Ухвала суду № 56058245, 23.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 лютого 2016 року Справа № 908/5220/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постановувід 26.10.2015 господарського суду Запорізької області та ухвалувід 07.12.2015 Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/5220/15 господарського суду Запорізької областіпро банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромбілдінг", м. Запоріжжя ліквідаторБурханов Р.Р., м. Донецьк

ВСТАНОВИВ:

29.12.2015 Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (далі - заявник) звернулася з касаційною скаргою одночасно на постанову господарського суду Запорізької області від 26.10.2015 у справі № 908/5220/15 про визнання боржника банкрутом та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2015 про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника на вказану постанову.

Щодо постанови суду першої інстанції від 26.10.2015 колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду,зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, рішення місцевих господарських судів можуть бути предметом касаційного оскарження лише після їх перегляду по суті в апеляційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції від 26.10.2015 в апеляційному порядку по суті не переглядалась, що позбавляє заявника процесуального права на її оскарження в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга у частині оскарження постанови від 26.10.2015 не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження в зв'язку з чим у її прийнятті необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Що стосується касаційної скарги в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2015, то у порушення вимог ст. 111 ГПК України до касаційної скарги заявником взагалі не надано доказів сплати судового збору, що є підставою для її повернення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Також згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів встановила, що вона подана з пропуском встановленого процесуального строку для її подання, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, у якому скарга направлена до Донецького апеляційного господарського суду - 29.12.2015.

Однак до скарги не додане клопотання про відновлення цього строку, заявлене в порядку ст. 53 ГПК України, що є безумовною підставою для її повернення відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Крім того, п. 4 ч.1 ст. 111 ГПК України встановлено, що касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Тобто, в касаційній скарзі має викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Як вбачається, мотивувальна частина касаційної скарги містить доводи та посилання на норми чинного законодавства, що стосуються виключно постанови суду першої інстанції від 26.10.2015. Щодо ухвали суду апеляційної інстанції про припинення апеляційного провадження, то заявником взагалі не зазначено ні суті порушення, ні порушених або неправильно застосованих, на його думку, судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Цитування в тексті касаційної скарги змісту норм чинного законодавства не визнається колегією суддів виконанням вимог ст. 111 ГПК України щодо необхідності зазначити порушені або неправильно застосовані судом норми матеріального чи процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга у вказаній частині підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч.1 ст. 62, ст. ст. 53, 86, 107, 111, п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 1113, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження постанови господарського суду Запорізької області від 26.10.2015 у справі № 908/5220/15.

2. Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2015 у справі № 908/5220/15 повернути її заявнику.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич