Ухвала суду № 56039028, 22.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

2-з/20/16

760/1770/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення та витребування доказів, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2016 судом отриману вищезазначену заяву, в якій заявник шляхом образливих висловлювань на адресу суду стверджують про якусь не зрозуміло кому відому «систему корупції карусель», повідомляють що якість особи орієнтували їх на звернення до суду адміністративної юрисдикції, також вони зверталися до Печерського районного суду м. Києва, Солом`янського районного суду м. Києва, Голосіївського районного суду м. Києва з певною позовною заявою щодо ймовірно порушених прав малолітніх та неповнолітніх дітей свого померлого сина. Проте, самі заявники зазначають про те, що на даний час вони мають бажання подати позови одночасно в два районні суду м. Києва.

Крім того, наводять відомості про те, що суддя Солом`янського районного суду м. Києва вже приймала до розгляду їх позовну заяву (760/22090/15-ц) і вмовляла їх подати позов за адресою другого відповідача у справі. Також зазначений суддя здійснив «прийом» заявників, під час якого тлумачив положення законів останнім. Наводять припущення щодо незнання судом положень діючого законодавства і відношення суду до певних кримінальних схем.

Як зазначено судом вище, зміст заяви зводиться до викладання безпідставних звинувачень і образливих висловлювань на адресу головуючого судді і судової влади загалом, у зв`язку із незгодою заявників зі змістом винесеної раніше цим суддею ухвали про залишення певної позовної заяви без руху, а в подальшому повернення позову. Такі дії заявників свідчать про явну зневагу до суду. Відтак суд попереджає про неприпустимість такої поведінки в майбутньому, оскільки це є складом ймовірного адміністративного правопорушення, за яке винна особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.185-3 КУпАП.

Так, відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір. Підстави, за якими особи звільняються від сплати судового збору за подачу позову або заяви, зазначені у ст. 5 Закону.

Так, за забезпечення доказів заявники повинні сплатити 275,60 грн. судового збору із представленням суду оригіналу платіжного документа.

Або ж надати суду докази із підставами звільнення від сплати судового збору. Посилання заявників на те, що може (а може й ні) такий документ буде поданий пізніше суд вважає неспроможним та таким, що не ґрунтується на положеннях діючого законодавства.

Заявник звернувся до суду із вищезазначеною заявою.

Ухвалою суду від 29 січня 2016 позовну заяву було залишено без руху. Так, судом акцентована увага на неохідності виконанні вищезазначених вимог закону.

Крім того, суд зазначив про наступне.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред`явлення позову.

В свою чергу, заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов не пред`явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів (ч.1 ст.135 ЦПК України)

Проте, з поданої заявниками заяви неможливо зрозуміти де саме знаходяться необхідні заявникам документи для вирішення питання про їх можливе витребування із перевірки дотримання судом правил підсудності розгляду даної справи.

Більше того, з наданої заявниками заяви також неможливо зрозуміти про що існує спір, хто є сторонами у справі та у зв`язку з чим виникла необхідність такого витребування.

Формулювання «витребування спадкової справи, відкритої приватним нотаріусом Ніколською-Пукас А.В. з ОСОБА_2.» взагалі не може бути прийнято судом до уваги, оскільки фізичні особи спадкові справи «не відкривають», також є невідомим зі змісту заяви, після смерті якої особи і коли ця спадкова справа була заведена.

Так, відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити, обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами, обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів стане неможливим або ускладненим, а також справу, для якої потрібно ці докази або з якою метою їх слід забезпечити.

Згідно ч.2 ст.134 ЦПК України до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам ст.134 ЦПК України, застосовуються наслідки, встановлені ст.121 ЦПК України.Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надав йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення 04 лютого 2016 року позивач отримав дану ухвалу. Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначені судом недоліки, в строк не були усунені, відтак заява вважається неподаною і належить поверненню заявникові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121, 134 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення та витребування доказів - визнати неподаною та повернути заявникові.

Роз'яснити останньому, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення .

Ухвала можу бути оскаржена через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.С. Кицюк