Рішення № 56047055, 23.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/902/16 Справа № 202/35004/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді Ремеза В.А.

суддів Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту ПАТ КБ «ПриватБанк»),

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2015 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 16.05.2007р. між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір № DNU0G100000192, за яким останній отримав кредит у розмірі 72 000 доларів США зі сплатою 12% річних. на строк до 16.05.2027р.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Банком та відповідачем було укладено договір іпотеки квартири, за яким було передано Банку в іпотеку АДРЕСА_1.

Оскільки відповідач порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 03.10.2013р. утворилась заборгованість в сумі 206198,29доларів США, що за курсом 7,99грн. за 1 долар США станом на 03.10.2013р. складає 1647524,30грн., Банк просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на квартиру загальною площею 69,70кв. м., житловою площею 46,60кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк», з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування з можливістю здійснення банком всіх передбачених дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; та виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.04.2015р. ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовної заяви до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 16.05.2007р. уклав з ЗАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є позивач по справі ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № DNU0G100000192, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 72 000 доларів США зі сплатою 12% річних на строк до 16.05.2027р.

В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору, між сторонами був укладений договір іпотеки квартири від 16.05.2007р., згідно з яким в іпотеку Банку було передано відповідачем АДРЕСА_1, і за умовами укладеного договору іпотеки, іпотекодавець гарантував, що предмет іпотеки не є спільною власністю, а також відсутність прав третіх осіб на користування та розпорядження тим чи іншим способом предметом іпотеки.

Відповідач порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 03.10.2013р. виникла заборгованість у розмірі 206 198,29 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом 72 749,19 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 46 487,59 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 8 152 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобовязань 68 960,74 доларів США; штрафу (фіксована частина) 31,29 доларів США; штрафу (процентна складова) 9 817,48 доларів США.

Відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд послався на те, що позивачем не було надіслано відповідачу письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості, і позивачем не визначено, хто на час подачі позову до суду проживав у спірному будинку, тому суд позбавлений можливості встановити чи не були порушені при укладанні кредитного договору та при зверненні стягнення на предмет іпотеки права дітей.

Однак з таким висновком погодитись неможна з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1,ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону.

Пунктами 22-26 договору іпотеки від 16.05.2007р. передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п.22 вказаного договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що містяться у цьому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк направив ОСОБА_2 повідомлення про невиконання умов кредитного договору та про необхідність усунення таких порушень і про намір Банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень, та запропонував відповідачу добровільно виселитись з житлового приміщення, що є предметом іпотеки, однак відповідач не усунув порушення кредитного договору щодо погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Згідно п. 27 укладеного між сторонами договору іпотеки передбачено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу Банком предмету іпотеки будь-якій особі та у будь-який спосіб в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи зазначені норми права, та встановлені обставини про те, що борг відповідача за кредитним договором є значним, і відповідач не виконує свої зобов'язання по погашенню кредиту, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Що ж стосується вимог Банку про виселення відповідача з та інших осіб з АДРЕСА_1, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Так відповідно до ч.3 ст. 109 ЖК України, яка підлягала застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової згоди іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Проте матеріали справи не містять доказів, що відповідач зареєстрований у спірній квартирі (а.с.33).

Доказів реєстрації або мешкання будь-яких інших осіб за місцем знаходження спірної квартири матеріали справи також не містять, як і не надано позивачем доказів реального проживання відповідача, чи будь-кого в квартирі, або відмови від добровільного виселення.

Враховуючи наведе, колегія суддів вважає, що позов в частині виселення відповідача чи інших осіб із спірної квартири задоволенню не підлягають через недоведеність позовних вимог, що не позбавляє позивача права звернутись до суду окремо з такою вимогою до конкретних осіб при наявності спірних правовідносин між ними.

Оскільки судом першої інстанції не вірно було встановлено обставини по справі, та невірно було застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також з відповідача у зв'язку з задоволенням позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по справі в порядку ст. 88 ЦПК України 3441грн. + 121,80грн. + 4019,40грн. = 7582,20грн.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2015р. скасувати.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № DNU0G100000192 від 16.05.2007р. яка станом на 03.10.2013р. становить 206 198,29 доларів США, та складається з: заборгованості за кредитом 72 749,19 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 46 487,59 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 8 152 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобовязань 68 960,74 доларів США; штрафу (фіксована частина) 31,29 доларів США; штрафу (процентна складова) 9 817,48 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 69,7кв.м., житловою площею 46,6кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві власності.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_4, загальною площею 69,7кв.м., житловою площею 46,6кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу вказаної квартири іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Початкову ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати в сумі 7582грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн.) 20коп.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: