Ухвала суду № 56052041, 22.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 130/103/16-ц Провадження № 22-ц/772/863/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 2Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району ГУ МВС України у Львівській області, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району ГУ МВС України у Львівській області, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів.

Позов обгрунтовує тим, що 04.08.2014 року він придбав автомобіль ЗАЗ «Forza», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 липня 2015 року.

18 лютого 2015 року відповідно до договору проката автомобіля №1.18/02/15 він здав в оренду даний автомобіль громадянину ОСОБА_5, віддавши при цьому йому свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

ОСОБА_5 автомобіль йому не повернув, внаслідок чого він був вимушений звернутися із заявою до правоохоронних органів.

В ході досудового розслідування СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві було встановлено, що 06.03.2015 року невстановленою особою від його імені було знято з обліку вказаний автомобіль та від його імені на імя ОСОБА_3 і ОСОБА_6 було видано довіреність на розпорядження належним йому на праві власності спірним автомобілем.

13.03.2015 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу вказаний автомобіль продав ОСОБА_4 Тому позивач просив визнати недійсною з моменту вчинення довіреність видану ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7 06.03.2015 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного автомобіля укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, засвідчений довідкою-рахунком ПП «ВІНКАР-МС» №572698 від 13.03.2015 року, а також скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на вказаний автомобіль та зобовязати ОСОБА_4 повернути йому зазначений автомобіль.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній цивільній справі (а.с.1).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції від 15 січня 2016 року скасувати, а справу направити до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

До суду апеляційної інстанції сторони у справі не зявилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району ГУ МВС України у Львівській області до суду апеляційної інстанції не зявилися, хоча повідомлялися належним чином про місце та час розгляду справи, тому дана справа розглянута у їх відсутність, оскільки згідно ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, суд першої інстанції враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України та ст. ст.17, 21 КАС України виходив з того, що у позовній заяві позивач просить:

- визнати недійсною з моменту вчинення довіреність, видану ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про розпорядження автомобілем «Форза»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Форза», укладений 13 березня 2015 року між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_4;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на автомобіль «Форза» від 14 березня 2015 року;

- зобовязати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 цей автомобіль «Форза». Також в позовній заяві ставиться вимога до Центру надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району ГУМВС України у Львівській області, про скасування державної реєстрації автомобіля. Тому суд вважає, що Центр не може бути третьою особою, а тільки відповідачем, оскільки у разі задоволення позову він буде вчиняти дії по скасуванню державної реєстрації автомобіля. Даний Центр є державним органом, який реєструє право власності на автомобілі, тому є субєктом владних повноважень, який наділений владними управлінськими функціями. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов в цій частині належить до компетенції адміністративних судів.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки встановлено, що при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у цивільній справі, судом порушені норми процесуального права та відповідно порядок, встановлений для вирішення даного питання.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та статті 3 ЦПК України розяснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 1 ч.2 ст.122 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" розяснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (стаття 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Положенням ст.15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Розгляд справ за КАС України (ст.17) або ГПК України (ст.1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Відповідно до ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. А тому при отриманні позовної заяви, у якій об'єднано декілька вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства, а не відмовляє у відкритті провадження в цілому.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Дана норма вказує на те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі спори з суб'єктом владних повноважень, а лише на ті спори, які пов'язані із здійсненням цим суб'єктом владних управлінських функцій.

Таким чином, при визначенні підвідомчості справи адміністративним судам чи судам загальної юрисдикції потрібно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, а не лише із суб'єктивного складу учасників правовідносин.

Проте, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі не звернув увагу на природу та характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з вимогами щодо захисту свого права на автомобіль.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обовязків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VІ).

За таких обставин, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року скасувати та передати дане питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий :підпис. ОСОБА_8

Судді :підписи. ОСОБА_9

ОСОБА_10

Згідно з оригіналом.

Суддя : В.М. Медяний