Постанова № 56053787, 23.02.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/367/16-а

Провадження №2а/522/213/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді: Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : комунальне підприємство «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради, про встановлення порушення права на належне поховання, зобовязання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради, про встановлення порушення права на належне поховання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 30.10.2015 року, про зобовязання здійснити належне поховання учасника Другої світової війни ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 30.10.2015 року, на ділянку № 47 кладовища «Західне» за кошти відповідача, та про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 12401,52 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що, по-перше, є розпорядником волі свого померлого 30.10.2015 року чоловіка ОСОБА_3, який за життя був військовослужбовцем, учасником Другої світової війни, із зразковою репутацією, неодноразово нагороджувався відзнаками за бездоганну довголітню службу в Збройних Силах Української РСР та Збройних Силах України, відповідно до посвідчення серії Є № 01084 від 17.02.2010 р. був інвалідом 1-ої групи як ветеран війни інвалід війни, й відповідно до п.п. «в», «г» ст. 14 та ст. 15 Закону України «Про поховання та похоронну справу» мав право на безкоштовне для його сімї поховання, за рахунок коштів місцевого бюджету; по-друге, за життя її чоловік ОСОБА_3 заповідав своє поховання в спеціально відведеному місці де похоронені його побратими, учасники оборони ОСОБА_1 під час Другої світової війни, але його волевиявлення виконано не було з вини відповідача, в звязку з чим поховання його тіла, як учасника Другої світової війни, відбулося на місці № 20-а кладовища «Західне», що знаходиться на околиці кладовища, у той час коли мало відбутися на місця № 47, де захороненні герої Другої світової війни, учасники оборони ОСОБА_1; і, по-третє, усі витрати на поховання її померлого 30.10.2015 року чоловіка ОСОБА_3 понесла його сімя, в тому числі вона, та ці витрати склали 12401,52 грн., з яких : витрати на поховання 1355,18 грн., витрати щодо послуг литовища 1766,34 грн., витрати щодо послуг ПП Боренка 9280,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволені, представник виконкому Одеської міськради ОСОБА_5 не визнав позов, та представник КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міськради ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позову.

Крім того, представники виконкому Одеської міськради та КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міськради надали адресовані суду свої письмові заперечення на позов позивача, які приєднані судом до матеріалів справи (а.с. 37-41, 43-46).

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 30 жовтня 2015 року, відповідно до посвідчення від 17.02.2010 року серії Є № 010843, мав статус інваліда війни 1-ої групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях та території інших держав. До ветеранів війни належать : учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Таким чином, померлий ОСОБА_3 мав статус інваліда війни та відносився до категорії ветеранів війни.

У силу статті 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також субєктів господарювання, спрямована на : забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію обєктів, призначених для поховання, утримання і збереження поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих; надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про похованні та похоронну справу» усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у : згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення органів а/або тканин тіла; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації: дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству. При цьому, статтею 2 цього Закону визначено, що волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку.

Проте позивач не надала суду доказів стосовно вираженого ОСОБА_3 за життя волевиявлення щодо ставлення до його тіла після його смерті.

Згідно з абз. 5 ст. 9 Закону України «Про поховання та похоронну справу» органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції : вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання; створюють ритуальні служби; вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у звязку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян, й вирішують питання про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання субєктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про поховання та похоронну справу» безоплатно для виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобовязалася поховати померлого, здійснюється поховання :

а) з військовими почестями померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною : ОСОБА_7 Союзу; повних кавалерів ордена ОСОБА_8; осіб, нагороджених чотирма і більше медалями «За відвагу»; ОСОБА_9 Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років;

б) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною : ОСОБА_9 Праці; Героїв України; повних кавалерів ордена ОСОБА_8;

в) учасників бойових дій;

г) інвалідів війни.

На могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, безоплатно споруджується надгробок за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.

Витрати на поховання померлих, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону.

Витрати на поховання осіб, зазначених у пунктах «а» і «б» частини першої цієї статті, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому законом.

Витрати на поховання осіб, зазначених пунктом «в» частини першої цієї статті, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобовязання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої документації.

Пунктом 2 частини 3 Порядку проведення безоплатного поховання померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, учасників бойових дій і інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1445 від 28.10.2004 р., визначено перелік ритуальних послуг, що надаються безоплатно, а саме : оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; доставка предметів похоронної належності (завантаження на складі, перевезення, вивантаження та місці призначення та перенесення до місця знаходження тіла померлого); надання транспортних послуг (один катафалк та один автобус супроводження); перенесення труни з тілом померлого до будинку (квартири), до моргу, з будинку (квартири), моргу, до місця поховання; організація поховання і проведення ритуалу; надання труни; надання вінка похоронного з траурною стрічкою (з написом чи без нього); копання могили (викопування ручим чи механізованим способом, опускання труни у могилу, закопування, формування намогильного насипу); надання урини; кремація; поховання урни з прахом (закопування в могилі чи розміщення в колумбарій ніші та одноразове прибирання прилеглої території після поховання).

Крім того, 27.08.2015 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийняте рішення за № 298 «Про встановлення граничного розміру відшкодування витрат на проведення безплатного поховання померлих (загиблих) осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, учасників бойових дій та інвалідів війни», відповідно до п. 1 встановлено граничний розмір відшкодування витрат на проведення безплатного поховання померлих (загиблих) осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, учасників бойових дій та інвалідів війни, які на момент смерті були отримувачами пільг на території міста ОСОБА_1. Пункт 2 цього рішення встановлює, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснює відшкодування витрат на проведення безоплатного поховання померлих (загиблих) осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, учасників бойових дій та інвалідів війни в межах встановленого пунктом 1 цього рішення розміру.

31 жовтня 2015 року до КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради звернувся ОСОБА_1 з питання щодо оформлення поховання інваліда війни ОСОБА_3, який помер 30.10.2015 року, та надав при цьому оригінал свідоцтва про смерть останнього.

Працівниками бюро ритуальних послуг замовнику поховання ОСОБА_3 ОСОБА_1 було запропоновано перелік ритуальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів, із зазначенням їх граничної вартості, встановленої рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 298 від 27.08.2015 р., та ОСОБА_1 було підписано заяву про надання безоплатно послуг з оформлення договору-замовлення, труни, копання могили та вінка зі стрічкою за рахунок бюджетних коштів на суму 1766,34 грн., що підтверджується підписаним ним договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 014158 від 31.10.2015 р. Від інших послуг замовник ОСОБА_1 відмовився.

Окрім цього, оскільки замовник ОСОБА_1 вибрав труну, що коштує дорожче ніж встановлена рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 298 від 27.08.2015 р. (п. 9 Додатку до цього рішення : надання труди 950,00 грн.), та вибрав додаткові послуги, що не входять до переліку безоплатних послуг для поховання інваліда війни, тому ОСОБА_1 доплатив різницю вартості труни у сумі 1150,00 грн. та вартість додаткових послуг на підставі окремого договору-замовлення № 014159 від 31.10.2015 р. на загальну суму 1355,18 грн.

Суд критично оцінює доводи представника позивача стосовно того, що кошти у сумі 1766,34 грн. за договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 014158 від 31.10.2015 р. були сплачені замовником ОСОБА_1, оскільки представник позивача на підтвердження цих своїх доводів на надала суду належного доказу, яким є відповідний фінансовий документ.

Вирішуючи дану справу, суд також бере до уваги, що на підтвердження факту своїх витрат по сплаті ритуальних послуг у розмірі 9280,00 грн. ПП Боренко позивачем надано суду ксерокопію квитанції до прибуткового касового ордеру від 01.11.2015 р., але оригінал цієї квитанції не надано суду, а отже не надано належного доказу на підтвердження цих витрат.

Таким чином, на позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що саме вона є замовником ритуальних послуг з поховання (ритуального обслуговування) ОСОБА_3 та/або понесла будь-які витрати, повязані з організацію та похованням ОСОБА_3

Відповідно до п. 2.9. Порядку утримання кладовищ та інших місць поховано, затвердженого наказом Держжитлокомунгосп України від 19.11.2003 р. № 193, рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховань можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

Кладовище «Західне» поділено на ділянки для масових поховань, поховань військовослужбовців, поховань учасників бойових дій та інші. При цьому, ділянка № 47 кладовища «Західне» відведена для поховань військовослужбовців.

Згідно положення Про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03.06.2013 р., завданням військових комісаріатів є забезпечення згідно із законодавством соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на збори, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів та членів їх сімей, - в звязку з чим поховання на ділянці для військовослужбовців здійснюється на підставі відповідного клопотання військового комісаріату.

Проте при похованні ОСОБА_3 замовник поховання ОСОБА_1 такого клопотання військового комісаріату не надав, в звязку з чим, зважаючи на заслуги померлого ОСОБА_3, замовнику ОСОБА_1 було запропоновано виділення місця для поховання на ділянці № 20-а (ділянка для поховання учасників бойових дій) кладовища «Західне», яка відводилася для шанування памяті осіб, що мають бойові заслуги, й замовник ОСОБА_1 погодився з запропонованим місцем, та 01.11.2015 року було здійснене поховання ОСОБА_3 на ділянці 20а, лінія 5, місце 57 кладовища «Західне».

Також суд погоджується з доводами представника КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради стосовно того, що оскільки згідно запису № 69059 в Книзі реєстрації поховань № 16 замовником поховання ОСОБА_3 є ОСОБА_1, тому він, відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», є користувачем місця поховання ОСОБА_3, а статтею 25 цього Закону заборонено здійснювати будь-які дії за місцем поховання без згоди користувача місця поховання.

Більш того, згідно ст. 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу» перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи, яка ініціює перепоховання.

Відповідно до ст. 5 цього Закону державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоровя людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів.

Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складають, зокрема із обовязкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 ДСанПіН 2.2.2.028-99 «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» при необхідності перенесення останків померлого в інше місце, перепоховання, з метою епідемічної безпеки, потрібно проводити після закінчення строку від моменту поховання, який би гарантував повну загибель патогенної мікрофлори в грунті на глибині похованні : одного року в піщаному грунті і 3-х років у зволожених грунтах важкого механічного складу і глиняних грунтах. Ексгумацію бажано проводити в холодний період року в присутності медичного працівника.

Проте від моменту поховання ОСОБА_3 (01.11.2015 року) мінімально визначений строк загибелі патогенної мікрофлори в грунті на рівні глибини поховання не минув, відповідних дозволів позивач не надала суду, у звязку з чим здійснення перепоховання ОСОБА_3 на даний час не уявляється можливим.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом

подання до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2016 року.

Суддя Н.А. Ільченко

23.02.2016