Вирок № 56042919, 22.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/1636/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/365/16Головуючий у 1-й інстанції Пушкарьова С.П.Категорія ст.185, ст.124 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.,

суддів Дутова О.М., Білоконева В.М.

за участі секретаря Лопух Ю.О.

прокурора Стоматової В.П.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано винним і засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 та ст. 124 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за

- ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі;

- ст.124 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК ОСОБА_3 звільнено від призначеного йому покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено питання речових доказів і судових витрат та запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи встановлені судом обставини, доведеність вини обвинуваченого, кваліфікацію його дій і розміру призначеного покарання, просить вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині звільнення від відбування призначеного йому покарання скасувати у звязку із неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст.75 КК. Стверджує, що суд не в достатній мірі врахував обставини скоєння ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, тяжкі наслідки, завдані ним, характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, особу обвинуваченого, який не працює, вчинив злочин у стані алкогольного спяніння, раніше вже засуджувався за корисливий злочин до покарання із звільненням від його відбування. Вказані обставини на переконання прокурора свідчать про підвищену небезпеку обвинуваченого для суспільства і його небажання ставати на шлях виправлення. Суд належним чином не мотивував свого рішення щодо звільнення обвинуваченого від призначеного йому покарання, поклавши в основу свого такого рішення лише визнання обвинуваченим своєї вини, що на переконання прокурора є недостатнім.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги; обвинуваченого і його захисника, які заперечили проти її задоволення, вважаючи за необхідне вирок суду залишити без змін; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступного.

За вироком районного суду, з яким в частині встановлених судом обставин і доведеності винуватості обвинуваченого судова колегія погоджується повністю, а відтоді також вважає встановленим, що у період часу з 27 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року, у невстановлений під час досудового розслідування час, ОСОБА_3, шляхом пошкодження вікна проник до приміщення домоволодіння № 10, розташованого по провулку Широкий у селі Приморське Василівського району Запорізької області, де, діючи з прямим умислом, з метою крадіжки чужого майна, по корисним мотивам, таємно викрав: велосипед «Аіст» вартістю згідно висновку експерта № 2184 від 25 грудня 2014 року 729 гривень 80 копійок та чавунну двох камфорну плитку вартістю 278 гривень 92 копійки, які належать потерпілому ОСОБА_4, дві цепки на електропилку та чохол на палатку, які для потерпілого ОСОБА_4 матеріальної цінності не мають, після чого зник з викраденим майном, яким у подальшому розпорядився на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 1008 гривень 72 копійки.

Крім того, у період часу з 20 години 00 хвилин 02 грудня 2014 року до 04 години 00 хвилин 03 грудня 2014 року, ОСОБА_3, знаходячись у будинку № 352, розташованому по вулиці 50 років Жовтня у селі Приморське Василівського району Запорізької області, спільно з ОСОБА_5 вживали спиртні напої. Під впливом алкоголю між ними виникла сварка, яка переросла у бійку, під час якої ОСОБА_5 зі столу схватив ніж та, погрожуючи ОСОБА_3 вбивством, намагався спричинити ножове поранення останньому. У свою чергу ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, сприйняв загрозу своєму життю та здоровю як реальну та почав відбирати у ОСОБА_5 ніж. При цьому, не усвідомлюючи, що від його дій можуть настати тяжкі наслідки та не маючи умислу на спричинення смерті потерпілому, застосовуючи засоби, явно невідповідні характеру й небезпеці посягання, маючи можливість припинити посягання ОСОБА_5 у іншій спосіб шляхом заподіяння потерпілому шкоди необхідної і достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення протиправного посягання, діючи умисно, явно перевищуючи межі необхідної оборони, наніс ОСОБА_5 не менше трьох ударів руками та ногами в область грудної клітини і живота, чим заподіяв останньому тяжку шкоду, яка явно не відповідає небезпечності посягання та обстановці захисту у вигляді поєднаної закритої тупої травми грудної клітини з множинними переломами ребер, грудини, щитовидного хряща, крововиливами під пристінкову плевру, множинними саднами, синцями та крововиливами у мяких тканинах грудної клітини, що ускладнилось шоком, які відповідно до висновку експерта № 329 від 15 січня 2015 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння, та від яких у період часу з 20 години 10 хвилин 02 грудня 2014 року до 08 години 00 хвилин 03 грудня 2014 року настала смерть потерпілого ОСОБА_5 на місці вчинення злочину.

Після цього, у період часу з 20 години 10 хвилин до 04 години 00 хвилин 03 грудня 2014 року, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, діючи з прямим умислом, з метою крадіжки чужого майна, по корисним мотивам, знаходячись з дозволу власника помешкання ОСОБА_5 у приміщенні будинку № 352 по вулиці 50 років Жовтня у селі Приморське Василівського району Запорізької області, виявив та повторно таємно викрав гроші у сумі 750 гривень та мобільний телефон «Nokia 1280» IMEI359279/04/380964/6, вартість якого відповідно до висновку експерта № 2259 від 19 грудня 2014 року складає 161 гривню 93 копійки, після чого зник з місця скоєння кримінального правопорушення разом із викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 911 гривень 93 копійки. Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 цивільні позови до обвинуваченого не заявляли.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за

ч.2 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно;

ч.3 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно, поєднане з проникненням у житло;

ст. 124 КК, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки в апеляції прокурора не оспорюються встановлені судом обставини, доведеність вини обвинуваченого, кваліфікація його дій і розмір призначеного покарання, судова колегія з огляду на наведене положення ч.1 ст.404 КПК вважає вищенаведені обставин вчинення ОСОБА_3 вказаних злочинів, доведеність його вини також встановленими. В звязку з чим, вирок суду в цих частинах, як і кваліфікація дій ОСОБА_3, в апеляційному порядку не переглядаються.

Що стосується доводів прокурора про неправильне й безпідставне застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК, то вони на переконання судової колегії є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_3 за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зазначив, що він ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, ОСОБА_3 вчинив злочин, віднесений до категорії тяжких злочинів (ч. 3 ст. 185 КК України). Як особа ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий. Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння. Із врахуванням цих обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважав, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

Разом із тим, районний суд, приймаючи рішення про можливість виправлення та перевиховання винного без ізоляції від суспільства, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, не в повній мірі звернув належної уваги на те, що один із вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень є тяжким злочином, один злочином середньої тяжкості. Внаслідок вчинення третього злочину настала смерть людини. Суд не в повній мірі врахував, що під час спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого, обвинувачений перебував у стані алкогольного спяніння, відсутність якого могла унеможливити настання таких трагічних наслідків.

Суд безпідставно зазначив, в якості обставини, що помякшує відповідальність «щире каяття» обвинуваченого та його «активне сприяння розкриттю злочинів», оскільки під час досудового розслідування ОСОБА_3 не давав ніяких показань, скориставшись положеннями ст.63 Конституції України, не приймав участі і не клопотав про проведення слідчих дій, які б були спрямовані на сприяння розслідування вчинених ним злочинів.

Суд не врахував, що після завдання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не маючи жодних перешкод ОСОБА_3 не вчинив жодних спроб з надання медичної допомоги потерпілому. Більш того, після вчинення даного злочину ОСОБА_3 тут же одразу вчинив новий умисних злочин, вкравши грошові кошти й мобільний телефон.

Зазначивши, що ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, суд не врахував, що при цьому у справі шкоду за жодним з епізодів злочинних дій не відшкодовано. Обвинувачений навіть не приніс вибачення перед родичами ОСОБА_5 Ні ОСОБА_3, ні його родичами не було вчинено спроб принаймні частково компенсувати кошти на поховання ОСОБА_5 Не вчинено обвинуваченим зазначених дій і після його звільнення з-під варти.

Попередні судимості ОСОБА_3 за вчинення ним раніше інших крадіжок є погашеними, проте суд мав врахувати, що вчинення обвинуваченим тотожних множинних корисливих злочинів через незначний проміжок часу між собою безумовно свідчить про стійку протиправну поведінку ОСОБА_3 та його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Суд першої інстанції не мотивував у своєму рішенні, яким чином обставини, враховані під час визначення необхідних виду та міри покарання, свідчать про можливість виправлення винного.

Зазначене дає підстави для висновку, що суд при застосуванні до обвинуваченого положення ст. 75 КК, не проаналізував належним чином усіх обставин справи, які мають значення при визначенні можливості й доцільності звільнення від відбування покарання. Тому рішення щодо застосування наведеної норми кримінального закону є необґрунтованим, немотивованим, безпідставним і явно несправедливим, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2015 року в частині призначеного ОСОБА_3 покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_3 засудженим за

- ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі;

- за ст.124 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В решті вирок районного суду залишити без змін.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк його попереднього увязнення з 15.02.2015 року (включно) до 27.11.2015 року (включно) з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу його проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1ОСОБА_7ОСОБА_8