених у розрахунку позивача сум, на які позивачем нараховані стягувані за позовом пеня та 3% річних, сплачені відповідно до спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків.

Так, за газ, поставлений у березні 2012 року, розрахунки відповідачем частково проведені поза межами спільних протокольних рішень, а саме в частині сплати 217 235,48 грн. - 28.04.2012 та 512 306,44 грн. - 03.05.2012. На ці суми відповідачем правомірно нараховано пеню в сумі 3 740,74грн. та 3% річних у сумі 749,15грн.

Розрахунки за газ, поставлений у квітні 2012 року, відповідачем проведено в повному обсязі відповідно до спільного протокольного рішення № 1628.

За газ, поставлений у травні 2012 року, розрахунки відповідачем частково проведені поза межами спільних протокольних рішень, а саме в частині сплати 44 511,35 грн. - 25.06.2012 та 1 673 935,71 грн. - 26.06.2012. На ці суми відповідачем правомірно нараховано пеню в сумі 434,26грн. та 3% річних у сумі 86,85грн.

За газ, поставлений у червні 2012 року, розрахунки відповідачем частково проведені поза межами спільних протокольних рішень, а саме в частині сплати 156 219,70 грн. - 25.07.2012, 140 000 грн. - 26.07.2012 та 143 284,38 грн. - 30.07.2012. На ці суми відповідачем правомірно нараховано пеню в сумі 1 431,74грн. і 3% річних у сумі 286,35грн.

За газ, поставлений у липні 2012 року, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 26 597,25 грн. та 3% річних у сумі 5 319,45грн.

Суди попередніх інстанцій (згідно із здійсненим судом перерахунком) дійшли висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 32 203,99 грн. пені та 6 440,80 грн. - 3% річних є обґрунтованими.

Позивач правомірно заявив до стягнення 1 659,52 грн. "інфляційних втрат", які виникли за зобов'язаннями за липень 2012 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Задовольняючи дане клопотання частково та зменшуючи розмір пені, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: у відповідача відсутня заборгованість за поставлений природний газ на момент подачі позову; строки прострочки виконання основного зобов'язання є незначними; порушення зобов'язання не потягло негативних наслідків для позивача.

З урахуванням викладеного суди вважали за можливе зменшити розмір пені на 30 % та стягнути з Товариства пеню в сумі 22 542,79 грн.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені та 3% річних. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Попередні судові інстанції встановили, що укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків не є новацією в розумінні частини другої статті 604 ЦК України з огляду на те, що вони укладені іншим колом суб'єктів, ніж Договір, та не припиняють первісні зобов'язання за останнім, а лише організовують взаєморозрахунки заборгованості, яка існує за ним. Строк виконання зобов'язань з оплати природного газу, отриманого на умовах Договору, сторони погодили умовами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, прострочення оплати за умовами яких не доведено. Саме на підставі вказаних протокольних рішень та постанови КМУ № 20 відбулося погашення заборгованості за Договором, а сума пені та 3% річних нарахована позивачем виключно на грошові зобов'язання за Договором.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Попередні судові інстанції з'ясувавши, що: відповідач свої зобов'язання за Договором виконав повністю, але порушив строки оплати; частина зазначених у розрахунку позивача сум, на які нараховані позивачем пеня та 3% річних, сплачені відповідачем згідно зі спільними протокольними рішеннями; підлягають стягненню з відповідача суми пені та 3% річних, нараховані позивачем виключно на грошові зобов'язання за Договором; прострочення сплати основного зобов'язання є незначним; порушення зобов'язання не потягло негативних наслідків для позивача, - дійшли заснованого на законі висновку як про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 32 203,99 грн. пені та 6 440,80 грн. 3% річних, так і про можливість і допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені на 30% до 22 543,79 грн.

Посилання позивача на судову практику щодо стягнення заборгованості Компанії без зменшення пені є безпідставними, оскільки відповідно до статті 83 ГПК України таке зменшення є правом суду, яким останній скористався на підставі об'єктивного та всебічного аналізу всіх поданих сторонами доказів у даній конкретній справі.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Не може бути прийнято й посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", оскільки в ньому йдеться не про зменшення судом розміру відповідальності, а про невиконання судового рішення, винесеного на користь заявника.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень в їх оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 зі справи № 917/1516/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя Б. Грек