Вирок № 56040308, 19.02.2016, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

Код суду 233 Справа № 233/2935/15-к

Вирок

Іменем України

19 лютого 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

суддів Міросєді А.І., Наумик О.О.,

при секретарі Теліціній О.О.,

за участю

прокурорів Неминущого О.В., Реган Ю.А.,

Драчевської Т.І.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Костянтинівка кримінальне провадження № 12014040480000523 за обвинуваченням

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кочубеївка Чутівського району Полтавської області, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,-

за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ст.128, ч.2 ст.365 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 15 травня 2013 року № 198 о/с ОСОБА_6 було призначено на посаду помічника начальника Чутівського районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області.

Наказом тимчасово виконуючого обов*язки начальника УМВС України в Полтавській області від 13 листопада 2014 року № 537 о/с ОСОБА_6 на період часу з 17 листопада 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 було відряджено до м.Краматорська Донецької області з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитеро-ристичної операції.

Відповідно до ст.ст.1, 10, 20 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_6, перебуваючи на займаній посаді, був службовою особою та постійно виконував функції офіційного представника державного озброєного органу виконавчої влади, який має захищати життя, здоров*я, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення.

Згідно з вимогами ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_6 являвся працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» покладено обов*язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

ОСОБА_6, будучи працівником правоохоронного органу, безпосередньо виконуючи свої службові обов*язки, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 06 години 30 хвилин ніс службу на блокпосту Міністерства внутрішніх справ України М-09, розташованому при в*їзді до м.Костянтинівка зі сторони вулиці Мірошніченко, де здійснював контрольно-пропускний режим осіб та транспорту, що рухалися в напрямку м.Костянтинівка Донецької області.

В зазначений час на вказаному блокпосту зупинився автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, в салоні якого в якості пасажирів на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_7, на задньому - ОСОБА_8 Після зупинки до автомобіля підійшов помічник слідчого слідчого відділу Миргородського МВ з обслуговування м.Миргороду та Миргородського району УМВС України в Полтавській області ОСОБА_41, що також ніс службу на зазначеному блокпосту, який здійснив огляд вмісту багажника автомобіля та перевірку документів ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, після чого дозволив зазначеним особам продовжувати рух у напрямку м.Костянтинівка, не змігши при цьому відповісти на запитання ОСОБА_7 про те, як проїхати до м.Вуглегірська.

Після того як ОСОБА_41 пішов перевіряти інші автомобілі, що рухались в напрямку м.Костянтинівка ОСОБА_6, знаходячись неподалік від автомобіля ВАЗ 2113, будучи роздратованим запитанням ОСОБА_7, наказав водієві вказаного автомобілю з*їхати в бік правої обочини дороги та став безпідставно повторно оглядати вміст багажника та перевіряти документи ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, висловивиши своє незадоволення відсутністю у ОСОБА_3 та ОСОБА_7 паспортів громадян України.

В той час, коли ОСОБА_6, перевіривши документи та оглянувши вміст багажника автомобіля ВАЗ 2113, знаходився біля водійської двері, ОСОБА_7, який сидів на передньому пасажирському сидінні, спитав у нього про те, як проїхати до м.Вуглегірська Донецької області, після чого у обвинуваченого на грунті раптово виниклих неприязних стосунків виник умисел на вбивство останнього.

Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 06 години 30 хвилин, будучи працівником правоохоронного органу, обійшов автомобіль НОМЕР_1 зі сторони його передньої частини, привів ввірений йому по службі автомат «АК-74» калібру 5,45мм заводський номер НОМЕР_6 у бойову готовність шляхом зняття його із запобіжника та досилання патрону в патронник, після чого вдарив прикладом в скло передньої пасажирської двері, яку відкрив ОСОБА_7, оскільки зовні через механічні несправності вона не відчинялась, та направив дуло автомату в сторону пасажира ОСОБА_7 і діючи, умисно, всупереч покладених на нього обов*язків, перевищуючи свої службові повноваження, грубо ігноруючи вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, п.1 ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.3 Конституції України, п.2,3,5,6 ч.1 ст.15 Закону України «Про міліцію», п.1-3 ч.1 ст.15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», п.п.9.1, 9.5, 9.6 Інструкції із заходів безпеки при поводженні із вогнепальною зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року № 657, якими регламентовані порядок застосування зброї та права осіб в районі проведення антитерористичної операції, здійснив з нього один постріл, що явно виходило за межі наданих йому повноважень, внаслідок якого ОСОБА_7 отримав кульове поранення правої бокової поверхні шиї з пошкодженням 3,4 шийних хребців, речовини та оболонок спинного мозку, крововилив під м*які мозкові оболонки, загальне малокрів*я внутрішніх органів, набряк головного мозку та легень, внаслідок чого помер.

Здійснюючи умисний постріл в сторону ОСОБА_7, ОСОБА_6, діючи неумисно відносно завдання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, не передбачав можливості настання наслідків у вигляді спричинення вогнепального поранення ОСОБА_3, хоча будучи працівником органів внутрішніх справ, мав теоретичні знання та практичні навички поводження із вогнепальною зброєю і, розуміючи небезпечність наслідків здійсненого ним пострілу із ввіреного автомату «АК-74» калібру 5,45мм, повинен був і міг їх передбачати, внаслідок чого куля, пройшовши скрізь тіло (шию) ОСОБА_7, спричинила поранення ОСОБА_3, який в момент пострілу знаходився на сидінні водія автомобіля ВАЗ 2113 - за ОСОБА_7 по відношенню до обвинуваченого, у зв*язку з чим ОСОБА_3 було заподіяне наскрізне вогнепальне кульове поранення правого плеча з відкритим багатооскольчастим переломом правої плечевої кістки, вогнепальне кульове поранення, проникаюче до черевної порожнини з ушкодженням печінки, підшлункової залози, тонкого та товстого кишечнику, що утворились від пробивної дії снарядів (куль), випущених з вогнепальної зброї та за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів не визнав та пояснив, що 17 листопада 2014 року він, як працівник міліції Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області, був направлений для несення служби до м.Костянтинівка. Особисто він виконував свої обов*язки на блокпості, розташованому на виїзді з м.Костянтинівка в напрямку м.Донецька, де перевіряв документи громадян та зміст багажників автомобілів, що перетинали блокпост. Для несення служби йому був виданий АК-74, пістолет Макарова, 120 набоїв та бронежилет. ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 6 годині - 6 годині 30 хвилин він ніс службу разом із ОСОБА_41, який повідомив йому про громадян із Полтавської області, які бажають перетнути блокпост, але у них не все гаразд з документами. Вони із ОСОБА_41 дозволили вказаним громадянам перетнути блокпост. 18 грудня 2014 року він повернувся додому із зони проведення антитерористичної операції, здав зброю в повному комплекті з приводу чого до нього не було претензій та пішов у відпустку. 03 березня 2015 був затриманий за підозрою у вчиненні злочинів та внаслідок застосування до нього з боку працівників правоохоронних органів недозволених методів ведення слідства та тиску підписав документи про його зізнання у вчиненні злочинів, яких не вчиняв та показав на слідчих експериментах про обставини скоєння злочинів які йому стали відомі зі слів слідчого. Зазначив, що конфліктів із потерпілими по справі ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього не було, оскільки він з ними без ОСОБА_41 навіть не спілкувався, дозволивши перетнути блокпост.

Не зважаючи на не визнання ОСОБА_6 вини, його вина у скоєнні інкримінованих злочинів повністю підтверджується дослідженими та перевіреними судом доказами по справі.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 06 березня 2015 року та фототаблиці до нього (т.3 а.с.23-39) в ході даної слідчої дії за участю ОСОБА_6, останній вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 6 годині 30 хвилин він ніс чергування на блокпосту, розташованому на в*їзді в м.Костянтинівка зі сторони м.Донецька. У вказаний час зупинив автомобіль, в якому знаходились три чоловіка та почав перевірку документів; коли почав нахилятися до середини автомобілю, відбувся самовільний постріл з автомату системи «Калашникова», внаслідок якого було вбито ОСОБА_7 та поранено ОСОБА_3 Вказав, що постріл відбувся з необережності. Уточнив, що після того, як з*ясувалось, що водій автомобіля та один з пасажирів не мають паспортів, він наказав водієві, щоб той з*їхав з дороги та прийняв правої обочини. Перед тим, як рухатись в бік автомобіля, він перевів запобіжник автомату в бойове положення, дослав патрон в патронник і почав рухатися в бік автомобіля, тримаючи автомат за пістолетну рукоятку, а вказівний палець своєї правої руки на рамці спускового гачку. Підійшовши до пасажирської двері автомобілю, спробував відкрити двері за ручку, однак вони були зачинені, у зв*язку з чим він цією ж рукою постукав у вікно пасажирської двері. Вікно передньої пасажирської двері привідкрилось і він сказав пасажиру, щоб той відкрив двері. Пасажир відкрив двері, при цьому автомат дульною частиною був направлений донизу (до землі). Він нахилився до салону автомобілю, зачіпив лівою рукою за плече пасажира та висловив вимогу надати документи; далі почав відхилятись назад та під час відхиляння його палець зіскочив зі скоби пускового гачку та випадково натиснув на спусковий гачок, від чого відбувся постріл. Пасажир після пострілу нахилився головою та тулубом в бік водія та водійського сидіння. Оскільки водія було поранено, останній помінявся місцями із пасажиром із заднього сидіння, після чого він сказав їм їхати до медичного закладу до м.Костянтинівки.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснили, що в березні 2015 року вони приймали участь в проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_6, який розповів та показав на місці як він ніс службу на блокпосту, де випадково, неумисно вистрелив та застрелив чоловіка. ОСОБА_6 добровільно показував місце розташування автомобіля, як він тримав зброю, зазначав в який момент пролунав постріл. Під час слідчого експерименту проводились заміри та моделювалась ситуація, складався протокол слідчої дії, який вони підписали без зауважень, оскільки викладені в ньому дані відповідали дійсності.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 23 квітня 2015 року за участю ОСОБА_6, останній в ході вказаної слідчої дії вказав, що в той момент, коли передня пасажирська дверка автомобілю була відкрита, ОСОБА_7 своєю правою рукою вхопився за дуло його автомату, від чого він похилився назад та випадково натиснув на спусковий гачок, від чого відбувся постріл. При цьому, коли він відхилявся назад, в нього підвернулась нога, що стало причиною його відхилення назад та натискання на спусковий гачок. Нога в нього підвернулась внаслідок нерівності грунту, через що він втратив рівновагу та різко почав відхилятися назад, в результаті чого відбувся постріл з необережності (т.3а.с.41-44). Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що приймав участь в якості понятого при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_6, який показував на місті як він на блокпосту перевіряв документи, оступився на обочині дороги та неумисно натиснув на курок автомату, при цьому пасажир хватав дуло автомату та тягнув його на себе. Показання ОСОБА_6 давав добровільно. Слідча дія знімалась на відеокамеру, складався протокол, який він підписав без зауважень, оскільки його зміст відповідав дійсності.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що в квітні 2015 року брав участь при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_6, який добровільно показував, як він на блокпосту зупинив автомобіль для перевірки документів, оступився, внаслідок чого відбувся постріл. ОСОБА_6 казав про те, що пасажири автомобілю недобре висловлювались в його адресу, один з них хопав ствол автомату. Слідча дія знімалась на відеокамеру, складався протокол, який він підписав без зауважень, оскільки його зміст відповідав дійсності.

Допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_42 в судовому засіданні пояснив, що ним внаслідок технічної помилки на протоколі було вказано дату проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 - 22 квітня 2015 року, в той час як фактично дана слідча дія проводилась 23 квітня 2015 року, у зв*язку з чим він вніс виправлення в текст протоколу слідчого експерименту за участю обвинуваченого.

Зазначена обставина не оспорювалась та не заперечувалась учасниками судового провадження, в тому числі і обвинуваченим ОСОБА_6

Потерпіла ОСОБА_2, яка є матір*ю загиблого ОСОБА_7, в судовому засіданні пояснила, що 16 грудня 2014 року приблизно о 17 годині 40 хвилин їй зателефонував син та повідомив про те, що їде у відрядження до Вінницької області. ІНФОРМАЦІЯ_2 вранці від дівчини сина - ОСОБА_14 їй стало відомо про те, що остання не може додзвонитися до ОСОБА_7 через відсутність зв*язку. Цього ж дня приблизно о 8-9 годині з телефонної розмови із дядьком ОСОБА_3 вона дізналась про те, що її сина немає в живих. Згодом ОСОБА_3 та ОСОБА_8 розповіли їй про те, що вони разом з її сином їхали до брата ОСОБА_8, який проходив військову службу у м.Вуглегірську та в той час, коли перетинали український блокпост, чоловік у комуфляжній формі та балаклаві вистрелив її сину з автомату в шию, а згодом пересвідчився в тому, що її син помер, штовхнувши його головою об панель автомобіля. Підтримала заявлений цивільний позов вказала, що просить стягнути завдану шкоду саме із УМВС України в Полтавській області.

Потерпілий ОСОБА_2, який є батьком загиблого ОСОБА_7, в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з телефонної розмови із колишньою дружиною - ОСОБА_2 йому стало відомо про те, що пропав його син. Зі слів ОСОБА_8 дізнався, що під час перевірки документів на блокпосту, розташованому в районі м.Костянтинівка пострілом в шию з автомата, який здійснив чоловік, що перевіряв документи, було вбито його сина. Оскільки вони із ОСОБА_3 були свідками того, що трапилось, боялись, що їх не випустять живими, тому залишили тіло його сина біля одного з кладовищ. Зазначив, що тіло сина він згодом виявив сам, поїхавши на його пошуки.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 16 грудня 2014 року пізно ввечері вони разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішили поїхати до м.Вуглегірська Донецької області щоб відвезти продукти харчування та аптечки братові останнього, який ніс службу в зоні антитерористичної операції. Їхали втрьох на автомобілі ВАЗ-211340 під його керуванням. ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 6 годині 30 хвилин зупинились на блокпосту, розташованому поблизу м.Костянтинівка, де чоловік худорлявої статури перевірив їх документи, вміст багажнику та дозволив їхати далі. Інший чоловік, який був у балаклаві, ще раз перевірив вміст багажнику та наказав їм з*їхати на узбіччя і чекати представників прокуратури, пояснивши це тим, що вони не мали при собі паспортів і пред*явили для перевірки посвідчення водіїв. ОСОБА_7, який сидів на передньому пасажирському сидінні, спитав у чоловіка про те, як проїхати до м.Вуглегірська, на що той зняв автомат, передьоргнув затвор і прикладом вдарив у скло пасажирської двері. Він бачив, як ОСОБА_7 відкрив двері автомобіля, оскільки вони із зовнішньої сторони не відчинялись через несправність та просив чоловіка не стріляти, але той вистрелив. Після пострілу він особисто відчув гострий біль в плечі та животі, вийшов з машини та присів біля неї. Чоловік, який здійснив постріл, пересвідчився в тому, що ОСОБА_7 вбито, штовхнувши його автоматом. Чоловік худорлявої статури знаходився неподалік, на відстані приблизно 10 метрів, бачив момент пострілу і запитав : «Що ти зробив?». Чоловік в балаклаві наказав ОСОБА_8 сісти за кермо автомобіля, а йому - на заднє пасажирське сидіння та їхати далі. Оскільки дуже злякались, погано орієнтувались в незнайомій міцевості, до того ж, він погано себе почував через поранення, труп ОСОБА_7 вони залишили біля одного з кладовищ, а самі плутаючи дорогу, виїхали вже в Дніпропетровській області. Зазначив, що він впізнавав обвинуваченого саме за статурою, оскільки в момент скоєння злочину останній був у балаклаві, і роздивитися обличчя було неможливо.

При додатковому допиті зазначив, що під час пострілу ОСОБА_7 нахилився в його бік. Зазначив, що він давав інтерв*ю одному з періодичних видань, під час якого повідомив неправдиві відомості про обставини, які мали місце на блокпосту, пояснивши це тим, що він побоювався за своє життя.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 26 березня 2015 року та фототаблиці до нього за участю потерпілого ОСОБА_3, останній в ході даної слідчої дії вказав, що з 16 на ІНФОРМАЦІЯ_2 вони разом із ОСОБА_7, та ОСОБА_8 виїхали із м.Глобине до м.Вуглерігська з метою передати до зони антитерористичної операції аптечки та продукти брату останнього. ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 06 годині 00 хвилин вони на автомобілі ВАЗ 2113 під його керуванням зупинились на блокпосту поблизу м.Костянтинівка, де їх документи перевірив чоловік у військовій формі. Через хвилину до автомобілю підійшов інший чоловік у військовій формі та наказав з*їхати на узбіччя для перевірки документів. В той момент, коли чоловік у військовій формі підійшов до передніх дверей автомобілю навпроти вікна, ОСОБА_7, який знаходився на передньому сидінні, через відкрите вікно спитав у нього про те, як проїхати до м.Вуглегірська. Чоловік у військовій формі спитав у ОСОБА_7 чого він посміхається та обійшовши автомобіль спереду, підійшов до правої пасажирської двері та став стукати прикладом автомату у вікно та намагатися відкривати двері автомобілю. ОСОБА_7 відкрив двері автомобілю, а чоловік у військовій формі став навпроти ОСОБА_7, навів у його бік автомат та здійснив постріл. Зазначив, що перед пострілом він привів автомат у бойове положення , а саме: за допомогою затвору дослав патрон в патронник та зняв автомат із запобіжника. Після пострілу чоловік у військовій формі дулом автомату штовхнув тіло ОСОБА_7, переконавшись таким чином в тому, що він помер. Він особисто, відчуваючи біль у плечі та животі, вийшов з автомобіля та присів біля нього. Чоловік у військовій формі наказав йому сідати та заднє сидіння, а ОСОБА_8 - за кермо автомобілю та їхати далі (т.3 а.с.141-161).

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що 16 грудня 2014 року після роботи вони разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на його службовому автомобілі під керуванням останнього поїхали до м.Вуглегірска щоб відвезти продукти харчування та аптечки його братові - ОСОБА_15, який проходив військову службу. ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 7 годині вони зупинились на одному з блокпостів поблизу м.Костянтинівка, де чоловік у військовій формі перевірив їх документи, вміст багажнику та дозволив їхати далі. Інший чоловік у військовій формі наказав ОСОБА_3, який керував автомобілем, з*їхати на узбіччя та ще раз перевірив вміст багажнику. На запитання ОСОБА_7 про те, як проїхати до м.Вуглегірська, чоловік у військовій формі спитав про те, чого він посміхається, підійшов до пасажирської двері і, оскільки вона не відкривалась із зовнішньої строни, вдарив прикладом по склу. Зазначив, що чоловік одразу зняв затвор із запобіжника автомата. ОСОБА_7 відкрив двері, а чоловік у військовій формі наставив на нього автомат, після чого ОСОБА_7 крикнув : «Не стріляй!», але він вистрелив в шию останнього з правої сторони. Бачив, як чоловік, який вистрелив у ОСОБА_7 підходив до того, що першим перевіряв документи на блокопосту і чув, як останній кричав на нього : «Навіщо ти це зробив?». Потім чоловік, який стріляв пересвідчився в тому, що ОСОБА_7 мертвий. ОСОБА_3 після пострілу вийшов із машини і сів поруч. Як виявилось, куля, від якої загинув ОСОБА_7 влучила і поранила ОСОБА_3 Чоловік, який здійснив постріл наказав йому сісти за кермо автомобіля, а ОСОБА_3- на заднє пасажирське сидіння і їхати далі. Він погано орієнтувався у незнайомій місцевості, дуже злякався, тому вони залишили тіло ОСОБА_7 та його речі, зокрема, светр біля кладовища, а самі поїхали шукати лікарню для надання допомоги ОСОБА_3 Оскільки особа, яка здійснила постріл була в балаклаві і він дуже злякався, впізнати її за зовнішнім виглядом не може.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 26 березня 2015 року та фототаблиці до нього за участю свідка ОСОБА_8, останній вказав, що 16 грудня 2014 року вони разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ 2113 під керуванням останнього виїхали до м.Вуглегірська. ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу приблизно з 07 години до 08 години їх зупинили на блокпосту поблизу м.Костянтинівка, де особа у військовій формі перевірила їх документи та вміст багажника. За вимогою другого чоловіка у військовій формі ОСОБА_3 скерував автомобіль на узбіччя, вони надали для перевірки свої документи, а останній показав вміст багажника. ОСОБА_7 запитав у чоловіка в військовій формі про те, як проїхати до м.Вуглегірська на що той запитав у ОСОБА_7 чому він так посміхається та обійшовши машину, підійшов до пасажирської двері і вдарив автоматом по склу. Після удару ОСОБА_7 відчинив двері, а чоловік у військовій формі навів на нього автомат. ОСОБА_7 просив не стріляти, однак чоловік у військовій формі зробив один постріл з автомату в бік останнього. Переконавшись, що ОСОБА_7 помер, чоловік у військовій формі, підійшов до ОСОБА_3, який присів біля автомобіля, оскільки відчував біль у плечі та животі, наказав йому сідати на заднє пасажирське сидіння, а він сів за кермо автомобіля, після чого вони поїхали (т.3 а.с.163-177).

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що в березні 2015 року приймала участь в якості понятої при проведенні двох слідчих експериментів, в ході яких два чоловіки розповідали та показували на місці події про обставини здійснення чоловіком пострілу, внаслідок якого загинула людина. Перебіг даної слідчої дії фіксувався за допомогою відеокамери. До одного з протоколів вносились доповнення у зв*язку з тим, що потерпілий уточнив те, що чоловік перед здійсненням пострілу привів зброю у бойову готовність. Із змістом складених за результатами слідчих дій протоколів знайомилась, підписала їх без зауважень, оскільки викладені в них дані відповідали дійсності.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що в березні 2015 року він приймав участь при проведенні двох слідчих експериментів, при цьому в першому випадку - в якості понятого, в другому - в якості статиста. В ході даних слідчих дій потерпілий та свідок розповідали та показували на місці про те, як в ході перевірки документів на блокпосту було вбито одного чоловіка, а другого поранено. Під час проведення одного із слідчих експериментів відеозапис призупинявся у зв*язку з несправністю відеокамери. Зазначив, що погано пам*ятає події у зв*язку із спливом тривалого проміжку часу.

Належні та допустимі докази перебування ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в момент проведення слідчих експериментів в стані алкогольного сп*яніння відсутні, їх показання є послідовними та такими, що узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8, змістом протоколів слідчих експериментів за їх участю, тому у суду немає підстав ставити під сумнів їх показання в судовому засіданні з огляду на що доводи сторони захисту з цього приводу є неспроможними.

Свідок ОСОБА_41 в судовому засіданні пояснив, що в ніч з 16 на ІНФОРМАЦІЯ_2 він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_19 ніс службу на блокпосту, що розташований на в*їзді в м.Костянтинівка. ІНФОРМАЦІЯ_2 на початку сьомої години ранку він для перевірки документів та вмісту багажника зупинив автомобіль моделі ВАЗ, що рухався зі сторони м.Донецька в напрямку м.Костянтинівка, в якому знаходились три молодих чоловіка. Після того, як він здійснивши перевірку, відійшов від вказаного автомобілю, ОСОБА_6 знову його зупинив та повідомив водію та пасажирам, що далі без паспортів громадян України їхати неможна, у зв*язку з чим водій скерував автомобіль на узбіччя. Він особисто пішов перевіряти фуру і в цей час почув звук, схожий на хлопок. Стверджувати із впевненістю про те, що це був постріл або звук працюючого автомобіля він не може. ОСОБА_6 на його запитання про походження цього звуку нічого не відповів. Бачив, як водій автомобіля ВАЗ сидів біля дверей автомобіля, а ОСОБА_6 стояв поруч з автоматом в руках. У нього особисто не було підстав застосовувати зброю відносно пасажирів вказаного актомобілю. Після закінчення відрядження претензій до нього або інших осіб, що несли з ним службу з приводу нестачі набоїв не було.

З довідки від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/18662 (т.2а.с. 258) та посвідчення про відрядження (т.2 а.с. 259-260) вбачається, що ОСОБА_41 також в період часу з 17 листопада по ІНФОРМАЦІЯ_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі її проведення в м.Костянтинівка Донецької області.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він в складі зведеного загону був відряджений до зони проведення антитерористичної операції. ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_41 ніс службу на блокпосту, розташованому на в*їзді в м.Костянтинівка Донецької області. Цього дня від ОСОБА_6 йому стало відомо про те, що останній випадково вистрелив із наявної в нього зброї, але про обставини цього не повідомляв. Про проведення службового розслідування відносно ОСОБА_6 з приводу нестачі набоїв йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_20, допитаний в режимі відеоконференції пояснив, що він був командиром зведеного загону, який ніс службу в зоні проведення антитерористичної операції, до складу якого входив ОСОБА_6 Був відряджений до м.Костянтинівка на підставі наказу на період часу з 17 листопада 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Він особисто візуально оглядав зброю у зведеному загоні на предмет її цілісності та наявності набоїв. Про випадки втрати зброї, набоїв або здійснення пострілів в період часу з 17 листопада по ІНФОРМАЦІЯ_2 йому нічого не відомо, оскільки йому про це не доповідали. Про випадок із ОСОБА_6 йому стало відомо згодом, під час проведення службової перевірки.

Свідок ОСОБА_21, допитаний в режимі відеоконференції пояснив, що він був командиром взводу, який ніс службу на блокпосту поблизу м.Костянтинівка, до складу якого входив ОСОБА_6 Про нестачу набоїв у взводі та про постріл, здійснений ІНФОРМАЦІЯ_2 йому нічого невідомо. Про те, що ОСОБА_6 має відношення до цього пострілу дізнався під час проведення службової перевірки приблизно в кінці лютого 2015 року.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що він є військовослужбовцем. В грудні 2014 року до нього в частину, що дислокувалась в м.Вуглеріську мали приїхати його брат - ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 щоб привезти аптечки та матеріальну допомогу. В обумовлений день ніхто не приїхав, а наступного дня з телефонної розмови із родичами він дізнався про те, що машину, на якій їхали останні розстріляли.

З метою проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженні було проведено радіотехнічну розвідку, про що складено протокол від 04 січня 2015 року (т.2 а.с.76-79), який суд не примйає до уваги з огляду на його невідповідність вимогам ст.104 КПК України, оскільки він не підписаний спеціалістом ОСОБА_22, який брав участь у даній слідчій дії. .

Допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_43 пояснив, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 ним складався, зокрема, і протокол від 04 січня 2015 року, при цьому зазначені в ньому місця розглядались слідством як можливі місця скоєння злочину відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_3; проведена радіо- технічна розвідка в даному кримінальному провадженні позитивних результатів не дала.

Місцем скоєння обвинуваченим злочинів є територія блокпосту, розташованого при в*їзді до м.Костянтинівка зі сторони міст Донецька та Красноармійська Донецької області, яка була оглянута у передбаченому законом порядку, про що складено протокол огляду місця події від 16 квітня 2015 року та фототаблицю до нього (т.3 а.с.183-190).

Факт несення обвинуваченим служби на блокпосту, що був розташований при в*їзді до м.Костянтинівка підтверджується безпосередньо його показаннями в судовому засіданні, показаннями свідків ОСОБА_41, ОСОБА_19, ОСОБА_21 та нижченаведеними дослідженими судом письмовими доказами.

Наказом від 15 травня 2015 року № 198 о/с ОСОБА_6 призначено на посаду помічника начальника Чутівського районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу (т.3 а.с.71). 30 серпня 2013 року наказом № 437 о/с ОСОБА_6 присвоєне чергове спеціальне звання начальницького складу - капітан (т.3 а с.72).

На підставі наказу від 13 листопада 2014 року № 537 о/с дск ОСОБА_6 відряджено до м.Краматорська для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», несення служби по охороні громадського порядку в районі проведення АТО (т.3 а.с.73, 215-222), що підтверджується посвідченням про відрядження № 00019 та талоном до нього, в яких зазначено термін відрядження з 17 листопада 2014 року до 18 грудня 2014 року (т.3 а.с.76).

Згідно довідки від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/18634 капітан міліції ОСОБА_6, помічник начальника Чутівського районного відділу УМВС України в Полтавській області в період часу з 17 листопада по ІНФОРМАЦІЯ_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі її проведення в м.Костянтинівка Донецької області (т.2 а.с.223, т.3 а.с.77).

Відповідно до витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 102 капітан міліції ОСОБА_6 вважається таким, що перебував у службовому відряженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (т.2 а.с.249-254).

Як вбачається із журналу обліку бойових дій та нарядів особового складу зведеного загону працівників органів внутрішніх справ України в Полтавській області в Антитерористичній операції та журналу обліку особового складу зведеного загону праціників органів внутрішніх справ України в Полтавській області, ОСОБА_6 16-ІНФОРМАЦІЯ_2 ніс службу на блокпосту (т.3 а.с.66-69, 223-301).

Відповідно до протоколу огляду від 20 грудня 2014 року та фототаблиці до нього (т.2 а.с.22-51) на ділянці місцевості, розташованій в 30 метрах від кладовища по вулиці Миру в с.Іванопілля Костянтинівського району на грунтовій дорозі було виявлено труп ОСОБА_7, з пошкодженням на правій боковій поверхні шиї, у верхній третині на відстані 6 см нижче проекції сосцевидного відростку виявлено рану округлої форми з дефектом тканини в центрі, край рани багатозубчастий з шириною в передній частині 0,2см, в задній - менше 0,1см, по краю крани є синюшний крововилив. На лівій боковій поверхні шиї у верхній третині на відстані 3 см від проекції сосцевидного відростку виявлено рану неправильної прямокутної форми з неровними краями, дефектом тканин в центрі. Крім того, в ході огляду було виявлено та вилучено мобільний телефон «Nokia», посвідчення водія на ім*я ОСОБА_7, пластикові картки «Приватбанку», «Авторанс», «Fozzy», «Нова лінія», грошові кошти в сумі 5 гривень двома купюрами номіналом по 2 гривні та однією купюрою номіналом 1 гривня.

Згідно висновку експерта № 257 від 24 лютого 2015 року при дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлено сквозне вогнепальне кульове поранення правої бокової поверхні шиї з пошкодженням 3,4 шийних позвонків, речовини та оболонок спинного мозку; крововиливи під під м*які мозкові оболонки; загальне малокрів*я внутрішніх органів; набряк головного мозку та легень. Даний висновок підтверджується наявністю на правій боковій поверхні шиї ушкодження, характерного для вхідного вогнепального отвору, наявністю ранєвого каналу, а також наявністю на лівій боковій поверхні шиї ушкодження характерного для вихідного вогнепального отвору. За ступенем тяжкості виявлені тілесні ушкодження носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Причиною смерті ОСОБА_7 є вищеописане вогнепальне кульове поранення шиї (т.2 а.с.53-55).

Як вбачається з висновку експерта № 21-18-9-257 від 20 травня 2015 року (т.4 а.с.198) враховуючи обширність тілесних ушкоджень, смерть ОСОБА_7 настала практично миттєво, що виключає можливість залишитись в живих навіть при наданні йому своєчасної медичної допомоги.

Згідно висновку експерта № 59-Ц/2015 від 04 лютого 2015 року під час проведення судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту обох рук ОСОБА_7 сліди крові не виявлені. Походження клітинного складу найбільш вірогідно за рахунок власного нігтьового ложа. Даних про наявність травматичного епітелію не отримано (т.2 а.с.113-116).

Відповідно до висновку експерта № 18-9-257 від 20 травня 2015 року (т.4 а.с.185-186) з урахуванням характеру, локалізації та напрямку раньового каналу не виключена можливість завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за обставин, вказаних всіма учасниками проведених слідчих експериментів.

Відповідно до висновку експерта № 123-МК/15 від 28 квітня 2015 року на лоскуті шкіри з правої бокової поверхні шиї трупа ОСОБА_7 виявлена рана округлої форми з нерівними, осадненими і кровопідтьочними краями, наявністю центрального дефекту тканини та радіальних лінейних розстріскувань, що дозволяє віднести її до вогнепальної кульової вхідної. Вказане ушкодження утворилось внаслідок проходження через шкіру вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з будь-якої вогнепальної зброї з неблизької дистанції або через перепону (т.4 а.с.130-131).

Згідно висновку експерта № 120-МК/15 від 07 квітня 2015 року при стереомікроскопічному дослідженні вогнепальної вхідної кульової рани на лоскуті шкіри з правої поверхні шиї трупа ОСОБА_7 на стінках, краях та навколо неї будь-яких інородних включень (текстильних волокон, скла, древесини, металічних та інших частин) не виявлено (т.4а.с.124-125).

Відповідно до висновку експерта № 121-МК/15 від 07 квітня 2015 року при контактно-дифузійному дослідженні вогнепальної вхідної кульової рани на лоскуті шкіри з правої поверхні шиї трупа ОСОБА_7 методом кольорових відбитків будь-яких накладень заліза, міді та свинцю не виявлено (т.4 а.с.126-127).

Згідно висновку експерта №122-МК/15 від 07 квітня 2015 року при стеремікроскопічному дослідженні рани на лоскуті шкіри з правої поверхні шиї трупа ОСОБА_7 встановлено відсутність по краям та навколо рани ознак термічного впливу високої температури (полум*я) на шкіру, а також копоті та накладень незгорілих та напівзгорілих порошинок. При дослідженні рани в інфрачервоних променях дільниць поглинення інфрачервоних променів у вигляді відкладень речовини сіро-чорного кольору, що є характерним для накладення в цій зоні вуглеродмістячої речовини (копоть, сажа) не виявлено. При дослідженні пошкодження в ультрафіолетових променях свечінь, характерних для накладення мінеральних масел не виявлено (т.4 а.с.128-129).

Відповідно до висновку експерта № 127-МК/15 від 28 квітня 2015 року на лоскуті шкіри з лівої бокової поверхні шкіри трупа ОСОБА_7 виявлена рана «Н»-образної форми з нерівними, добре сопоставимими краями, без утворення дефектів шкіри, наявністю радіальних лінейних розривів шкіри в області кінців, що дозволяє віднести її до вогнепальної кульової вихідної. Вказане пошкодження утворилось внаслідок проходження через шкіру вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з будь-якої вогнепальної зброї (т.4 а.с.118-119).

Згідно висновку експерта № 124-МК/15 від 07 квітня 2015 року при стереомікроскопічному дослідженні вогнепальної вихідної пульової рани на лоскуті шкіри з лівої бокової поверхні шиї трупа ОСОБА_7 на стінках, краях та навколо неї будь-яких інородних включень (текстильних волокон, скла, древесини, металічних та інших частин) не виявлено(т.4 а.с.112-113).

Відповідно до висновку експерта № 125-МК/15 від 07 квітня 2015 року при стереомікроскопічному дослідженні рани на лоскуті шкіри з лівої бокової поверхні шиї трупа ОСОБА_7 встановлено відсутність по краях та навколо рани ознак термічного впливу високої температури (полум*я) на шкіру, а також копоті та накладень незгорілих та напівзгорілих порошинок. При дослідженні рани в інфрачервоних променях дільниць поглинення інфрачервоних променів у вигляді відкладення речовини сіро-чорного кольору, що є характерним для накладення в цій зоні вуглеродмістячої речовини (копоть, сажа) не виявлено. При дослідженні пошкодження в ультрафіолетових променях свічень, характерних для накладення мінеральних масел (ружейного масла) не виявлено (т.4 а.с.114-115).

Згідно висновку експерта № 126-МК/15 від 07 квітня 2015 року при контактно-дифузійному дослідженні вогнепальної вихідної кульової рани на лоскуті шкіри з лівої бокової поверхні шиї трупа ОСОБА_7 методом кольорових відбитків будь-яких накладень заліза, міді та свинцю не виявлено (т.4 а.с.116-117).

При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_7 етиловий та інші спирти не виявлені; при судово-медичній експертизі крові трупа ОСОБА_7 метиловий, етиловий, ізопропиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені що підтверджується висновками експерта № 9-257 від 27 лютого 2015 року (т.2 а.с.57), № 522-Т/15/257 від 16 січня 2015 року (т.2 а.с.58).

Відповідно до протоколу від 04 січня 2015 року та фототаблиці до нього ОСОБА_24 вказав на місце, де він знайшов светр ОСОБА_7 (т.2 а.с.83-86).

В ході проведеного у встановленому порядку огляду надітого на ОСОБА_7 одягу на куртці було виявлено наявність плям та згустків крові на воротнику та капюшоні; на воротнику, на нижній частині капюшона; з лівої строни виявлене рване пошкодження воротника та капюшона, які характерні для пошкоджень від кулі; футболка рясно пропитана кров*ю в районі лівого плеча; на джинсах в області колін виявлені плями бурого кольору, що підтверджується протоколом від 04 січня 2015 року та фототаблицею до нього (т.2 а.с.63-75).

Як вбачається із протоколу тимчасового доступу до речей (т.4 а.с.8-11) від 07 квітня 2015 року, було оглянуто автомат «АК-74» НОМЕР_6 з дерев*яним прикладом, який відповідно до висновку експерта від 24 квітня 2015 року № 737 (т.4 а.с.17-21) є одноствольною автоматичною нарізною вогнепальною зброєю - автоматом конструкції Калашнікова «АК-74» НОМЕР_6 калібру 5,45 (5,45х39мм), 1981 року виготовлення, промислового виробництва. Даний автомат придатний для стрільби патронами калібру 5,45х39 мм. З наданого автомату здійснення пострілу без натискання на спусковий гачок неможливе.

Згідно висновку експерта № 128-МК/15 від 04 травня 2015 року на правій боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_7 виявлене наскрізне пошкодження всіх слоїв тканини круглої форми з неровними краями, наявністю центрального дефекту тканини з радіальними прикрайовими розривами нитокткацького переплетіння, що дозволяє віднести його до вогнепального кульового вхідного пошкодження. На лівій боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_7 виявлено наскрізне пошкодження всіх слоїв тканини лінейної форми з неровними, добре сопоставимими краями і закругленими кінцями, без утворення дефектів тканини, що дозволяє віднести його до вогнепального кульового вихідного пошкодження. При стереомікроскопічному дослідженні вогнепального кульового вхідного пошкодження на капюшоні, на стінках, краях та навколо нього будь-яких інородних включень (текстильних волокон, скла, древесини, металевих та інших частин) не виявлено (т.4 а.с.99-101).

Суд не бере до уваги зазначення у дослідницькій частині висновку експерта № 128-МК/15 від 04 травня 2015 року (т.4 а.с.99-101) того, що на лівій задній боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_7 було виявлене пошкодження, яке має ознаки вхідного кульового поранення, оскільки як пояснив допитаний в судовому засіданні в порядку ч.1 ст.356 КПК України експерт ОСОБА_25, в дослідницькій частині висновку ним була допущена описка, яка не вплинула на остаточний висновок - на правій боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_7 виявлене вогнепальне кульове вхідне пошкодження, на лівій - вогнепальне кульове вихідне пошкодження.

Відповідно до висновків експерта № 129-МК/15 від 04 травня 2015 року (т.4 а.с.102-104), № 130-МК/15 від 04 травня 2015 (т.4 а.с.105-107) на правій боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_7 виявлене наскрізне пошкодження всіх слоїв тканини округлої форми з нерівними краями, наявністю центрального дефекту тканини та радіальними прикрайовими розривами ниток ткацького переплетіння, що дозволяє віднести його до вогнепального кульового вхідного пошкодження. На лівій боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_7 виявлене наскрізне пошкодження всіх слоїв тканини лінейної форми з неровними добре сопоставимими краями і закругленими кінцями, без утворення дефектів тканини, що дозволяє віднести його до вогнепального кульового вихідного пошкодження. При стереомікроскопічному дослідженні наскрізних пошкоджень куртки ОСОБА_7 будь-яких ознак впливу на тканину високої температури (полум*я, наложення копоті, порошинок чи їх фрагментів, металів та інших інородних включень) не виявлено. При контактно-дифузійному дослідженні вогнепального кульового вхідного пошкодження на правій боковій поверхні капюшона, методом кольорових відбитків, виявлене слабо виявлене дифузне наложення іонів міді. Будь-яких змін кольру фотобумаги в зоні контакту із наскрізним пошкодженням на лівій боковій поверхні капюшона, не відбулось. При дослідженні наскрізних пошкоджень в інфрачервоних променях дільниць поглинення інфрачервоних променів, характерних для присутності вуглеродмістячих речовин (сажі, копоті та інших) не виявлено. При дослідженні пошкоджень в ультрафіолетових променях випромінювань, характерних для накладення мінеральних масел (ружейного масла) не виявлено. Вказані пошкодження утворились внаслідок проходження через тканину куртки вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з вогнепальної зброї з неблизької дистанції або через перепону. Цей висновок підтверджується відсутністю в області вогнепального кульового вхідного пошкодження додаткових факторів пострілу. Виявлені вогнепальні кульові пошкодження на одязі ОСОБА_7 відповідають вогнепальним кульовим пошкодженням його тіла. Взаємне розташування вхідного та вихідного кульових пошкоджень вказують на те, що напрямок пострілу було спереду назад та справа наліво. Вищеперелічені вогнепальні кульові пошкодження одягу ОСОБА_7 могли бути утворені проходженням кулі калібру 5,45мм, вистріляної із зброї, яким міг бути автомат АКМ та його модифікації.

Допитаний відповідно до ч.1 ст.356 КПК України експерт ОСОБА_25 зазначив, що відсутність в області пошкодження додаткових факторів пострілу - термічного впливу високої температури, копоті та накладень незгорілих та напівзгорілих порошинок, ружейного масла, будь-яких інших інородних включень не спростовує висновків про механізм завдання та утворення пошкодження - саме внаслідок вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з вогнепальної зброї. Він дійшов висновку про можливість здійснення пострілу з неблизької дистанції або через перепону виключно через відсутність додаткових факторів пострілу, що в даному випадку може пояснюватися конструктивними особливостями автомату АК-74, зокрема наявністю пламегасника та зовнішніми погодними умовами в момент пострілу.

Суд критично ставиться до висновків експерта №123-МК/15 від 28 квітня 2015 року (т.4а.с.130-131), № 129-МК/15 від 04 травня 2015 року (т.4а.с.102-104), № 130-МК/15 від 04 травня 2015 року (т.4 а.с.105-107) в частині щодо утворення пошкоджень на тілі та одязі ОСОБА_7 при пострілі з вогнепальної зброї з неблизької дистанції або через перепону, зважаючи на вищевикладені пояснення експерта ОСОБА_25 в судовому засіданні та зміст протоколів слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8, згідно яких відстань від шиї ОСОБА_7 до дульного зрізу пламегасника автомату складала приблизно 60 см та 75 см відповідно і двері автомобіля в момент здійснення пострілу були у відчиненому стані.

Як вбачається з висновків експерта № 149к-И/15 від 16 січня 2015 року (т.2а.с.59), № 154-И/15 від 06 лютого 2015 року (т.2 а.с.95-97), № 153-И/15 від 03 лютого 2015 року (т.2 а.с.101-102), № 155-И/15 від 07 лютого 2015 року (т.2 а.с.106-109) кров від трупа ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В.

Під час огляду виявленого біля трупа ОСОБА_7 светра встановлено, що на правому плечі та рукаві, на лівому плечі та рукаві є плями бурого кольору, що підтверджується протоколом огляду та фототаблицею до нього від 04 січня 2015 року (т.2 а.с.80-82).

Відповідно до висновку експерта № 154-И/15 від 06 лютого 2015 року на чоловічому светрі, належному ОСОБА_7, що був вилучений 04 січня 2015 року в ході огляду місця події в об*єктах № 13-15 виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається. На цьому ж светрі в об*єктах № 1-12, 16 виявлена кров людини, в якій наявний антиген Н. Можна дійти висновку, що кров в зазначених об*єктах відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В і її походження від потерпілого ОСОБА_7 не виключається (т.2 а.с.95-97).

Згідно висновку експерта № 153-И/15 від 03 лютого 2015 року на футболці, належній потерпілому ОСОБА_7 виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої від самого ОСОБА_7 не виключається (т.2 а.с.101-102).

Відповідно до висновку експерта № 155-И/15 від 07 лютого 2015 року на джинсових брюках з ремнем в поясі, належних ОСОБА_7, вилучених 10 січня 2015 року, в об*єктах 1,7-10, 12-17 виявлена кров людини, в якій виявлено антиген Н, а в об*єкті № 17- і ізогемагглютинин анти-А. Таким чином, можна дійти висновку, що кров в зазначених об*єктах відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В і її походження від потерпілого ОСОБА_7 не виключається (т.2 а.с.106-109).

Відповідно до висновку експерта від 22 квітня 2015 року № 214 виявлені у ОСОБА_3 наскрізне вогнепальне кульове поранення правого плеча з відкритим багатооскольчастим переломом правої плечової кістки, вогнепальне кульове поранення, проникаюче до черевної порожнини, з ушкодженням печінки, підшлункової залози, тонкого та товстого кишечнику утворились від пробивної дії снарядів (куль), випущених з вогнепальної зброї можливо в термін та при обставинах на які вказує потерпілий, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя (т.4 а.с.38-39).

В ході огляду речей ОСОБА_3 було виявлено: на належних йому джинсах темно-синього кольору із задньої сторони на поясі пляму темно-бурого кольору; на бабовняному светрі сірого кольору із задньої сторони по всій спинній частині та на лівому рукаві в ліктьовій частині виявлено плями бурого кольору; на правій передній частині светра поблизу накладного карману виявлено отвір; на футболці жовтого кольору ушкодження у формі отвору та плями бурого кольору; із светру сірого кольору було вилучено облонку кулі, що підтверджується протоколом огляду від ІНФОРМАЦІЯ_2 та фототаблицею до нього (т.2 а.с.148-153).

Відповідно до висновку експерта від 22 січня 2015 року № 68 предмет, вилучений ІНФОРМАЦІЯ_2 під час огляду одягу, який належить ОСОБА_3, є фрагментом оболонки кулі. На поверхні фрагмента облонки кулі, наданого на дослідження, немає слідів, придатних для ідентифікації. Встановити до якого типу та виду патронів відноситься представлений на дослідження фрагмент оболонки кулі не є можливим у зв*язку зі значною деформацією наданого об*єкту та відсутністю ознак, вказуючих на належність до певного калібру. Встановити, який тип та калібр зброї, для стрільби з якого призначена куля, фрагмент якої представлений на дослідження, не є можливим у зв*язку зі значною деформацією наданого об*єкту та відсутністю ознак, вказуючих на належність до певного калібру. На поверхні фрагменту оболонки кулі слідів каналу ствола немає, тому встановити зі зброї якої моделі вистріляна куля, фрагмент оболонки якої наданий на дослідження не є можливим (т.2 а.с.121-123).

В ході огляду автомобілю ВАЗ 211340 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було виявлено, що передня пасажирська дверка зовні не відчиняється через механічні пошкодження, а відчиняється тільки із салону автомобіля. Зі сторони переднього пасажирського сидіння в районі важелі коробки передач виявлені плями речовини бурого кольору, про що складено протокол огляду від 08 квітня 2015 року (т.4 а.с.26-28).

В ході проведеного у встановленому законом порядку огляду автомобіля ВАЗ-211340 червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ТОВ «Лан-Агро» (т.2 а.с.138), який на підставі наказу від 01 грудня 2014 року № 61К був закріплений за ОСОБА_8 (т.2 а.с.139), на передньому лівому сидінні (водійському) виявлені забруднення тканинної поверхні речовиною бурого кольору; на передньому правому сидінні (пасажирському) виявлені забруднення речовиною бурого кольору неправильної форми. На тканинній поверхні заднього пасажирського сидіння виявлені вогнищеві забруднення речовиною бурого кольору; на задніх гумових половиках виявлені плями речовини бурого кольору (т.2 а.с. 141-147).

Відповідно до висновків експерта від 17 квітня 2015 року № 875-И/15 (т.4 а.с.56-58), № 871-И/15 від 17 квітня 2015 року (т.4 а.с.64-65), № 872-И/15 від 16 квітня 2015 року (т.4 а.с.71-72), № 873-И/15 від 18 квітня 2015 року (т.4 а.с.78-79) кров від трупа ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В; групова належність крові ОСОБА_3 - О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В.

Згідно висновку експерта від 17 квітня 2015 року № 875-И/15 на нижній частині чохла переднього пасажирського сидіння (об*єкти 6,7,9), вилучених з автомобіля ВАЗ 2113 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої як від ОСОБА_7 так і від ОСОБА_3 не виключається. На нижній частині чохла переднього пасажирського сидіння (об*єкти 1-5,8) виявлена кров людини, в якій виявлено антиген Н. Таким чином, можна дійти висновку, що кров в зазначених об*єктах відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В і походження її як від ОСОБА_7, так і від ОСОБА_3 виключити неможливо (т.4 а.с.56-58).

Відповідно до висновку експерта № 871-И/15 від 17 квітня 2015 року на фрагменті бинта з марлі із змивом (об*єкт № 1), вилученого із заднього пасажирського сидіння автомобіля ВАЗ 2113 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої як від ОСОБА_7, так і від ОСОБА_3 не виключається (т.4 а.с.64-65).

Згідно висновку експерта № 872-И/15 від 16 квітня 2015 року на фрагменті марльового бинта зі змивом (об*єкт № 1), вилученому з переднього пасажирського сидіння автомобіля ВАЗ 2113 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої як від ОСОБА_7, так і від ОСОБА_3 не виключається (т.4 а.с.71-72).

Відповідно до висновку експерта № 873-И/15 від 18 квітня 2015 року на фрагменті марльового бинта зі змивом (об*єкт № 1), вилученому з сидіння водія автомобіля ВАЗ 2113 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої як від ОСОБА_7, так і від ОСОБА_3 не виключається (т.4 а.с.78-79).

Як вбачається із листа заступника начальника Управління карного рошуку ГУМВС України в Донецькій області від 25 лютого 2015 року № 1/595/2, в період часу з 17 листопада 2014 року по 18 грудня 2014 року на блок-посту, розташованому по вул.Мірошниченко в м.Костянтинівці ніс службу особовий склад зводного загону з числа співробітників УМВС України в Полтавській області в складі 10 осіб, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_26, ОСОБА_41, ОСОБА_27, ОСОБА_19, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 7 годині перевірку автомобіля державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та документів, що посвідчують особу водія ОСОБА_3 та пасажирів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснювалась ОСОБА_41, ОСОБА_26 та ОСОБА_6 Згідно отриманої інформації під час перевірки документів, ОСОБА_6 знаходячись біля передньої пасажирської двері вказаного автомобіля із автомату АК-74 калібру 5,45х39мм здійснив постріл, яким завдав вогнепального поранення, що потягло за собою смерть ОСОБА_7 та тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 (т.2 а.с.197-200).

Згідно матеріалів службового розслідування, зокрема висновку, затвердженого 02 квітня 2014 року начальником УМВС України в Полтавській області (т.3а.с.104-140) ОСОБА_6, будучи працівником правоохоронного органу, ІНФОРМАЦІЯ_2 на блокпосту поблизу м.Костянтинівки здійснив постріл відносно цивільних та необзброєних громадян; окрім того, в порушення ст.12 Закону України «Про міліцію» не забезпечив своєчасне надання медичної допомоги постраждалим громадянам, а приховав дану подію від керівництва.

14 травня 2015 року у встановленому порядку був оглянутий компакт-диск з електронними файлами, що містять відомості про дату та час направлення телефонних з*єднань абонентів з телефонним номером № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6; № НОМЕР_4, що належить потерпілому ОСОБА_3 та № НОМЕР_3, що належав загиблому ОСОБА_7 (т.4 а.с.144-176).

Компакт-диск з трьома файловими документами, що містять відомості про дату та час направлення з*єднання вказаних абонентів був відтворений та досліджений судом (т.4 а.с.143).

Згідно протоколу від 03 березня 2015 року (т.2а.с.229-231) за місцем проживання ОСОБА_6 - у квартирі АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку було проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено чоловічу куртку та чоловічі штани камуфльованого зеленого кольору, пару теплих чоловічих чобіт чорного кольору на шнурівках, мобільний телефон «Нокіа» в корпусі чорного кольору (т.4 а.с.33-34), паспорт громадянина України на ім*я ОСОБА_6 (т.2а.с.238-246); 14 фотокарток розміром 10х15 см із зображенням особи, схожої на ОСОБА_6, на двох з них зображена стела з написом «Константиновка»; на двох - зазначено дату 16 грудня 2014 року та зображено особу, схожу на ОСОБА_6 у камуфльованому одязі, з автоматом, у бронежилеті та з балаклавою на голові (т.2а.с.261-267); службове посвідчення працівника УМВС України в Полтавській області УПТ № 041396 на ім*я ОСОБА_6(т.2а.с.247). Вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 речі були оглянуті, про що складений відповідний протокол від 04 березня 2015 року (т.2а.с.233-237).

Згідно висновку експерта № 874-И/15 від 16 квітня 2015 року на форменному камуфляжному комбінезоні (об*єкт № 1), належному ОСОБА_6, вилученому 03 березня 2015 року за місцем його проживання кров не виявлена (т.4 а.с.85-86).

Відповідно до висновку експерта № 876-И/15 від 10 квітня 2015 року на камуфляжній куртці, належній ОСОБА_6 плям, схожих на кров не виявлено (т.4 а.с.92-93).

Згідно комплексної психолого-психіатричної експертизи від 18 березня 2015 року №132 ОСОБА_6 є психічно здоровим. В період часу, що відповідає інкримінованому діянню міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, що відповідає інкримінованому діянню не перебував у тимчасосо хворобливому розладі психічної діяльності, що позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Будь-яких виражених індивідуально-психологічних характеристик, які мають суттєвий вплив на його поведінку не виявлено. Схильності до патологічної брехні та фантазерства у ОСОБА_6 не відмічається. В період часу, що відповідає інкримінованому діянню ОСОБА_6 не перебував в стані фізіологічного афекту (стані сильного душевного хвилювання); не перебував в стані вираженого емоційного напруження (стрес, фрустрація), що могло суттєво вплинути на його свідомість та діяльність. ОСОБА_6 не перебував у будь-якому вираженому емоційному стані при проведенні слідчого експерименту. Всі показання, які давав ОСОБА_6 при проведенні слідчих дій , експертизи, дані довільно, їх правдивість чи неправдивість залежать виключно від доброї волі іспитуємого. В теперішній час ОСОБА_6 може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного впливу не потребує (т.4 а.с. 44-50).

За місцем проходження служби ОСОБА_6 характеризується позитивно (т.3 а.с.60,62), має 7 заохочень та 15 дисциплінарних стягнень, одне з яких діюче (т.3 а.с.51-53), на обліку у лікарів нарколога та психіарта не перебуває (т.3 а.с.55-57), мешкає разом із дружиною (т.3 а.с.58-59)

Судом була досліджена копія особової справи ОСОБА_6, з якої вбачається, що він протягом 2004-2014 років 5 разів заохочувався за досягнуті у роботі успіхи та протягом 2006-2014 років 15 разів на ОСОБА_6 накладались стягнення за неналежне виконання обов*язків (т.2 а.с.203-222).

Оцінивши вищезазначені досліджені у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв*язку, суд дійшов висновку, що події злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 мали місце - ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 06 годині 30 хвилин, обвинувачений, будучи працівником правоохоронного органу, під час несення служби на блокопосту, розташованому при в*їзді до м.Костянтинівка зі сторони вулиці Мірошніченко, діючи умисно, незаконно, перевищив службові повноваження, здійснив постріл із ввіреного йому по службі автомата «АК-74» внаслідок чого було вбито ОСОБА_7 та діючи неумисно відносно завдання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Вина ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих злочинів доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ст.115 ч.1 КК України як вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині; за ст.128 КК України як заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження; за ст.365 ч.2 КК України як перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу - вчинення дій, які явно виходять за межі наданих повноважень, що супроводжувалось застосуванням зброї.

Суд вважає, що показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_41, ОСОБА_19, досліджені судом вищеописані письмові докази є достовірними доказами, які узгоджуються між собою, як в деталях, так і в цілому щодо обставин вчинення ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ст. 128, ч.2 ст.365 КК України та виключають сумніви у причетності обвинуваченого до скоєння вказаних злочинів, а також повністю спростовують показання, які він дав в судовому засіданні.

У суду немає обґрунтованих підстав ставити під сумнів показання потерпілого ОСОБА_3 та допитаних вищевказаних свідків, які в судовому засіданні, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст.384 КК України, дали показання, які узгоджуються як між собою так і з іншими дослідженими судом доказами.

Незначні суперечності в показаннях потерпілого ОСОБА_3 щодо місця розташування гачку запобіжника на автоматі (праворуч чи ліворуч) на думку суду пояснюються його недостатньою обізнаністю в питаннях зброї та не спростовують висновків яких дійшов суд про обставини вчинення злочину ОСОБА_6

До зайнятої ОСОБА_6 позиції не визнання своєї вини та до його показань суд ставиться критично і розцінює її як особистий захист з метою уникнути відповідальності за скоєне або пом'якшити покарання.

Показання обвинуваченого про те, що він не здійснював постріл, внаслідок якого було вбито ОСОБА_7 та поранено ОСОБА_3 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_3 та протоколами слідчих експериментів за участю цих осіб від 26 березня 2015 року та протоколами слідчих експериментів за участю самого обвинуваченого від 06 березня 2015 року та від 23 квітня 2015 року, який визнавав під час проведення цієї слідчої дії факт здійснення ним пострілу з автомату «АК-74» під час несення служби на блок-посту ІНФОРМАЦІЯ_2.

До того ж, свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що від ОСОБА_6 йому стало відомо про те, що останній здійснив випадковий постріл із наявної в нього зброї. Показання обвинуваченого про те, що він не мав ІНФОРМАЦІЯ_2 конфлікту з потерпілими та взагалі не спілкувався з ними, оскільки з ОСОБА_41 вони дозволили вказаним особам перетнути блокпост, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_41, який вказав, що того дня він, здійснивши перевірку автомобілю ВАЗ, пішов перевіряти вантажну фуру, а ОСОБА_33 знову зупинив вказаний автомобіль і заборонив його водію їхати далі. Свідок ОСОБА_41 стверджував, що перевіряючи фуру, чув хлопок про походження якого ОСОБА_6 нічого не відповів і бачив, як водій автомобіля ВАЗ сидів біля дверей автомобіля, а обвинувачений стояв поруч з автоматом в руках.

Показання свідка ОСОБА_41 щодо обставин, які мали місце ІНФОРМАЦІЯ_2 узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8 і не узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_6, що ставить під сумнів правдивість останніх.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_6 про здійснення пострілу саме з необережності, викладені в протоколах слідчого експерименту за його участю від 06 березня 2015 року та від 23 квітня 2015 року, оскільки вони є неспроможними і спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_34 та протоколами слідчих експериментів за їх участю, які послідовно зазначали, що обвинувачений завчасно привів автомат у бойову готовність, знявши затвор із запобіжника і дослав патрон у патронник, що свідчить про спрямованість його умислу.

Позиція обвинуваченого про те, що ОСОБА_7 хопався за дуло автомата, що призвело до натискання на спусковий гачок, викладена в протоколі слічого експерименту за участю ОСОБА_6 від 23 квітня 2015 року об*єктивно не підтверджується, до того ж спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_8 та протоколами слідчих експериментів за їх участю.

В іншій частині протоколи слідчих експериментів за участю обвинуваченого ОСОБА_6 від 06 березня 2015 року та від 23 квітня 2015 року суд приймає як належні та допустимі докази по справі.

В судовому засіданні були відтворені долучені в якості додатків до протоколів слідчих дій диски з відеозаписами слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 від 06 березня 2015 року та від 23 квітня 2015 року; слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 від 26 березня 2015 року та слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 26 березня 2016 року.

З огляду на дотримання при проведенні слідчих експериментів із вказаними особами вимог статей 105, 223, 240 КПК України та зважаючи на те, що проведення відеозапису під час слідчого експерименту не є обов*язковим, доводи сторони захисту щодо визнання

слідчіх експериментів за участю ОСОБА_6 від 06 березня 2015 року та від 23 квітня 2015 року; слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 від 26 березня 2015 року та слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 26 березня 2015 року недопустимими доказами є безпідставними.

Твердження обвинуваченого про застосування до нього з боку працівників правоохоронних органів недозволених методів ведення слідства не знайшли свого підтвердження, оскільки судом вживались заходи щодо їх перевірки та встановлено, що постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Кочетова А.Ю. 26 січня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015050000000698 за заявою ОСОБА_6 про застосування до нього незозволених методів ведення слідства працівниками відділу з розкриття злочинів проти життя і здоров*я особи УКП ГУ НП в Донецькій області Васицьким А,Б., Новосельцевим І.О., слідчим в ОВС третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Савківом А.М. та прокурором відділу процесуального керівництва у провадженнях слідчих органів прокуратури Донецької області Неминущим О.В. закрито за відсутністю в діях останніх складу кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.365 КК України (т.6 а.с.5-13).

Постановою слідчого ОВС СВ прокуратури Полтавської області від 10 лютого 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015170000000407 від 15 грудня 2015 року за заявою ОСОБА_6 про застосування до нього недозволених методів досудового слідства закрите у зв*язку з відсутністю у діях оперуповноваженого в ОВС УВБ в Полтавській області ДВБ НП України Кабачка С.С. та інших працівників ГУ НП в Полтавській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (т.6 а.с.14-18).

Крім того, в проведенні слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 брали участь його захисники ОСОБА_40 та ОСОБА_4, які не заявляли про застосування щодо їх підзахисного як під час вказаної слідчої дії так і взагалі недозволених методів слідства та не оскаржували у передбаченому законом порядку дії співробітників правоохоронних органів з цього приводу.

Суд не приймає в якості доказу надані стороною захисту матеріали інтерв*ю ОСОБА_3 (т.5 а.с.198-201), оскільки як пояснив останній в судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведеним до присяги, під час інтерв*ю, побоючись за своє життя, він повідомив неправдиву інформацію щодо подій, які мали місце ІНФОРМАЦІЯ_2 на блокпосту. Показання потерпілого ОСОБА_3 в ході судового розгляду узгоджуються з його показаннями під час слідчого експерименту за його участю, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_41, дослідженими вищенаведеними письмовими доказами, є послідовними, тому у суду відсутні обгрунтовані підстави ставити їх під сумнів.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 після здійснення в нього пострілу

міг залишатись деякий час в живих спростовуються дослідженим в судовому засіданні висновком експерта № 21-18-9-257 від 20 травня 2015 року (т.4 а.с.198).

Не виявлення слідів крові на камуфляжній куртці та комбінезоні, належних обвинуваченому, що були вилучені за місцем його проживання не доводять непричетності до скоєння інкримінованих злочинів з огляду на наявність інших доказів та зважаючи на те, що вилучення одягу відбулось майже через три місяці після скоєння злочинів; до того ж підстави стверджувати, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 під час несення служби був одягнутий саме у вказані речі взагалі відсутні.

Як вбачається з книги видачі та приймання озброєння та спеціальних засобів УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_6 18 грудня 2014 року здав автомат АК-74 НОМЕР_6, чотири магазини, 120 патронів, один ремінь, один підсумок та один бронежилет «Корсар», в кількості, отриманій раніше (т.3 а.с.79-100).

Доводи сторони захисту щодо не встановлення з якої зброї було вбито ОСОБА_7 є неспроможними, оскільки під час слідчих експериментів обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що здійснив постріл із автомату АК-74, що узгоджується із висновками експерта ОСОБА_25 № 129-МК/15 від 04 травня 2015 року (т.4 а.с.102-104) та № 130-МК/15 від 04 травня 2015 року (т.4 а.с.105-107), достовірність яких як і компетентність та професійний рівень самого експерта не викликають обґрунтованих сумнівів у суду.

Неможливість встановити зі зброї якої конкретно моделі була вистріляна куля, фрагмент оболонки якої був вилучений під час огляду потерпілого ОСОБА_3 (т.2 а.с.121-123) та факти відсутності претензій до ОСОБА_6 з приводу нестачі набоїв і неможливість його впізнання потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_8, на які посилається сторона захисту самі по собі на думку суду не спростовують висновків про винність обвинуваченого у скоєнні інкримінованих злочинів, яких дійшов суд дослідивши всі докази у даному кримінальному провадженні у їх сукупності та взаємозв*язку.

При призначенні ОСОБА_6 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч.1 ст. 115, ст. 128, ч.2 ст.365 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів та обставини їх вчинення, непоправні наслідки у виді смерті людини та завдання тяжких тілесних ушкоджень, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проходження служби та за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставини, що пом*якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи наведене вище та виходячи з принципів індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі, за ст. 128 КК України - у вигляді обмеження волі, за ч.2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, оскільки зазначене покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів і неможливим застосувати до нього ст.75 КК України з огляду на вчинення ним тяжкого та особливо тяжкого злочинів.

Покарання обвинуваченому слід призначати із застосуванням положень ст.70 ч.1 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 (т.4а.с.51-55, т.5а.с.73-74) підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.25 Закону України «Про міліцію», який був чинний на момент виникнення правовідносин, передбачено, що при порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових або службових обов*язків.

Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 скоїв злочини, які йому інкримінуються саме під час виконання службових обов*язків, тому за шкоду, завдану його неправомірними діями як працівника міліції, відповідальність має нести УМВС України в Полтавській області, яке станом на 19 лютого 2016 року із Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не виключено (т.6 а.с.1-3).

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до вказаного вище закону, до витрат на поховання відносять лише ті витрати, які здійсняються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, а також витрати на утримання місця поховання.

Таким чином, до витрат на поховання не можна віднести витрати на проведення поминального обіду та затрати на придбання продуктів для такого обіду, отже в задоволенні цивільного позову в частині стягнення цих витрат слід відмовити.

З урахуванням викладеного, відшкодуванню із цивільного відповідача - УМВС України в Полтавській області на користь потерпілої ОСОБА_2 підлягає матеріальна шкода: витрати на поховання сина у розмірі 6857 гривень 00 копійок, підтверджені накладною № 20/12 від 20 грудня 2014 року (т.5 а.с.158), витрати на транспортування тіла загиблого із м.Костянтинівки до м.Глобине у розмірі 5250 гривень 00 копійок, що підтверджені квитанцією від 20 грудня 2014 року (т.5 а.с.158а) та довідкою від 12 листопада 2015 року (т.5 а.с.159); витрати на спорудження надгробного пам*ятника із каменю габро у розмірі 10695 гривень 00 копійок, які підтверджені накладною № 14 від 07 квітня 2015 року (т.5 а.с.155) і не перевищують граничної вартості пам*ятників і огорож у місцевості, де проживає потерпіла ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Глобинської міської ради від 30 листопада 2015 року № С-02-18/2510 (т.5 а.с.187), а всього - 22802 гривні 00 копійок.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого по справі, який на час їх вчинення був працівником міліції, потерпіла ОСОБА_2 втратила сина, зазнала та в теперішній час зазнає душевних страждань через непоправну втрату, тому суд враховуючи характер страждань та переживань потерпілої, їх тривалість, неможливість поновлення в майбутньому, тяжкість вимушених змін в її житті, виходячи із вимог розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне визначити суму моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень, яка на підставі ч.2 ст.25 Закону України «Про міліцію», що діяв на час виникнення правовідносин та ст.1172 ЦК України підлягає стягненню саме із УМВС України в Полтавській області.

Підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди із цивільного співвідповідача Державного казначейства України з огляду зміст діючого законодавства відсутні.

Витрати, пов'язані з проведенням експертиз (т.2 а.с. 120, т.4 а.с. 16) слід віднести на рахунок держави, оскільки за змістом Закону України «Про судову експертизу» проведення вищевказаних експертиз є обов'язком експертів відповідного НДЕКЦ та які відповідно до статті 15 вказаного Закону здійснюються за рахунок коштів, які за цільовим направленням виділяються відповідним експертним установам з Державного бюджету України.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вимоги ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_6 слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 03 березня 2015 року по 19 лютого 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.368, 370,371 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у пред*явленому обвинуваченні у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ст. 128, ч.2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання :

- за ч.1 ст.115 КК України у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі;

-за ст. 128 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі;

-за ч.2 ст. 365 КК України у вигляді 5 (п*яти) років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.

В силу ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту фактичного затримання - з 03 березня 2015 року.

Зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув*язнення в період часу з 03 березня 2015 року по 19 лютого 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув*язнення за два дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Управління МВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 22802 (двадцять дві тисячі вісімсот дві) гривні 00 копійок.

Стягнути із Управління МВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 300 000 (триста тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Речові докази по справі - (т.2 а.с.60-62) посвідчення водія на ім*я ОСОБА_7, пластикову картку Приватбанку, пластикову картку Автотранс, пластикову картку Fozzy, пластикову картку Hokalinig, 5 гривень, мобільний телефон Nokia, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Костянтинівського МВ ГУМВС України - повернути ОСОБА_2;

(т.2 а.с.154-157) - автомобіль марки ВАЗ 211340 державний номерний знак НОМЕР_1 червоного кольору,переданий на зберігання до Межівського РВ ГУМВС України в Дніпропертовській області - повернути за належністю ТОВ «Лан Агро»;

(т.2 а.с.154-156) - частину чохла з переднього пасажирського сидіння автомобія зі слідами речовини біологічного походження бурого кольору, три марлевих серветки зі слідами речовини біологічного походження бурого кольору, контрольний зразок марлевої серветки, частину оболонки кулі, що передані за зберігання до Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області - знищити;

(т.2 а.с.154-156) - штани чоловічі джинсові темно-синього кольору, кофту чоловічу шерстяну сіро-чорного кольору, футболку чоловічу жовтого кольору передані за зберігання до Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області - повернути за належністю ОСОБА_3;

(т.2 а.с.171,172) футболку синього кольору, джинси синього кольору, светр, належні ОСОБА_7, зрізи нігтів ОСОБА_7, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Костянтинівського МВ ГУМВС України - знищити;

(т.2 а.с.272-274) - чоловічі штани камуфльованого зеленого кольору, чоловічу куртка камуфльованого зеленого кольору, чоловічі чоботи чорного кольору, службове посвідчення працівника міліції на ім*я ОСОБА_6, паспорт громадянина України на ім*я ОСОБА_6, мобільний телефон «Nokia» imei НОМЕР_5 із сім-карткою оператора мобільного зв*язку «Джинс» - повернути ОСОБА_6;

(т.2 а.с.272-274) -14 фотокарток із зображенням ОСОБА_6 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

(т.4 а.с.22-24) автомат конструкції Калашнікова «АК-74» НОМЕР_6, калібру 5,45 мм, 1981 року виготовлення, переданий на зберігання до Слов*янського МВ ГУМВС України - повернути Управлінню матеріального озброєння УМВС України в Полтавській області;

(т.4 а.с.177-178) компакт-диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз*яснити учасникам судового провадження право отримати в суді копію вироку.

Судді