Рішення № 56056865, 12.02.2016, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/782/15-ц

Провадження № 2/675/7/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2016 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., при секретарі Беліці М. О.,

за участю представника позивачки адвоката ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3,

представника третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Ізяславі справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, мотивуючи це тим, що з 14 жовтня 2009 року вона працювала бухгалтером в ОСОБА_6 загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів. 18 лютого 2015 року позивачка була ознайомлена наказом директора ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів № 94 від 17 квітня 2015 року про звільнення її з посади бухгалтера з 18 квітня 2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку із скороченням чисельності працівників, який вона вважає незаконним. ОСОБА_5 вказує, що з наказом про скорочення посади бухгалтера за два місяці до звільнення її ніхто не ознайомлював. Натомість 18 лютого 2015 року їй було надане для ознайомлення попередження, підписане директором ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів № 104 від 18 лютого 2015 року про приведення штату ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів до існуючих норм. Позивачка вказує, що питання її звільнення не було предметом розгляду первинної профспілкової організації школи-інтернат і на розгляд такого питання вона не запрошувалась, хоча являлась членом профспілки. Разом з тим питання скорочення чисельності працівників було винесене директором школи-інтернат на розгляд загальних зборів трудового колективу ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів, а питання скорочення конкретної особи розглядалось шляхом таємного голосування відповідно до протоколу № 4 від 27 березня 2015 року. ОСОБА_5 зазначає, що в порушення вимог ст. 49 КЗпП України у день звільнення позивачці не була видана довідка про роботу в загальноосвітньому закладі із зазначенням посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Позивачка вказує, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України в день звільнення їй не були виплачені заробітна плата, розрахункові кошти та вихідна допомога. ОСОБА_5 посилається на те, що її звільнення було проведене директором з особистих мотивів в звязку з поновленням її на посаді бухгалтера рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/2709/14-ц від 29 грудня 2014 року. Позивачка зазначає, що з 18 квітня 2015 року вона не працює, через незаконне звільнення у неї стався нервовий зрив, крім того вона навчалась у вищому навчальному закладі без відриву від виробництва на платній основі і змушена була взяти кредит для оплати навчання. ОСОБА_5 повідомила, що має двох неповнолітніх дітей, і через втрату заробітку не мала можливості придбавати продукти харчування, ліки та предмети першої необхідності для себе і своїх дітей, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та призводило до моральних страждань. Позивачка просила суд поновити її на посаді бухгалтера ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів з 18 квітня 2015 року, стягнути з ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2015 року по день можливого поновлення на роботі та 50000 грн. моральної шкоди, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

В ході судового розгляду позивачка звернулась до суду з письмовою заявою про збільшення позовних вимог, просить суд поновити її на посаді бухгалтера ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів з 18 квітня 2015 року, стягнути з ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2015 року по день можливого поновлення на роботі, 50000 грн. моральної шкоди, 1000 грн. витрат на правову допомогу, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Позивачка ОСОБА_5 в судове засідання не зявилася. Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог департаменту освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації, залученого до участі в справі ухвалою суду від 05 серпня 2015 року, ОСОБА_4 в ході судового розгляду проти заявлених вимог не заперечував, в останні судові засідання не зявився, звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Хмельницької обласної ради, залученого до участі в справі ухвалою суду від 05 серпня 2015 року, в судове засідання не зявився, звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності, проти заявлених вимог не заперечував.

Допитавши сторони, свідків, оглянувши особові справи бухгалтерів ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів, перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Наказом директора ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів № 94 від 17 квітня 2015 року, копія якого додана до матеріалів справи, ОСОБА_5 звільнена із займаної посади бухгалтера згідно ст. 40 пункту 1 Кодексу законів про працю України (скорочення чисельності працівників) з 18 квітня 2015 року. З вказаним наказом ОСОБА_5 ознайомлена під розписку 18 квітня 2015 року.

Представники відповідача звернули увагу суду, що відповідно до протоколу селекторної наради Кабінету Міністрів України № 913/0/1-15 від 14 січня 2015 року Департамент освіти і науки облдержадміністрації просив розробити заходи щодо скорочення чисельності працівників по установі на 3%, на підтвердження чого надали копію відповідного листа № 230-41/2015 від 30.01.15 р. На виконання вказаного листа директором школи були розроблені «Заходи щодо скорочення чисельності працівників на 3% по ОСОБА_6 загальноосвітній санаторній школі-інтернату І-ІІ ступенів для дітей та підлітків з малими та неактивними формами туберкульозу 2015 році», де першим пунктом вказано «Довести до відома працівників установи щодо скорочення чисельності працівників на 3 % відповідно до листа Департаменту освіти і науки облдержадміністрації № 230-41/2015 від 30.01.15 р.» Представники відповідача вказали, що на виконання вказаних заходів був виданий наказ про скорочення працівників бухгалтерського обліку, а ОСОБА_5 була належним чином за два місяці повідомлена про скорочення, крім того питання скорочення саме ОСОБА_5 розглядалось на загальних зборах трудового колективу школи, а тому, на думку представників відповідача, звільнення ОСОБА_5 проведено відповідно до вимог закону.

Суд, дослідивши надані письмові докази, допитавши свідків та представника третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, не може погодитись з доводами представників відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно вимог ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

В рішенні Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/2709/14-ц від 29 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, копія якого додана до матеріалів справи, судом обєктивно встановлено, що згідно наказу № 182 від 14 жовтня 2009 року ОСОБА_5 призначена на посаду бухгалтера ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на умовах контракту на один рік з 14 жовтня 2009 року по 13 жовтня 2010 року. Термін дії контракту неодноразово продовжувався. Згідно наказу № 314 від 12 жовтня 2013 року контракт продовжено терміном на один рік з 14 жовтня 2013 року по 13 жовтня 2014 року. Наказом № 292 від 13 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звільнено із займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України у звязку із закінченням терміну дії контракту. Наведеним рішенням суду ОСОБА_5 поновлена на посаді бухгалтера ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів з 13 жовтня 2014 року.

В матеріалах особової справи ОСОБА_5 № 126, оглянутої судом, наявна копія наказу № 15 від 19 січня 2015 року про поновлення ОСОБА_5 на посаді бухгалтера ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на підставі рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/2709/14-ц від 29 грудня 2014 року та копія наказу № 47 від 04 лютого 2015 року, згідно якого наказом № 15 від 19 січня 2015 року ОСОБА_5 була поновлена на роботі з 19 січня 2015 року, однак з 19 січня 2015 року по 26 січня 2015 року на роботу не зявлялася та трудову книжку не предявляла, мотивуючи це тим, що до неї не було доведено виконавче провадження, про неявку на роботу складені відповідні акти; з 26 січня 2015 року по 04 лютого 2015 року ОСОБА_5 перебувала на лікарняному листі і лише 03 лютого 2015 року надала трудову книжку та довідку-виклик для складання державних іспитів з 04 лютого 2015 року по 10 лютого 2015 року, ОСОБА_5 поновлена на посаді бухгалтера ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів з 04 лютого 2015 року.

17 лютого 2015 року директором ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів був виданий наказ № 22 «Про скорочення посади працівників бухгалтерського обліку», копія якого додана до матеріалів справи, в якому зазначено:

«1. Скоротити з 18 квітня 2015 року одну посаду працівників бухгалтерського обліку.

2. Скорочення працівників бухгалтерського обліку розглянути 27 березня 2015 року на

загальних зборах трудового колективу шляхом таємного голосування.

3. Працівникам бухгалтерського обліку ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8

18 лютого 2015 року вручити попередження про можливе скорочення на посаді

бухгалтера.»

Як пояснив представник позивачки, ОСОБА_5 з наведеним наказом ознайомлена не була і взагалі не знала про його існування. Представники відповідача не надали суду доказів того, що ОСОБА_5 була ознайомлена з текстом зазначеного наказу. Зокрема, суд зауважив відсутність підпису ОСОБА_5 під текстом наведеного наказу.

ОСОБА_5 18 лютого 2015 року під розписку була ознайомлена з попередженням № 104 від 18 лютого 2015 року, копія якого додана до матеріалів справи, наступного змісту:

«Дирекція ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей та підлітків з малими та неактивними формами туберкульозу повідомляє наступне:

ОСОБА_9 міністрів РСР від 23.08.1979 року № 421 «Про типові штати загальноосвітніх шкіл-інтернатів пунктом 17 в штатах шкіл-інтернатів передбачається 2 посади працівників бухгалтерського обліку: старший бухгалтер на правах головного та рахівник. Штатним розписом Департаменту освіти і науки Хмельницької ОДА на 2015 рік штатний склад бухгалтерів приведено до існуючої норми. Керуючись Кодексом законів про працю України статтею 42 при скороченні чисельності чи штату працівників та в звязку із зміною в штатному розписі питання Вашого скорочення на посаді бухгалтера буде розглядатися на загальних зборах трудового колективу через два місяці від дня вручення Вам попередження (18.02.2015 р.) шляхом таємного голосування.»

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Проаналізувавши тексти наказу № 22 «Про скорочення посади працівників бухгалтерського обліку» та попередження № 104, з яким ОСОБА_5 була ознайомлена 18 лютого 2015 року, суд приходить до висновку, що позивачка не була попереджена про наступне вивільнення за два місяці, а була повідомлена про розгляд питання її скорочення на посаді бухгалтера на загальних зборах трудового колективу через два місяці від дня вручення їй попередження (18.02.2015 р.) шляхом таємного голосування, хоча згідно наказу № 22 проведення загальних зборів з питання скорочення працівників бухгалтерського обліку призначене на 27 березня 2015 року.

Представник позивачки звернув увагу суду, що інша робота у ОСОБА_6 загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів ОСОБА_5 не пропонувалась, проти чого не заперечували представники відповідача.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 8 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктом 1 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Діюче законодавство про працю не передбачає процедури розірвання трудового договору з працівником з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 40 КЗпП України за попередньою згодою загальних зборів трудового колективу.

27 березня 2015 року відбулись загальні збори трудового колективу ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів, на яких розглядалось питання «3. Про приведення у відповідність до ОСОБА_9 міністрів Української РСР від 23.08.1979 року № 421 та листа Департаменту освіти і науки Хмельницької ОДА № 230-41/2015 від 30.01.2015 року штатний розпис працівників ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів від 14.04.2015 року», що підтверджується протоколом № 4 загальних зборів, примірник якого додано до матеріалів справи.

При дослідженні та аналізі вказаного протоколу суд звернув увагу, що згідно штатного розпису ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на 19 квітня 2015 року, копія якого додана до матеріалів справи, а оригінал досліджувався у судовому засіданні, цей штатний розпис був підписаний заступником голови Хмельницької ОДА 14 квітня 2015 року, тобто після проведення загальних зборів трудового колективу і дата такого підписання на момент проведення зборів не була відома. Судом встановлено, що в оригіналі штатного розпису відсутня дата його затвердження директором Департаменту освіти і науки облдержадміністрації, а допитаний з цього приводу представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог департаменту освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації, залученого до участі в справі ухвалою суду від 05 серпня 2015 року ОСОБА_4 суду показав, що штатний розпис був затверджений директором департаменту 19 квітня 2015 року.

Крім того у тексті виступу заступника директора з виховної роботи ОСОБА_10 на вказаних загальних зборах зазначено: «Питання скорочення посади бухгалтера обговорювалось на засіданні профспілкового комітету та нараді при директорові, де було прийнято рішення: скорочення посади бухгалтера провести закритим голосуванням, вручивши перед цим за два місяці всім трьом бухгалтерам попередження про можливість їх скорочення.»

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка голова профспілкового комітету ОСОБА_11 повідомила суд, що питання скорочення певної посади профспілковим комітетом не розглядалося, вона як голова профспілкового комітету погоджувала вже сформований штатний розпис. Крім того 12 червня 2015 року до профспілкового комітету надійшла заява директора ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів з проханням надати згоду на скорочення посади бухгалтера, яку займає ОСОБА_5, яка була розглянута профспілковим комітетом, котрий надав згоду дирекції ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на скорочення однієї посади бухгалтера ОСОБА_5

На підтвердження показів свідка суду були надані письмові докази, дослідивши які суд встановив, що за згодою на скорочення посади бухгалтера, яку займає ОСОБА_5, до профспілкового комітету директор школи звернувся 12 червня 2015 року, тобто після звільнення ОСОБА_5 і її звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Запрошення ОСОБА_5 на засідання профспілкового комітету, яке відбувалось 12 червня 2015 року було зроблено головою профспілкового комітету 11 червня 2015 року за № 71, тобто до дати звернення директора школи до профспілкового комітету, в запрошенні вказано, що буде розглядатись питання поновлення ОСОБА_5 на посаді бухгалтера. Від отримання вказаного запрошення ОСОБА_5 відмовилась, проти чого не заперечував представник позивачки. Разом з тим суду надано витяг з протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів № 12 від 12 червня 2015 року, яке проводилось за відсутності ОСОБА_5 Я, з порядком денним: «Про надання згоди на скорочення однієї посади працівника бухгалтерії згідно штатного розпису ОСОБА_5 Я.», на якому було ухвалено надати згоду дирекції ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на скорочення однієї посади бухгалтера ОСОБА_5 В подальшому головою профспілкового комітету за № 376 від 15 червня 2015 року направлено запрошення ОСОБА_5 на засідання профспілкового комітету ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів, яке відбувалось 20 червня 2015 року з питання поновлення позивачки на посаді бухгалтера. Вказане запрошення було направлено ОСОБА_5 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням і вручене позивачці 17 червня 2015 року.Суду надано витяг з протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів № 13 від 20 червня 2015 року, яке проводилось за відсутності ОСОБА_5 Я, з порядком денним: «Про надання згоди на скорочення однієї посади працівника бухгалтерії згідно штатного розпису ОСОБА_5 Я.», на якому було ухвалено надати згоду дирекції ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на скорочення однієї посади бухгалтера ОСОБА_5

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України під час розгляду позову ОСОБА_5 про поновлення на роботі Ізяславський районний суд запитав згоду профспілкового комітету первинної профспілкової організації ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на розірвання трудового договору з ОСОБА_5Така згода профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів була надана, що підтверджується витягом з протоколу № 20 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів від 02 грудня 2015 року.

Згідно вимог ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Вказана стаття містить перелік обставин, які впливають на переважне право працівника на залишенні на роботі. Вказаний перелік не є вичерпним.

Під час судового розгляду судом встановлено, що при вирішенні питання про скорочення ОСОБА_5 вимоги ст. 42 КЗпП України дирекцією ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів враховані не були.

Судом досліджені особові справи ОСОБА_5 № 126, ОСОБА_7 № 156, ОСОБА_8 № 240, котрі станом на 18 лютого 2015 року працювали на посадах бухгалтерів ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів.

Представники відповідача посилались на непрофесійність, некомпетентність, низьку продуктивність праці та порушення трудової дисципліни ОСОБА_5 При цьому як на докази послались на висновки контролюючих органів (копія акту ревізії фінансово-господарської діяльності в ОСОБА_6 загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів за період з 01.01.2010 року по 01.05.2012 року, копія акту № 24 правильності використання та своєчасності повернення страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19 березня 2014 року, копія постанови № 16 по справі про адміністративні правопорушення від 13 травня 2014 року, додані до матеріалів справи), на витяг з протоколу № 35 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів від 09 жовтня 2014 року про невиконання посадово-функціональних обовязків працівниками бухгалтерії (копія додана до матеріалів справи), та на наказ директора ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів № 55 від 24 лютого 2015 року про адміністративне стягнення (копія додана до матеріалів справи).

Дослідивши вказані докази, суд встановив, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності в ОСОБА_6 загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів за період з 01.01.2010 року по 01.05.2012 року, та перевірки правильності використання та своєчасності повернення страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19 березня 2014 року будь-яких дисциплінарних стягнень на ОСОБА_5 накладено не було, що також підтвердив директор школи ОСОБА_2

Наказ директора ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів № 55 від 24 лютого 2015 року про адміністративне стягнення, згідно якого бухгалтеру ОСОБА_5 за безпричинні прогули та спізнення на роботу оголошено догану та попереджено, що в разі повторення подібного до неї будуть прийняті міри більш вагомого адміністративного характеру аж до звільнення, був скасований рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/753/15-ц від 24 вересня 2015 року, яке набрало чинності 02 листопада 2015 року, що підтверджується копією рішення, доданою до матеріалів справи.

Разом з тим дирекцією ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів не було враховано, що ОСОБА_5продовжила здобуття фахової освіти, 13 лютого 2015 року отримала диплом бакалавра з економіки підприємства, що згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про освіту» є більш високим освітньо-кваліфікаційні рівнем, ніж освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», який мають два інші бухгалтери. Крім того продовжила навчання без відриву від виробництва, що підтверджується копією договору про навчання № 17191/з від 13 березня 2015 року, доданою до матеріалів справи.Серед трьох бухгалтерів станом на 18 лютого 2015 року одна ОСОБА_5 має двох утриманців двох неповнолітніх дітей, що підтверджується довідкою Плужненської сільської ради про склад сімї № 791 від 03 червня 2015 року, доданою до матеріалів справи та копіями свідоцтв про народження дітей. Серед трьох бухгалтерів станом на 18 лютого 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 мають найбільш тривалий безперервний стаж роботи у ОСОБА_6 загальноосвітній санаторній школі-інтернат І-ІІ ступенів понад пять років, що підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу, які знаходяться в особових справах, оглянутих судом.

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

З урахуванням вищевказаних норм законодавства, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 квітня 2015 року по день винесення судового рішення 12 лютого 2016 року.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ОСОБА_9 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.

Як пояснив представник відповідача ОСОБА_2, після поновлення на роботі ОСОБА_5 за рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/2709/14-ц від 29 грудня 2014 року два повних місяці не пропрацювала, про що подав суду відповідні документи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності з положеннями ч. 3 ст. 61 ЦПК України при обчисленні суми середнього заробітку ОСОБА_5 за час вимушеного прогулунеобхідно прийняти до уваги розрахунок середньоденної заробітної плата позивачки, зроблений у рішенні Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/2709/14-ц від 29 грудня 2014 року, та прийняти обчислену суму середньоденної заробітної плати, яка згідно зазначеного рішення складає 103,98 грн., для проведення нарахування суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до розяснень, що викладені в абзаці 2 пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», визначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Як вбачається з довідки Ізяславського районного центру зайнятості від 11 грудня 2015 року № 728, наданої представником позивачки, ОСОБА_5 з 27 травня 2015 року зареєстрована як безробітна в центрі зайнятості. Загальна сума виплаченої позивачці допомоги по безробіттю становить 6667 грн. 63 коп.

Таким чином, враховуючи, що час вимушеного прогулу за період з 20 квітня 2015 року по 12 лютого 2016 року складає 246 робочих днів, оскільки згідно графіку роботи бухгалтера ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів ОСОБА_5, затвердженого директором школи, погодженого головою профспілкового комітету, з яким ОСОБА_5 була ознайомлена під розписку 26 січня 2015 року і копія якого додана до матеріалів справи, для ОСОБА_5 був встановлений шестиденний робочий тиждень, на користь позивачки слід стягнути 16858 грн. 02 коп. (103,98 грн. х 246 днів 6667,63 грн. допомоги по безробіттю 2053 грн. вихідної допомоги = 16858 грн. 02 коп.) З вказаної суми необхідно провести утримання податків та обов'язкових платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд приходить до висновку, що незаконним звільненням з роботи позивачці завдана моральна шкода.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Врахувавши характер і тривалість порушення законних прав ОСОБА_5, глибину її фізичних та душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір завданої позивачці моральної шкоди становить 5000 грн., яка полягає в тому, що після поновлення на роботі за рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/2709/14-ц від 29 грудня 2014 року позивачка не проробила двох повних місяців, знову була незаконно звільнена, втратила нормальні життєві звязки та прикладала додаткові зусилля для організації свого життя та життя своїх неповнолітніх дітей.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 79 Цивільного процесуального Кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

На правову допомогу ОСОБА_5 витратила 1000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1, примірник якого додано до матеріалів справи, та квитанцією до прибуткового ордера № 5 від 27 травня 2015 року, яка додана до матеріалів справи.

Суд знаходить, що згідно вимог ст. 88 Цивільного процесуального Кодексу України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені ОСОБА_5 судові витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем заявлено три позовні вимоги: одна майнового характеру, а дві немайнового характеру.

Вимоги позивача про поновлення на роботі та про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені, а тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовій збір по 551,20 грн. за кожною з цих вимог. Вимога про стягнення моральної шкоди заявлена в сумі 50000 грн., задоволено позов у цій частині на суму 5000 грн., тобто на 10 % (100х5000:50000), що становитиме 55,12 грн. (551,20х10%:100).

Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір на загальну суму 1157 грн. 52 коп. (551,20 +551,20 +55,12).

Керуючись ст. ст. 19, 43, 55, 64 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 36, 40, 42, 43, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим ОСОБА_9 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, Положенням про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, наказом Міністерства освіти України № 181 від 14 червня 1994 року «Про оголошення постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», Положення про укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, Типової форми контракту з працівником і застосування їх у закладах освіти України»,постановою Пленуму Верховного Суду України від06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудовихспорів», п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 62, 63, 64, 79, 81, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 291, 292, 294, 296, 367 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_5 на посаді бухгалтера ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів з 18 квітня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з період з 20 квітня 2015 року по 12 лютого 2016 року в сумі 16858 грн. 02 коп. (шістнадцять тисяч вісімсот пятдесят вісім гривень дві копійки), з яких необхідно провести утримання податків та обовязкових платежів .

Стягнути з ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на користь ОСОБА_5 5000 (пять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на користь ОСОБА_5 1000 (одна тисяча) грн. понесених витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів на користь держави 1157 грн. 52 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя О. С. Янішевська