Рішення № 56046109, 17.02.2016, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0426/4593/2012

Провадження № 2/0182/1130/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.02.2016 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

секретаря Снєгульської В.М.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, ТОВ КК Ком Енерго-Нікополь, Комунальне підприємство „ОСОБА_6 міжміське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області, про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності, усунення перешкод в користуванні приватною власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення, стягнення заборгованості за комунальні послуги за зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, ТОВ КК Ком Енерго-Нікополь, виконавчий комітет ОСОБА_6 міської ради про визнання права на користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який останній раз уточнив 01.12.2015 року , та просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, прийняте 23.01.2008 року на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2007 року, усунути перешкоди в користуванні ним належною на праві власності квартирою 31 по вулиці Дибенко 59-в в м. Нікополі шляхом виселення ОСОБА_5 та переселення його в квартиру АДРЕСА_2, зняти ОСОБА_5 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_3, стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за комунальні послуги в розмірі 1436 грн. 24 коп. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову послався на те, що він є власником квартири по вулиці Дибенко 59-в в м. Нікополі, відповідач на підставі рішення суду від 09.11.2011 року зареєстрував право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3, однак 26.01.2012 року зазначене рішення скасоване. Оскільки в реєстрі залишається запис про реєстрацію прав власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 порушується його право власності, оскільки він є єдиним власником квартири , а внести запис про скасування державної реєстрації прав власності за ОСОБА_5 без рішення суду Державний реєстратор відмовляється. Також відповідач не бажає виселятися з квартири, хоча проживає в ній безпідставно. ОСОБА_5 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4, яка має у власності квартиру АДРЕСА_4, а тому просить суд переселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_3 в квартиру АДРЕСА_4 до своєї дружини, оскільки проживання відповідача в його квартирі порушує його право власності. Також просить зняти відповідача з реєстрації, оскільки він внаслідок реєстрації відповідача в квартирі несе додаткові витрати з оплати комунальних послуг. ОСОБА_5 проживаючи в квартирі не сплачує за комунальні послуги і мається заборгованість в розмірі 1436 грн. 24 коп., яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в повному обсязі, оскільки позовні вимоги безпідставні. ОСОБА_5 звернувся з зустрічним позовом та просить суд визнати за ним право на користування квартирою, оскільки проживає в ній з 1989 року, з 2002 року офіційно зареєстрований зі згоди колишньої власниці ОСОБА_7, з якою проживав однією сімєю, вів спільне господарство, вони мали спільний бюджет, а коли ОСОБА_7 захворіла, він вимушений був продати свою квартиру, щоб її вилікувати. Оскільки ОСОБА_1 заперечує проти його права користування квартирою 31 по вулиці Дибенко 59-в в м. Нікополі, то просить суд визнати за ним право на користування квартирою. (а.с. 23-25 том 2)

ОСОБА_1 та його представник проти зустрічного позову заперечували та просили відмовити, оскільки вважають, що ОСОБА_5 повинен проживати з своєю дружиною ОСОБА_4, а не в чужій квартирі.

ОСОБА_4 проти позову ОСОБА_1 заперечувала та просила відмовити, оскільки вважає, що ОСОБА_5 правомірно набув право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3, а також має право на проживання в ній. Заперечує проти переселення ОСОБА_5 до своєї квартири, оскільки між ними відсутні шлюбні відносини.

Представники Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Комунального підприємства „ОСОБА_6 міжміське бюро технічної інвентаризації подали заяви про розгляд справи за їх відсутності

Представники Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області, ТОВ КК Ком Енерго-Нікополь, виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради в судове засідання не зявились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суду не відомі.

Прокурор в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_5 належала позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.03.2006 року , виданого Другою ОСОБА_6 нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 1-424 (а.с.4).

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 07.12.2007 року, ухваленому у справі № 2-6115/07 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_6 державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири, позовні вимоги ОСОБА_5 - були задоволенні, визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6 ( а.с.47 -50).

На підставі заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 07.12.2007 року КП «НМБТІ» було зареєстроване право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 за ОСОБА_5 на підставі рішення про державну реєстрацію прийнятого 23.01.2008 року, що підтверджується довідкою КП «НМБТІ» № 2714 від 02.12.2013 року, інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 13487877 від 27.11.2013 року (а.с.33,37). Інформація щодо виникнення та реєстрації права була відповідним чином внесена до Реєстру прав власності на нерухоме майно ( а.с.48-50).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 26.08.2008 року, винесеної у справі № 2-1697/08, заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду від 07.12.2007 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 у порядку спадкування за законом - було скасовано і призначено справу до нового розгляду.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 09.11.2011 року, ухваленому у справі № 2-1627/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6 державна нотаріальна контора, Комітет по управлінню комунальним майном ОСОБА_6 міської ради про встановлення факту сумісного проживання, визнання заповіту частково недійсним, свідоцтва про право на спадщину недійсним, усунення від спадкування, визнання права на частину спільного майна та на обовязкову частку у спадщині, позов - задоволено частково; поновлено ОСОБА_5 пропущений процесуальний строк для звернення до суду із позовом; встановлено факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 однією сімєю без шлюбу з 1989 року по день її смерті 12 листопада 2004 року; визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8 як на частину спільної власності сімї; визнано заповіт, посвідчений Першою ОСОБА_6 державною нотаріальною конторою 13 січня 1994 року, реєстровий № 1-80 від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 та видане на його підставі свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07 березня 2006 року на імя ОСОБА_1, реєстровий № 1-424, - в частині успадкування ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири № 31 будинку № 59 В по вул. Дибенко в м. Нікополі, - недійсним, в іншій частині - залишити без змін. В іншій частині - в позові було відмовлено (а.с.47-50).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - було задоволено частково, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2011 року - скасовано в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення; відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_6 державна нотаріальна контора, Комітет по управлінню комунальним майном ОСОБА_6 міської ради про встановлення факту сумісного проживання, визнання заповіту частково недійсним, свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права на частину спільного майна. В іншій частині рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2011 року - залишено без змін (а.с. 12-13). Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року не оскаржувалось.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В п.1 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» зазначено те, що державна реєстрація, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводиться у випадках подання рішення суду, що набуло законної сили.

Таким чином, єдиною умовою скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права є рішення суду, яке набрало законної сили.

Беручи до уваги все вищевикладене та враховуючи те, що заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 07.12.2007 року, яке було підставою для проведення державної реєстрації права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 за ОСОБА_5 - було скасоване, суд вважає, що рішення про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 за ОСОБА_5, прийняте 23.01.2008 року на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2007 року підлягає скасуванню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрований Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області за цією адресою 24.01.2002 року за заявою ОСОБА_7В.( а.с.36-37) Раніше йому належала квартира АДРЕСА_9, яку він продав 09.01.2002 року ( а.с.160).

Квартира АДРЕСА_10 на той час належала на праві приватної власності ОСОБА_7 ( а.с.6)

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 спільно проживали в цій квартирі, ще до реєстрації ОСОБА_5 в цій квартирі, та вели спільне господарство до дня її смерті 12.11.2004 року. Після її смерті ОСОБА_5 продовжує проживати в цій квартирі, оплачує комунальні платежі до сьогоднішнього дня.

ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_4, яка переселилась до нього з своєї квартири 34 в квартиру АДРЕСА_10. Однак згодом виселилась та стала знову проживати в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Квартира АДРЕСА_11 знаходиться в приватній власності ОСОБА_4, де вона зареєстрована і проживає на сьогоднішній день.

Як вбачається з вище викладеного, ОСОБА_5 законно займає квартиру АДРЕСА_10 більше десяти років, нікуди не виселявся та з реєстрації не знімався. Протягом тривалого часу ОСОБА_5 проживає в квартирі, несе витрати на її утримання, здійснював заходи щодо утримання хворої ОСОБА_7, колишньої власниці квартири, для її догляду і лікування продав свою квартиру, і фактично при його виселенні стає безпритульним, оскільки ОСОБА_4 не згодна на проживання ОСОБА_5 в її квартирі, оскільки між ними припинені шлюбні відносини, хоча шлюб і залишається зареєстрованим, і ОСОБА_5 ніколи не вселявся в її квартиру та з нею не проживав.

ОСОБА_7 за свого життя заповіла квартиру АДРЕСА_12 ОСОБА_9, який спадщину за заповітом прийняв та отримав свідоцтво про право на спадщину ( а.с.4, 5)

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Зміна власника не є самостійною підставою для припинення права користування, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини „Копиток проти Росії.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих звязків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI ). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50)

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу Кривіцька та Кривіцький проти України (№ 8863/06) 2 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій.

Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5, суд враховує інтереси сторін та на підставі вище встановленого вважає, що виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_10 та переселення його в квартиру АДРЕСА_11, яка належить ОСОБА_4, порушує право ОСОБА_5 на житло та право ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на повагу до свого приватного і сімейного життя.

З огляду на вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_5 та переселення його в квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_4, та про зняття ОСОБА_5 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені судом обставини, що ОСОБА_5 вселився в квартиру АДРЕСА_3 на законних підставах та відповідно до статтей 64,65 ЖК України, продовжує в квартирі проживати та нести витрати на її утримання , суд дійшов до висновку про задоволення зустрічного позову та вважає за необхідне визнати право ОСОБА_5 на користування квартирою 31 в будинку 59в по вулиці Дибенка в м. Нікополі Дніпропетровської області, оскільки це право оспорюється ОСОБА_1

Суд також вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 і в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки доказів наявності боргів за квартиру суду не надано.

Відповідно до статті 88 ЦПК Українислід стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 41, 47 Конституції України, Рішенням Конституційного суду України (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї") від 3 червня 1999 року справа N 1-8/99, ст. 64,65,66, 109, 191 ЖК України , ст. 15, 16,182, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 6,8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, ст.ст.1,2,19,26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2.6. наказу Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5 «Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», п.1 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», 10,11, 57-60,88,209,2012-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, прийняте 23.01.2008 року на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2007 року.

В іншому ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати право ОСОБА_5 на користування квартирою 31 в будинку 59в по вулиці Дибенка в м. Нікополі Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг) протягом десяти днів з дня його оголошення через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: ОСОБА_10