Ухвала суду № 56038467, 12.02.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2817/16-ц

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Ластовка Н.Д., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з вказаною позовною заявою.

Згідно ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

За правилами Цивільного процесуального законодавства, позовна заява, по формі та за змістом повинна відповідати ст. ст. 119, 120цього ЦПК України.

Відповідно до приписів ст. 7 ЦПК України, мова цивільного судочинства визначається статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Згідно положень частини першої ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Відповідно до частини третьої статті 14 цього ж Закону, сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Державною мовою України є українська мова (стаття 10 Конституції України та стаття 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» ).

Разом з тим, відповідно до ст. 7 ЦПК України, ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Тому позивачу потрібно надати докази, які він подає до суду, державною мовою.

Крім того, стаття 13 Мінської Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» від 22 січня 1993 року, ратифікованої 10 листопада 1994 року, яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном, визначає дійсність документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, та приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.

Однак, з доданих до позовної заяви документів не вбачається, що вони належним чином засвідчені.

Згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Однак, як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з даними позовними вимогами, не надавши докази про сплату судового збору.

01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 483-VIII від 22 травня 2015 року, відповідно до якого було внесено зміни до Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22.05.2015, змінено ставки судового збору, які набрали чинності з 01.09.2015.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Частиною 1 статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата визначена у розмірі 1378,00 грн.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, що подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

При зверненні до Дніпровського районного суду м. Києва судовий збір слід сплатити на зазначені нижче реквізити: отримувач коштів: УДКСУ (Управління державної казначейської служби України) у Дніпровському районі м. Києва, банк отримувача: ГУ ДКСУ (Головне управління Державної казначейської служби України) у м. Києві; код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача 31216206700005, код отримувача (код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України): 38012871, код класифікації доходів бюджету: 22030001; призначення платежу: 22030001; «Судовий збір», Дніпровський районний суд м. Києва, вид звернення, пункт з таблиці ставок судового збору.

Враховуючи це, позивачу необхідно подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору, або надати належним чином завірену копію документу, що звільняє від сплати судового збору (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), та копії позовної заяви з додатками в двох примірниках.

Також, відповідно до п. п. 2, 3, 5, 6 ч.2 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, в позовній заяві повинні бути зазначені: ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, наявність підстав для звільнення від доказування. Відповідно до частини четвертою цієї ж статті, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

В роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, для визначення предмета доказування по даній справі.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд взнати недійсним заповіт від 10 вересня 2011 року за № 51686730, реєстровий номер 8385.

В той же час, зі змісту позовної заяви неможливо встановити в чому саме полягає недійсність заповіту від 10 вересня 2011 року.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Таким чином, у разі обґрунтувань заявлених вимог позивачем нормами ст. 233 Цивільного кодексу України, останньому слід навести обґрунтування щодо наявності саме у заповідача на момент посвідчення, заповіту, тяжких обставин за якими вона на випадок своєї смерті здійснила відповідне розпорядження, і які невигідні для неї умови, існували на момент посвідчення такого розпорядження.

Крім того, позивачем пред`явлені позовні вимоги до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації. В той же час, позовна заява не містить вимог до даного відповідача та відомостей якими діями вказаний відповідач порушує, не визнає або оспорює права та інтереси позивача.

Відповідно до частини першої ст. 26 Цивільного процесуального кодексу України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Разом з тим, виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем не залучено в якості відповідачів всіх осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахування викладених вище вимог чинного цивільного процесуального законодавства, дотримання якого є обов'язковим для вирішення питання про відкриття провадження в цивільній справі, тому позивачеві необхідно встановити строк для усунення зазначених вище недоліків.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає тому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 119, 120, 121, 210 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання заповіту - залишити без руху.

Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж три дні з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: