Ухвала суду № 56042938, 22.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/2790/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/242/16Головуючий у 1-й інстанції Пушкарьова С.П.Категорія ст. 121 ч.2 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.,

суддів Дутова О.М., Білоконева В.М.

за участі секретаря Лопух Ю.О.

прокурора Стоматової В.П.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3, на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 05 листопада 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, російської федерації, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винною і засуджено за те, що вона 17.06.2015 року приблизно о 09 годині 00 хвилин перебуваючи у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків, які виникли під час конфлікту між нею та співмешканцем ОСОБА_4, завдала один удар кухонним ножем в область живота ОСОБА_4, чим спричинила одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення живота з ушкодженням мяких тканин, очеревини, тонкого кишковика, що призвело до розвитку фібринозно-гнійного перитоніту, яке є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя, що спричинило смерть ОСОБА_4 і знаходиться у прямому причинному звязку з її настанням.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Їй призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі. Вирішено питання про речові докази, судові витрати, запобіжний захід, цивільний позов і початок строку відбування призначеного покарання.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої, не оспорюючи обставин справи і кваліфікацію її дій, просив зазначений вирок суду в частині призначеного покарання змінити, обравши їй покарання із застосуванням «положення ст.69 КК та призначити мінімальне покарання».

Заслухавши доповідь судді, обвинувачену і її заслухавши захисника, які наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги і просили зменшити покарання до 6 років позбавлення волі; вивчивши позицію прокурора, яка не погодилась з доводами апеляції і вважала за необхідне вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.

Подія злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_3 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь в апеляційному порядку не оскаржені. В звязку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в іншій частині ніж вид, розмір і строк обраного судом покарання не переглядався.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, суд в повній мірі врахував тяжкість вчиненого обвинуваченою злочину, який віднесеного до категорії тяжких. В наслідок вчиненого ОСОБА_3 злочину ОСОБА_4 було позбавлено життя. В звязку з чим, суд обрав єдино можливий передбачений санкцією ч.2 ст.121 КК вид покарання у виді позбавлення волі, який ОСОБА_3 має відбувати реально.

Ні під час судового, ні під час апеляційного розгляду стороною захисту не наведено обставин, які б не тільки помякшували покарання, але й з огляду на положення ст. 69 КК й істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Суд врахував наведені в апеляційній скарзі обставин, які помякшують покарання, а саме визнання обвинуваченою своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнання матеріальної шкоди. В звязку з цим, суд призначив ОСОБА_3 покарання наближене до мінімального його розміру. Проте ці обставини на глибоке переконання судової колегії істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Непризначення судом мінімального розміру покарання передбаченого санкцією ч.2 ст.121 КК зумовлено тим, що потерпілий під час судового розгляду і судових дебатів вимагав призначення обвинуваченій максимального розміру покарання, що суд не мав права ігнорувати.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком районного суду про те, що у справі відсутні обставини, які б давали суду підстави призначити покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст.69 КК. Наведені в апеляційній скарзі захисником обставини є недостатніми для цього підставами.

Отже, підстав вважати покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не убачає. Відтоді вирок районного суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 05 листопада 2015 року щодо ОСОБА_3 в цій справі залишити без змін.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк її попереднього увязнення з 19.06.2015 року (включно) до 25.01.2016 року (включно) з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_3, яка тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй повного тексту даної ухвали суду.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1ОСОБА_5ОСОБА_6