Рішення № 56043551, 18.01.2016, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1409/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс-Духнич Т. В. ,

при секретарі Коваль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, із участю третіх осіб приватного нотаріусу Сокальського районного нотаріального округу ОСОБА_3, КП ЛОР Червоноградське МБТІ та ЕО про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, анулювання свідоцтва про право власності,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суду із даним позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, анулювання свідоцтва про право власності, свої вимоги мотивує тим, що він народився 10.09.1967 року в с. Острів Сокальського району Львівської області. Його батьками були ОСОБА_4, 06.05.1924р.н. та ОСОБА_5, 15.03.1933р.н., вони разом проживали у власному будинку № 25 по вул. Надрічній, в с. Острів Сокальського району Львівської області. В 1991 році позивач виїхав на роботу в Росію, де з часом одружився та отримав громадянство. ОСОБА_6 позивача ОСОБА_5 померла 10.10.1996 року, а батько ОСОБА_4 помер 12.04.2011 року. Зазначає, що приїхавши на похорон батька він поховав його та звернувся у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, де йому нотаріус повідомила, що будинок в якому він виріс та проживав подарований відповідачці по справі. Надалі позивач довідався про договір дарування зазначеного будинку від 29.08.2005 року. Вважає, що договір слід визнати недійсним, з підстав визначених ст. 229 ЦК України. Зокрема стверджує, що йому відомо, що в 2005 році його батько впав з велосипеда та пошкодив голову, внаслідок чого майже втратив зір, його періодично боліла голова, він приймав ліки, часто їздив у лікарню на обстеження. Зазначає, що із слів ОСОБА_7 він довідався, що батько з відповідачкою в серпі 2005 року їздив до нотаріуса, після чого відповідач стала приїздити до нього все рідше. На його думку є дивним те, що батько у віці 81 років, не маючи іншого житла подарував будинок. Батько позивача продовжував жити у будинку, з реєстрації не знімався, ключі від будинку відповідачці не передавав, надалі вносив оплату за електроенергію та газ. Стверджує, що квитанції за квартплату приходили на ім»я батька та і після його смерті приходять на нього. Вважає, що такі дії батька вказують на те, що він не усвідомлював втрати ним права власності на будинок у звязку з укладенням договору дарування, оскільки турбувався про будинок, проживав в ньому, обробляв город, тобто відносився до майна як його власник і здійснював повноваження якими він наділений. Зазначає, що незадовго після батька померла і його співмешканка ОСОБА_7. Після укладення договору поведінка сторін свідчить про те, що самого договору дарування не відбулося, власник надалі проживав, користувався будинком, сплачував квартплату, ключі від спірного будинку відповідачці до смерті не передавав. Також дані обставини підтверджені самою відповідачкою в ході розгляду справи №2-1151/11. Відповідачці було відомо, що її дід, а батько позивача хворів та скаржився, що не бачить. В період з 10 по 26 серпня 2005 року дарувальник перебував на стаціонарному лікуванні з приводу зору. ОСОБА_4, як особа похилого віку потребував стороннього догляду та матеріальної допомоги, погоджувався на передачу нерухомого майна у власність відповідачки лише за умови довічного утримання, укладаючи спірний договір помилився щодо його правової природи, прав і обовязків, які виникнуть після його укладення. Просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку, укладений 29.08.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Сокальського нотаріального округу ОСОБА_3, анулювати свідоцтво про реєстрацію права власності на будинок по вул. Надрічній, 25 в с. Острів Сокальського району Львівської області, визнати за ним право власності на житловий будинок по вул. Надрічній, 25 в с. Острів Сокальського району Львівської області в порядку спадкування.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача ОСОБА_6 зазначив зокрема, що згідно довідки Головного управління охорони здоров»я Львівського обласного діагностичного центру від 31.07.2012р. ОСОБА_4 07.09.2005р. звертався в центр з приводу діагностування, де у нього виявлено втрату зору. Стверджує про наявність помилки батька позивача при укладенні спірного договору.

В запереченні на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_8 зазначив, що вважає позов надуманим, а вимоги безпідставними та необґрунтованими. Звернув увагу суду на те, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав був предметом судового розгляду та з цього приводу постановлені судові рішення, що набрали чинності, а саме 30.01.2014р. приймалось рішення коолегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області по справі №1321/2-1155/11 та 18.08.2014р. рішення Сокальського районного суду по цивільній справі №454/313/14-ц. Вважає, що зміна номерів статей законодавчих актів не є зміною підстав позову. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та закрити провадження у справі № 454/1409/15-ц. Позов розглядати без участі відповідача та його представника за наявними матеріалами у справі.

Ухвалою від 13.07.2015 року провадження по справі зупинено до вирішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги на рішення районного суду від 18.08.2014р. в справі №454/313/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третіх осіб приватного нотаріуса Сокальського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та КП ЛОР "Червоноградське МБТІ" про визнання договору дарування недійсним, анулювання свідоцтва про право власності та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16.04.2015р. за наслідками перегляду вищевказаного рішення районного суду.

Ухвалою від 07.12.2015р. провадження у справі відновлено, оскільки підстави, що викликали зупинення провадження у справі усунуті. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6, який діяв в інтересах ОСОБА_1, відхилено. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18.08.2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16.04.2015 року залишено без змін.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, надав суду клопотання в якому просить позов задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_8 в судове засідання не прибув, у наданому суду запереченні просив розгляд справи проводити без нього та відповідача участі. Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, надала суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без її участі.

Представник третьої особи КП ЛОР «Червоногадське МБТІ» в судове засідання не прибув, надав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі представника підприємства.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно приписів ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідженою копією договору дарування житлового будинку від 29.08.2005р., що посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу ОСОБА_3, встановлено, що договір укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам»яті, уклали цей договір про те, що ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в с. Острів, вул. Надрічна, 25, Сокальського району.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, від 27.09.2005р., виданого ДКП «Червоногадське МБТІ», встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок №25 по вул. Надрічна в с. Острів Сокальського району, згідно договору дарування від 29.08.2005р.

Відповідно до копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії І-АГ №032530, встановлено, що його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-СГ №243832, встановлено, що ОСОБА_4 помер 12.04.2011 року.

Із копії довідки виданої виконкомом Острівської сільської ради №294 від 21.03.2012р., встановлено, що ОСОБА_4, до дня смерті 12.04.2011р. проживав і був зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_1. Виконкомом від його імені заповіт не посвідчувався. На день смерті із ОСОБА_4 ніхто зареєстрованим не був.

Згідно копії відповіді на запит адвоката, наданої Львівським обласним клінічним діагностичним центром від 31.07.2012р. за №278, зокрема встановлено, що 07.09.2005р. ОСОБА_4 звертався у діагностичний центр, де йому видано направлення із попереднім діагнозом втрата зору.

Із досліджених копій квитанцій із електропостачання та газопостачання за адресою с. Острів вул. Надрічна, 25 Сокальського району за період з 2005-2011р., встановлено, що у таких абонентом зазначено ОСОБА_1.

Згідно ч.1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч.2 ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч.1 ст. 722 ЦК України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Разом з тим, згідно ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно розяснень наданих у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а

також, що вона має істотне значення.

Згідно клопотання представника позивача, судом досліджено матеріали цивільної справи №2-1151\11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третіх осіб приватного нотаріусу Сокальського районного нотаріального округу ОСОБА_3, КП ЛОР Червоноградське МБТІ про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, анулювання свідоцтва про право власності, та встановлено, що в такій міститься заперечення відповідача ОСОБА_2 (а.с.40) на які посилається позивач, згідно яких зокрема остання ствердила, що після укладення договору дарування дід і надалі продовжував проживати у спірному будинку разом із співмешканкою. Договір дарування було укладено лише для того, щоб після його смерті будинок дійсно залишився у її власності.

Разом з тим, згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як встановлено в ході розгляду справи, батько позивача ОСОБА_4 як власник житлового будинку, що розташований в с. Острів вул. Надрічна, 25 Сокальського району розпорядився ним на свій розсуд, а саме подарував його своїй онуці, а відповідачці по справі ОСОБА_2.

При цьому факт продовження проживання в будинку та направлення квитанцій на квартплату на ім»я дарувальника за договором не може трактуватись як помилка при його укладенні. Адже як зазначив сам позивач подарований будинок був єдиним місцем проживання ОСОБА_4, відповідно на думку суду і онука не ставила вимоги після укладення договору щодо залишення ним даного будинку, що зокрема підтверджується матеріалами цивільної справи №2-1151/11, де зокрема відповідач ОСОБА_2 яка є стороною спірного договору у наданих запереченнях повідомила, що її дідусем ОСОБА_4 укладено даний договір задля гарантії, щоб у випадку його смерті належний йому будинок дійсно залишився у її власності.

Крім цього, позивачем підставою визнання недійсності даного договору наводиться вчинення під час його укладення ОСОБА_4 помилки в силу похилого віку та стану здоров»я.

Однак, згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України висновок експертів є одним із доказів.

В свою чергу, сторони в судові засідання не з»явилися, своїм правом щодо звернення до суду із заявою про призначення експертизи для встановлення усвідомлення дій ОСОБА_4 в момент укладення спірного договору, а саме можливості здійснення ним помилки не скористалися, хоча згідно приписів ст. 60 ЦПК України обовязок доказування обставин, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень покладено на сторони.

Таким чином, в ході розгляду справи не здобули свого підтвердження доводи позивача щодо помилки ОСОБА_4 при укладенні спірного договору дарування житлового будинку, відповідно у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, укладений 29.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Сокальського нотаріального округу ОСОБА_3, анулювання свідоцтво про реєстрацію права власності на будинок по вул. Надрічній, 25 в с. Острів Сокальського району Львівської області, визнання за позивачем право власності на житловий будинок по вул. Надрічній, 25 в с. Острів Сокальського району Львівської області в порядку спадкування, суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, із участю третіх осіб приватного нотаріусу Сокальського районного нотаріального округу ОСОБА_3, КП ЛОР Червоноградське МБТІ та ЕО про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, анулювання свідоцтва про право власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

Головуючий: Т. В. Струс-Духнич