Рішення № 56038501, 10.02.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18593/13-ц

провадження № 2/753/114/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сухомлінова С.М.

секретаря Палій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і малолітнього ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про виселення без надання іншого житла,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідачів з кв. АДРЕСА_1. Посилався на те, що в грудні 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 були укладені Кредитний договір № 800002886 та Іпотечний договір № 800002886-И. Зазначив, що в період дії Кредитного договору ОСОБА_2 були порушенні кредитні домовленості, у зв'язку з чим позивач звернувся до нотаріуса, який вчинив виконавчий напис щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1. Стверджував, що заборгованість відповідачем ОСОБА_2 не погашена та в добровільному порядку відповідачі квартиру не звільнили, чим порушують права позивача на задоволення своїх вимог шляхом реалізації спірної квартири.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але направив на адресу заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, а представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав.

Від третьої особи на адресу суду надійшли письмові пояснення в яких остання просить суд винести рішення з максимальним урахуванням малолітньої дитини, а розгляд справи просить провести за відсутності уповноваженого представника.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

26 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», яке змінило свою назву на ПАТ «Альфа-Банк», (надалі - Позивач) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-1) був укладений Кредитний договір № 800002886 (а.с. 7-12) та Іпотечний договір № 800002886-И (а.с. 13-17).

Згідно п. 3.1. Іпотечного договору предметом іпотеки виступила квартира АДРЕСА_1.

Згідно п. 4.4.6. Іпотечного договору Відповідачу-1 зобов'язався без попередньої згоди Іпотекодержателя жодним чином не відчужувати, не обтяжувати та не передавати предмет іпотеки третім особам, зокрема, не продавати його, не передавати у користування (найм, оренду, лізинг, позичку), у іпотеку, у довірчу власність (в управління), до статутного фонду третьої особи, не вносити його у спільну діяльність, не продовжувати строк дії договорів найму (оренди, лізингу, позички) предмета іпотеки, що будуть укладені протягом строку дії цього Договору.

Як вбачається з довідки (а.с.24), в період дії Іпотечного договору Відповдіач-1 без згоди Іпотекодержателя (Позивача)у 2008 році надав згоду на проведення реєстрації у спірній квартирі відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4

Як вбачається з виконавчого напису (а.с.23) та письмових пояснень позивача, в період дії Кредитного договору Відповідач-1 не дотримувався умов договору у зв'язку з чим 22.02.2013р. приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири задовольнити вимоги ПАТ «Альфа-Банк» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником ОСОБА_2 умов Кредитного договору з 26.05.2011р. по 16.01.2013р. у загальному розмірі 958540,12 грн.

Як вбачається з рішень та ухвал (а.с.93-103), Відповідач-1 оскаржував в судовому порядку зазначений виконавчий напис, але рішеннями судів трьох інстанцій останній був залишений в силі.

Згідно письмових пояснень позивача, останній не може реалізувати предмет іпотеки, оскільки в спірній квартирі зареєстрована малолітня дитина.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

20.09.2013р. позивачем на адресу відповідачів було направлено вимоги про добровільне виселення (а.с.25-31), які відповідачами не були виконані.

Враховуючи те, що відповідачі відмовляються добровільно звільнити квартиру, яка є предметом іпотеки, не дають доступу до неї та можливості проведення реалізації шляхом продажу, суд вважає необхідним виселити без надання іншого житла відповідачів з квартири АДРЕСА_1.

Виходячи зі змісту ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», яка регулює право дитини на майно, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Вимоги вказаної статті регулюють правовідносини щодо майна дитини й не можуть бути застосовані до правовідносин із відчуження жилого приміщення, стосовно якого в дитини є право користуватися.

При цьому, суд не вважає, що при виселенні із спірної квартири відповідачів будуть порушені права неповнолітньої дитини, оскільки її реєстрація в спірній квартирі відбулася пізніше за укладання між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 Іпотечного договору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача з відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 38,23 грн. судових витрат з кожного.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 88,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В: Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і малолітнього ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 38 (тридцять вісім) грн. 23 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ : С.М.Сухомлінов