Постанова № 56040237, 18.02.2016, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6430/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., при секретареві Мазепа Н.А., за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області, ОСОБА_4 сільського голови ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Звернувшись до суду з адміністративним позовом та уточнивши заявлені позовні вимоги (а.с. 48-49), ОСОБА_1 просить:

-визнати бездіяльність ОСОБА_4 сільського голови Костянтинівського району Донецької області щодо неповернення їй трудової книжки та виплати розрахунків при звільненні неправомірною;

-стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2015 року по 19.11.2015 року за 10-ть днів у розмірі 2136,84 грн.;

-стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області на її користь моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.,-

посилаючись на те, що вона була обрана на посаду ОСОБА_4 сільського голови Костянтинівського району Донецької області та на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області № VI/53-2 від 04.11.2014 року приступила до виконання повноважень ОСОБА_4 сільського голови Костянтинівського району Донецької області.

09.11.2015 року на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області № VIІ/І-І її повноваження, як ОСОБА_4 сільського голови, були припинені у звязку із закінченням строку повноважень. Зазначеним рішенням були признані повноваження сільського голови ОСОБА_3.

У звязку з тим, що її повноваження як сільського голови закінчилися 09.11.2015 року, вона в той же день з письмовою заявою звернулася до ОСОБА_4 сільського голови про видачу трудової книжки та належних їй розрахунків при звільненні, на що в усній формі отримала відмову.

Трудову книжку вона отримала лише 19.11.2015 року, а тому вважає, що ОСОБА_4 сільська рада у відповідності до ч.5 ст.235 КЗпП України, п. 4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» повинна виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2015 року по 19.11.2015 року за 10-ть днів у розмірі 2136,48 грн.

Крім того, у звязку з несвоєчасною видачею їй трудової книжки, вона зазнала душевні страждання та їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає у такому:

У звязку з неотриманням своєї трудової книжки вона не мала можливості повернутися на своє попереднє місце роботи. На ґрунті виниклої ситуації, від сильних хвилювань вона практично не спала. Все це спричинило виникнення в неї пригніченого стану, внаслідок чого вона почала до всього нервово ставитися. Спричинену моральну шкоду оцінює в 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала за тих же підстав, пояснивши, що 09.11.2015 року припинено її повноваження сільського голови у звязку із закінченням строку повноважень. Однак, в порушення норм трудового законодавства, в день звільнення належно оформлена трудова книжка їй видана не була: секретарем сільської ради була підготовлена її трудова книжка, проте, сільський голова ОСОБА_3 відмовився її підписати, мотивуючи відмову не підписанням акту прийому-передачі матеріальних цінностей. З приводу невидачі їй трудової книжки в день звільнення вона зверталась до райдержадміністрації та тільки після втручання райдержадміністрації, 19 листопада 2015 року їй була видана трудова книжка. А тому вважає, неправомірною бездіяльність ОСОБА_4 сільського голови Костянтинівського району, який відмовився у день звільнення підписати та видати їй трудову книжку, та просить стягнути з ОСОБА_4 сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2136,48 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю, за тих же підстав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області в особі сільського голови ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, пояснивши, що дійсно в день звільнення ОСОБА_1 він не підписав та не видав їй трудову книжку, оскільки не був підписаний акт прийому-передачі матеріальних цінностей. Трудова книжка позивачу була видана 19.11.2015 року після втручання представників райдержадміністрації. Акт прийому-передачі матеріальних цінностей до теперішнього часу не підписаний. Тому вважає, що підстав для визнання бездіяльності неправомірною не має. З розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погодився, оскільки позивачем проведений його розрахунок з урахуванням вихідних днів. Також, вважав, що підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди не має, а тому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з рішенням ОСОБА_4 сільської ради від 09.11.2015 року № УП/1-1 ОСОБА_1 звільнено з посади голови ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області у звязку із закінченням строку повноважень на підставі ч.1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» (а.с.11).

На день звільнення ОСОБА_1 належали від ОСОБА_4 сільської ради заробітна плата за 6 робочих днів листопада 2015 року у розмірі 690,85 грн., а також розрахункові за 16 календарних днів невикористаної відпустки в сумі 2664,32 грн., а всього 3355,17 грн. (а.с.13), які були виплачені позивачу у повному обсязі 23.11.2015 року (а.с.49).

Частина 1 статті 47 КЗпП України встановлює обовязок власника або уповноваженого ним органу видати в день звільнення працівникові належно оформлену трудову книжку і повести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Зазначена норма КЗпП України кореспондується з п. 4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, яким передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

В день звільнення позивачу не була видана трудова книжка з внесеним до неї записом про звільнення у звязку з не засвідченням звільнення підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства.

Зазначені обставини у судовому засіданні визнані та підтверджені сторонами у справі, зокрема, поясненнями сільського голови ОСОБА_3, який у судовому засіданні підтвердив зазначений факт та пояснив, що трудова книжка в день звільнення ОСОБА_1 не була ним підписана у звязку із наявністю суперечки з приводу підписання акту прийому - передачі матеріальних цінностей.

Крім того, зазначені обставини підтверджуються листом ОСОБА_4 сільської ради від 24.11.2015 року № 3-01-20 (а.с.42) відповідно до якого, 19 листопада 2015 року під час врегулювання зазначеного питання комісією працівників райдержадміністрації, встановлено, що запис про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади в трудовій книжці зроблено 09.11.2015 року, проте на час перевірки відсутній підпис сільського голови та печатка сільської ради.

Належно оформлена трудова книжка була видана позивачеві 19.11.2015 року, що також було визнано сторонами у судовому засіданні та підтверджується ксерокопією з книги руху трудових книжок (а.с.30).

За таких обставин, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 сільського голови Костянтинівського району Донецької області щодо невидачі ОСОБА_1 трудової книжки в день звільнення.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи сільського голови ОСОБА_3 стосовно причини затримки у видачі позивачу трудової книжки не підписання акту прийому-передачі матеріальних цінностей, а відтак відсутності підстав для визнання бездіяльності протиправною з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

Стаття 47 КЗпП України встановлює безумовний обовязок власника або уповноваженого ним органу видати в день звільнення працівникові належно оформлену трудову книжку без виключень.

Тож, не підписання акту прийому-передачі матеріальних цінностей в день звільнення не є законодавчо закріпленою підставою для відтермінування у видачі належно оформленої трудової книжки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_4 сільського голови щодо невиплати у день звільнення всіх належних їй сум задоволенню не підлягають, оскільки позивачем у судовому засіданні не доведено, в чому полягає зазначена бездіяльність сільського голови, та які дії, що передбачені приписами законів та інших нормативно-правових актів, не виконані особисто сільським головою.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_4 сільської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд дійшов такого.

Частиною 5 ст. 235 КЗпП України, п.4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою встановлено, що середня заробітна плата обчисляється виходячи з виплати за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (абз.3 п.2 постанови); та передбачено, що в розрахунок середньої заробітної плати включаються всі виплати у томі розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки (абз.3 пункту 3 постанови).

Відповідно до п.8 вищезазначеної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд провадить шляхом множення середньоденного заробітку позивача у розмірі 213,68 грн., який визначений шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом вересня-жовтня 2015 року дні (9188,40 грн.: 43 дні = 213,68 грн.- а.с.74 ) на число робочих днів за період з 09 листопада 2015 року по 19 листопада 2015 року (9 робочих днів). Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складе: 213,68 грн. х 9 робочих днів = 1923,12 грн.

Тож суд, у відповідності до ч.5 ст. 235 КЗпП України, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2015 року по 19 листопада 2015 року у розмірі 1923,12 грн.

Також суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на підставі ст. 237-1 КЗпП України моральної шкоди за мотивів доведеності факту спричинення такої шкоди. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує характер та ступінь душевних страждань ОСОБА_1, яких остання зазнала у звязку із несвоєчасною видачею трудової книжки та неможливістю реалізації у період з 09.11.2015 року по 19.11.2015 року конституційного права на труд, та виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 сільською радою Костянтинівського району у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 500,00 грн.

За таких обставин, адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

У відповідності до ст. 94 КАС України суд присуджує на користь позивача всі здійснені нею документально підтверджені витрати з місцевого бюджету ОСОБА_4 сільської ради, а саме: судовий збір у розмірі 974,40 грн. (а.с.24), витрата на правову допомогу у розмірі 1461,60 грн. (а.с. 14-18), а всього 2436,00 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області, ОСОБА_4 сільського голови ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_4 сільського голови Костянтинівського району Донецької області щодо невидачі ОСОБА_1 трудової книжки в день звільнення.

Стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2015 року по 19 листопада 2015 року у розмірі 1923 (одна тисяча девятсот двадцять три) грн. 12 коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (пятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з місцевого бюджету ОСОБА_4 сільської ради Донецької області на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, понесені нею судові витрати у загальному розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

Встановити строк для ознайомлення сторін з повним обсягом постанови 23 лютого 2016 року, відклавши до цього строку складання повної постанови.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О.В. Каліуш