Рішення № 56052448, 24.02.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

24.02.2016

Справа № 2/489/457/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2016 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва, в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Береженюк Н.С.,

за участі:

позивачки - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2. Вказувала, що відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2., в Заводському районному суді м. Миколаєва в присутності судді ОСОБА_8., його помічника та секретаря судових засідань повідомив про те, що йому достовірно відомо, що позивачка «створила злочинне угруповання разом зі свідками, яке вимагає кошти з людей; що ОСОБА_1 як інвалід першої групи не має права звертатись до суду у зв'язку з порушенням її прав, а повинна на протязі всього часу лежати під крапельницями; що буде надрукована стаття в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій головний редактор ОСОБА_9 розповість про те, що ОСОБА_1 утворила злочинне угруповання зі свідками і вимагає з людей кошти». Позивачка зазначає, що поширені таким чином ОСОБА_2 відомості є недостовірними, їх розповсюдження ображає її честь і гідність, сприяє негативному упередженому ставленню до неї осіб, яким були повідомлені. Крім того ОСОБА_1 зазначала, що такими неправомірними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в постійному нервовому напруженні та стресі, зниження працездатності, неповазі через розповсюджені відомості від оточуючих осіб тощо.

Посилаючись на вищевикладене позивачка ОСОБА_1 просить суд:

визнати інформацію, яку розповсюджував в судовому засіданні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. в усній формі про те, що позивачка утворила злочинне угруповання разом зі свідками, яке вимагає кошти з людей; що вона як інвалід першої групи не має права звертатись до суду у зв'язку з порушенням її прав, повинна на протязі всього часу лежати під крапельницями; що буде надрукована стаття в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій головний редактор ОСОБА_9 розповість про те, що ОСОБА_1 утворила злочинне угруповання зі свідками і вимагає з людей кошти - недостовірною;

зобов'язати ОСОБА_2 спростувати розповсюджену ним інформацію, а саме, що вона утворила злочинне угрупування разом зі свідками, яке вимагає кошти з людей; що ОСОБА_1 як інвалід першої групи не має права звертатись до суду у зв'язку з порушенням її прав, повинна на протязі всього часу лежати під капельницями; що буде надрукована стаття в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій головний редактор ОСОБА_9 розповість про те, що ОСОБА_1 утворила злочинне угруповання зі свідками і вимагає з людей кошти, ставши посеред зали кабінету судді ОСОБА_8, де б знаходилась вона, суддя ОСОБА_8, його секретар та помічник, проговоривши голосно про те, що ОСОБА_1 ніякого злочинного угруповання не утворювала разом зі свідками, не вимагала з людей кошти; що ОСОБА_1 має право звертатись до суду у зв'язку з порушеними кимось її правами і не повинна на протязі всього часу лежати під крапельницями; що стаття в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій головний редактор ОСОБА_9 розповідає про те, що ОСОБА_1 утворила злочинне угруповання і вимагає від людей кошти, не надрукована до цього часу;

стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, проте в частині щодо інформації про надрукування статті в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» просила позов не розглядати, оскільки на цей час стаття надрукована та її зміст є предметом оскарження в іншому суді.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Не заперечував, що говорив у судовому засіданні про внесення відомостей про вчинення кримінальних правопорушень до ЄРДР та відкриття кримінальних проваджень. Також визнав, що висловився про те, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи та потребує постійного стороннього нагляду. Усі інші посилання позивача заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

В провадженні судді Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_8. знаходиться цивільна справа № 487/9254/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист честі і гідності.

Відповідно до Ухвали від 23.09.2014 р. було відкрито провадження у даній цивільній справі.

ОСОБА_2 представляє інтереси відповідачки ОСОБА_5 у вищевказаній справі.

Згідно Повідомлення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2016 р. за вих. № 1865 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2. о 9.00 годині в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва відбувся судовий розгляд справи № 487/9254/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист честі та гідності. В судове засідання зявились позивачка ОСОБА_1 та представник відповідачки ОСОБА_2, що відображено в журналі судового засідання.

На вимогу суду Заводськй районний суд м. Миколаєва надав аудіозапис судового засідання від ІНФОРМАЦІЯ_2., однак наданий аудіоносій не відтворював звукозапис.

Разом з тим з пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 в судовому засіданні з розгляду цивільної справи № 487/9254/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист честі та гідності, в залі засідання (кабінеті) судді ОСОБА_8. в присутності судді, його секретаря і помічника, а також позивачки ОСОБА_1 висловив твердження про те, що «ОСОБА_1 утворила злочинне угруповання разом зі свідками».

У суду немає підстав вважати, що твердження позивача та свідка в цієї частині не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно наданої ОСОБА_2 копії листа Миколаївського міського управління УМВСУ в Миколаївській області від 16.07.2015 р. було внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень до ЄРДР та відкрито кримінальні провадження на звернення щодо припинення протиправних дій з боку ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Проте цей лист не містить даних стосовно того, що позивачка утворила злочинне угруповання разом зі свідками.

Отже, суд приходить до висновку, щоінформація про те, що «ОСОБА_1 утворила злочинне угруповання разом зі свідками», розповсюджена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. в судовому засіданні, у присутності судді - ОСОБА_8. та помічника судді ОСОБА_3., при розгляді цивільної справи № 487/9254/14-ц Заводським райсудом м. Миколаєва - є недостовірною та такою, що порочить честь та гідність ОСОБА_1.

При цьому, висловлені відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні твердження щодо позивачки ОСОБА_1 не стосувалися підстав і предмету позову, що розглядався, та не були доказом у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування такої інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Кожна особа має право на повагу до її гідності та честі, право на недоторканість ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінностей кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих.

Згідно положень ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду (в тому числі усній), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною є інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь яких інших дій (порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо), і яка на переконання позивача порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 поширював інформацію про те, що «ОСОБА_1, як інвалід першої групи, не має права звертатись до суду у зв'язку з порушенням її прав, повинна на протязі всього часу лежати під крапельницями».

В той же час, ОСОБА_2 не заперечував того, що у зазначеному вище судовому засіданні, промовив, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи та потребує постійної сторонньої допомоги та на підтвердження цієї обставини надав суду копію довідки МСЕК від 24.12.2001 р.

Таким чином, судом встановлено, що в цієї частині мав місце факт поширення інформації про приватне життя позивача, що відповідає дійсності та не порочить його гідність, честь чи ділову репутацію, але на це була відсутня згода позивача на поширення цієї інформації.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, у разі встановлення такого факту, суд повинен захистити право позивача на таємницю приватного життя та може зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно п.п. 3, 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена , то воно повинно проводитись у спосіб, наближений ( адекватний) до способу поширення…

…у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватись шляхом повідомлення про ухвалення у справі судове рішення…

З змісту поданої заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію про неї, ставши посеред зали кабінету судді ОСОБА_8, де б знаходилась вона, суддя ОСОБА_8, його секретар та помічник, що суд вважає недоцільним.

Позивачкою ОСОБА_1 було також заявлено вимоги про стягнення з відповідача на її користь компенсації завданої їй моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди в разі порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на її користь компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 200 грн. 00 коп.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наданих суду доказів та встановлених фактів.

Керуючись ст. 10, 11, 30, 60, 212-214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати інформацію про те, що «ОСОБА_1 утворила злочинне угруповання разом зі свідками», розповсюджену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. в судовому засіданні, при розгляді цивільної справи № 487/9254/14-ц Заводським райсудом м. Миколаєва - недостовірною та такою, що порочить честь та гідність ОСОБА_1.

Спростувати вказану інформацію шляхом повідомлення складу суду про ухвалення у справі судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 200 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: