Ухвала суду № 56042944, 23.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 335/8086/15 Головуючий у 1-й інстанції Апаллонова Ю.В.

№22ц/778/521/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_2суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_1секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання рішення реєстратора недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей- Колект» про визнання рішення реєстратора недійсним.

В обґрунтування позову зазначав, що 25.09.2007 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11221788000 від 25.09.2014 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором укладено договір іпотеки № 11221788000/3 від 25.09.2007 року, та договір іпотеки №11046769000/з від 26.09.2006 року.

12.12.2011 року укладено договір факторингу №1, згідно якого банк передає, а ТОВ «Кей-Колект» приймає право вимоги по кредитним договорам, що укладалися банком. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за всіма договорами забезпечення п.1.4. договору факторинга. Таким чином, іпотеко держателем за договором іпотеки став відповідач.

Третя особа нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 28.07.2015 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав на підставі якого право власності на майно - однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до відповідача.

Він же, 04.08.2015 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав на підставі якого право власності на майно - однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 перейшло до відповідача.

Позивач вважає, що нотаріус не отримав від відповідача повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та завірену копію письмової вимоги, нотаріусом державна реєстрація нерухомого майна проведена не за місцем його знаходження, нотаріусом проігноровані вимоги щодо проведення реєстрації за місцем знаходження майна, тому позивач просив суд визнати рішення нотаріуса від 28.07.2015 року (номер запису про право власності 10773107) про державну реєстрацію прав нерухомого майна, а саме однокімнатної квартира за адресою: АДРЕСА_1, недійсним; та визнати рішення нотаріуса від 04.08.2015 року (номер запису про право власності 10666200) про державну реєстрацію прав нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 недійсним.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції зазначив, що позов предявлено ОСОБА_7 до ТОВ «Кей-колект», однак не встановлено і позивачем не зазначено, які саме даним відповідачем порушено права позивача, позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог до відповідача ТОВ «Кей-Колект», оскільки вимоги направлені щодо оскарження дій нотаріуса, як державного реєстратора, а тому така справа відноситься до адміністративної юрисдикції.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Так, позов ОСОБА_5 обґрунтований незаконністю дій нотаріуса щодо реєстрації на підставі договорів іпотеки права власності на однокімнатні квартири за адресою: АДРЕСА_1 і за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект», оскільки на думку позивача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, виконуючи функції державного реєстратора незаконно зареєстрував право власності на квартири за ТОВ «Кей-Колект» .

Однак, оскаржуючи дії нотаріуса як реєстратора ОСОБА_5 позов до нього не предявив. Вимоги за позовом заявлені саме до третьої особи у справі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд повинен був сам залучити до справи без його згоди належного позивача, і розглянути справу по суті.

Однак, відповідно до змісту ст.ст. 11 та 33 ЦПК України суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і не може самостійно, без клопотання позивача замінювати первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучати до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року №6-204цс14.

Окрім цього суд вірно зазначив, що у звязку з прийняттям Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952-IV) державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт.

Тобто держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження. Тому судам при розгляді позовів щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно слід памятати, що це справи адміністративної юрисдикції згідно з п. 8 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Таким чином, окрім зазначеного, суд не міг в межах цивільної юрисдикції залучати до участі у справі нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (даліЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Встановивши відсутність порушених прав позивача відповідачем ТОВ «Кей-Колект» в частині заявлених вимог щодо визнання рішень реєстратора недійсними суд вірно відмовив в позові.

Суд попередньої інстанції також вірно зазначив, що вказане не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з вказаними вимогами до належного відповідача з врахуванням юрисдикційності в порядку визначеному КАС України.

Інші доводи скарги зводяться до спору по суті і не впливають на вірний висновок суду, щодо подачі позову до неналежного відповідача.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: