Ухвала суду № 56052813, 22.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/998/14-ц 22.02.2016 22022016 22.02.2016

Провадження №22-ц/784/593/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/998/14-ц Головуючий І інстанції Паньков Д.А.

Провадження № 22-ц/784/593/16 Доповідач Темнікова В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Маляренко І.Б., Прокопчук Л.М.,

за участю секретаря Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2015 року у справі за поданням старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 (далі ДВС Первомайського МРУЮ) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2015 року старший державний виконавець ДВС Первомайського МРУЮ у Миколаївській області Мороз О.С. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту, в якому посилався на те, що згідно зведеного виконавчого провадження № 48048375 на підставі постанови ДАІ № ПСІ 958241 від 27.02.2015 року про стягнення штрафу у розмірі 510 грн., постанови № ПСІ 921561 від 30.04.2015 року про стягнення штрафу у розмірі 510 грн., в/л № 2/484/540/14 від 25.07.2014 року про стягнення боргу з ОСОБА_1В на користь ПАТ «Промінвестбанк» в сумі 112564,10 грн., в/л № 2/484/540/14 від 25.07.2015 року про стягнення на користь ПАТ «Промінвестбанк» судового збору в сумі 1125,64 грн. Таким чином, загальна сума боргу по виконавчим документам складає 114709,74 грн., відповідно до постанов про стягнення з боржника виконавчого збору боржник зобов'язаний сплатити виконавчий збір в сумі 11470,07 грн. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1, 13.07.1974 р. н. Згідно постанов боржник проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кв. 52 в м. Первомайськ Миколаївської області та значиться зареєстрованим за вказаною адресою. Боржник постійно ухиляється від виконання своїх зобов'язань, йому неодноразово направлялись виклики про суми заборгованості, які постійно повертались, оскільки за вказаною адресою останній не проживає або оскільки адресат відсутній вдома. Однак згідно рекомендованого повідомлення Укрпошти № 5521306660622 встановлено, що 08.05.2015 року боржнику особисто вручено повідомлення про суму боргу по виконавчим документам. Також було встановлено, що у боржника відкриті розрахункові рахунки в МОД «Райффайзенбанк Аваль» та ПАТ « Креді Агріколь банк», однак кошти на рахунках відсутні та є недостатніми для виконання постанови про арешт коштів боржника. Згідно виставленої платіжної вимоги від 14.09 2015 року № 255 є часткова оплата в сумі 0,90 грн. Згідно довідки з МРЕВ ДАЇ за боржником зареєстровано транспортний засіб, на який накладено арешт, однак встановлено, що даний транспортний засіб перебуває в заставі з 03.08.2007 року в ПАТ «Дельта банк». Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за боржником не зареєстровано майно на праві приватної власності, на яке можливо звернути стягнення. 15.12.2015 року накладено арешт на все майно боржника. Згідно акта державного виконавця від 17.11.2015 року при виїзді за місцем проживання боржника встановленого, що за вищевказаною адресою боржник не мешкає, а лише зареєстрований, за цією адресою проживають батьки боржника. На підставі вищевикладеного, а також того, що боржником борги на користь держави та ПАТ «Промінвестбан» не сплачуються, існує велика заборгованість, боржник постійно не з'являється до відділу ДВС, існують постійні звернення з боку стягувача, просив суд вирішити питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_1 13.07.1974 р. н. до повного погашення боргу.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2015 року поданням старшого державного виконавця відділу ДВС Первомайського МРУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено. Судом обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту до повного погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженню № 48048375.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засідання представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі. Також пояснив, що за місцем реєстрації боржник не проживає, так як проживає з сімєю за іншою адресою, що за місцем реєстрації проживають його батьки.

Інші учасники процесу до судового засідання не з,явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Судом першої інстанції було встановлено, що державний виконавець як орган державної влади звернувся до суду з метою реалізації повноважень, наданих йому ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», якою до функцій органів державної виконавчої служби віднесено здійснення контролю за додержанням своєчасного і повного виконання рішення суду.

Постановляючи ухвалу по справі, суд виходив з того, що відповідно до ст.6 ч.1 п.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон може бути наявність неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобовязань до виконання зобовязань, або розвязання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобовязань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Тому, проаналізувавши обставини, викладені в поданні державного виконавця, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.

Однак, проаналізувавши встановлені судом обставини по справі та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням. Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. Отже, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Частиною 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як убачається з матеріалів справи, на виконані у державного виконавця перебувають:постанова ДАІ № ПСІ 958241 від 27.02.2015 року про стягнення штрафу у розмірі 510 грн., постанова № ПСІ 921561 від 30.04.2015 року про стягнення штрафу у розмірі 510 грн., виконавчий лист № 2/484/540/14 від 25.07.2014 року про стягнення боргу з ОСОБА_1В на користь ПАТ «Промінвестбанк» в сумі 112564,10 грн., виконавчий лист № 2/484/540/14 від 25.07.2015 року про стягнення на користь ПАТ «Промінвестбанк» судового збору в сумі 1125,64 грн. За даними виконавчими документами були відкриті виконавчі провадження, про що свідчать: постанова про відкриття виконавчого провадження від 06 травня 2015 року ( на підставі постанова ДАІ № ПСІ 958241 від 27.02.2015р.), постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 червня 2015 року ( на підставі постанова ДАІ № ПСІ 921561 від 30.04.2015 р.), постанова про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2015 року ( на підставі виконавчого листа № 2/484/540/14 від 25.07.2015 року про стягнення на користь ПАТ «Промінвестбанк» судового збору в сумі 1125,64 грн.), постанова про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2015 року ( на підставі виконавчого листа № 2/484/540/14 від 25.07.2014 року про стягнення боргу з ОСОБА_1В на користь ПАТ «Промінвестбанк» в сумі 112564,10 грн.). Крім того державним виконавцем були винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.05.2015р., від 26.06.2015р., та 2 постанови від 29.05.2015р.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про належне виконання державним виконавцем положень ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», а саме направлення ОСОБА_1 копій постанов про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Отже, державним виконавцем при зверненні до суду із поданням, не надано доказів того, що ОСОБА_1 вчасно у визначеному законом порядку повідомлений про відкриття виконавчого провадження за вказаними вище виконавчими документами та строком їх добровільного виконання, а боржник це заперечує. Як убачається з відміток на копіях виконавчих листів, вони 29 квітня 2015р. були повернуті стягувачу на підставі п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Потім вдруге були направлені на виконання і тільки 22 травня 2015 року по ним було відкрито виконавче провадження. Виконавче провадження на підставі постанов про притягнення боржника до адміністративної відповідальності було відкрито відповідно 06 травня 2015 року та 18 червня 2015 року. Тому зворотне повідомлення про вручення боржнику поштової кореспонденції 08 травня 2015р. не є доказом вручення йому саме зазначених вище постанов про відкриття виконавчого провадження. Більш того, державний виконавець на це не посилається навіть в поданні, зазначивши в тексті подання про те, що боржнику направлялися відомості про розмір сум заборгованості, а не постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як зазначив боржник в апеляційній скарзі він є керівником ТОВ «Лидер Трейд», яке зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_2 і постійно знаходиться та проживає в Росії за основним місцем роботи, що обмеження виїзду за кордон позбавляє його можливості забезпечувати свою родину ( він має дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, та дружину, яка доглядає за дитиною) та сплачувати будь-які борги. Дані обставини підтверджені свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, наказом про те, що боржник приступив до виконання обовязків генерального директора ТОВ «Лидер Трейд» від 22.07.2014р., копією свідоцтва про народження сина ОСОБА_3. Наміру ухилятися від сплати боргу за виконавчим провадженням він не мав, а про наявність відкритого виконавчого провадження не знав. Дані пояснення боржника належними доказами по справі не спростованні.

Таким чином, документи, які надані державним виконавцем, не підтверджують саме факт ухилення боржника від виконання зобов'язань в цей період часу. Сама по собі наявність зобовязання по виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, чи постанови компетентних органів, без встановлення причин їх не виконання, ще не свідчить про тривале та свідоме ухилення боржника від виконання зобовязання.

Крім того, не було надано суду також доказів того, що державним виконавцем були вчинені всі можливі дії, направлені на виконання рішення, а саме була перевірена можливість виконання рішення у інший, передбачений законом спосіб. В матеріалах справи відсутні дані про те, що виходом за місцем реєстрації чи проживання боржника було встановлено відсутність майна, як - то електронної апаратури та іншого, на яке можливо звернути стягнення для виконання рішення.

Таким чином, державним виконавцем на час звернення до суду із поданням не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України „Про виконавче провадження заходів примусового виконання виконавчих листів та постанов по адміністративним справам. Суд же перевіряє достатність підстав для задоволення подання саме на час звернення до суду.

На даний час після того, як боржник довідався про наявність відкритого виконавчого провадження, ним здійснені платежі по погашенню штрафів на користь держави та 3 платежі, направлені на погашення боргу перед ПАТ «Промінвестбанк», що підтверджується наданими представником боржника копіями квитанцій від 15 лютого 2016р.,17 лютого 2016р., 18 лютого 2016р., 19 лютого 2016р.

Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для висновку про необхідність задоволення подання відділу Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, тому ухвалу суду слід скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України.

В той же час, доводи апеляційної скарги про те, що 29 грудня 2015 року набули чинності зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», а саме було виключено п.2 ст. 6 цього Закону, на який посилався суд, постановляючи ухвалу, не впливають на вирішення даного спору, так як ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» передбачає також і таку підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон, як ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на

нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 319, 377-1 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2015 року скасувати та постановити по справі нову ухвалу, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу ДВС Первомайського МРУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити через його необґрунтованість.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: