Рішення № 56047049, 22.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2083/16 Справа № 202/7569/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Романюк М.М.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання додаткового строку на прийняття спадщини, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_4, померлого 13 лютого 2015 року, в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позову позивачка посилалась на те, що у встановлений законом строк вона не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки знаходилась за межами країни, а кордон України перетнула лише 15 серпня 2015 року. Зокрема, вона є юридично необізнаною й лише після спілкування з юристом дізналась, що таку заяву їй потрібно було подати до нотаріальної контори до спливу шестимісячного строку з дня смерті батька. (а.с. 3-4)

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, було залучено ОСОБА_4, та замінено третю особу - Четверту дніпропетровську державну нотаріальну контору на Шосту дніпропетровську державну нотаріальну контору.(а.с.27)

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.(а.с.82-84)

З таким рішенням не погодилась позивачка, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх зясування, порушення норм процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.(а.с. 88-89)

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_3 з 29 липня 1959 року знаходились у зареєстрованому шлюбі. (а.с.57)

Від шлюбу подружжя мало двох дітей: доньку - ОСОБА_2 (позивачка) та сина ОСОБА_4В.(третя особа).

13 лютого 2015 року ОСОБА_4 помер. (а.с.51)

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із квартири АДРЕСА_1 та іншого майна.

На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Інших осіб у вказаній квартирі разом з ним зареєстровано не було, що підтверджується довідкою від 27 серпня 2015 року, виданою КВЖ РЕП Індустріального району м.Дніпропетровська (а.с.58)

18 лютого 2015 року до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_4, у звязку з чим було заведено спадкову справу № 115/2015. (а.с.49-50)

20 лютого 2015 року із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь сина, ОСОБА_4, звернулась ОСОБА_3- дружина померлого. (а.с.55)

У встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, ОСОБА_2 не зверталась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття, а 18 вересня 2015 року вона подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Постановою державного нотаріуса ОСОБА_5 від цієї ж дати ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті її батька ОСОБА_4, померлого 13 лютого 2015 року, у звязку із відсутністю факту прийняття спадщини.(а.с. 59)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою був пропущений строк на прийняття спадщини без поважних причин, доказів зворотного останньою не надано, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Однак в повній мірі з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Статтею 119 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Проте суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, згідно з яким суд повинен при проведенні попереднього судового засідання вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 33 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, не вирішив питання про залучення до участі у справі в якості відповідача або співвідповідача ОСОБА_4

При цьому залучення сторони в якості третьої особи є порушенням норм процесуального права та прав усіх сторін, оскільки процесуальні права третьої особи та відповідача, згідно з нормами ЦПК України, суттєво відрізняються за своїм змістом та порядком реалізації прав.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з інших підстав. А отже апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року скасувати і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: