Ухвала суду № 56036066, 15.02.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.02.2016 Справа № 554/9030/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 554\9030\15-к

№1кс\554\810\2016

15.02.2016 м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Січиокно Т.О.

при секретарі : Ромаховій В.В.

за участю прокурора : Айдаєва Р.З.

слідчого Кіяшко Т.М.

підозрюваного : ОСОБА_1

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12015170000000616 від 07.07.2015 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої,

яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,-

в с т а н о в и л а:

до суду надійшло вищевказане клопотання, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 в даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, вчинене повторно.

У звязку з цим, ініціатор клопотання, із урахуванням ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, тяжкості вчиненого та особи підозрюваної просить слідчого суддю застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, як альтернативний запобіжний захід заставу в розмірі 500000 грн.

У судовому засіданні прокурор, слідчий підтримали клопотання з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що підозрювана неодноразово не зявлялася на виклики до слідчого, може вплинути на свідків, експерта, а також чинити перешкоди кримінальному провадженні. Окрім цього, остання на 2 місяці виїжджала до АРК, яка в даний час окупована, та де проживають її родичі.

Підозрювана, захисники проти задоволення клопотання заперечили та просять слідчого суддю відмовити у його задоволенні, приймаючи до уваги обставини справи, особу підозрюваної, відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та застосувати інший більш мякий запобіжний захід як особисте зобовязання, оскільки підозрювана хворіє, не уникала явок до слідчого, належним чином виконувала процесуальні обовязки. Окрім цього, виїжджала до АРК у звязку із збігом тяжких сімейних обставин та повернулася за місцем свого проживання.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, захисників, підозрювану, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку:

в даний час слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12015170000000616 від 07.07.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Із клопотання слідує, щоОСОБА_1, достеменно знаючи, що відповідно до Статуту її повноваження директора є вичерпними та не уповноважують самостійно вирішувати питання, які віднесені законодавством до компетенції засновника та органів управління підприємством; не надає право приймати управлінські рішення щодо особистого преміювання та виплати матеріальної допомоги, порушуючи вимоги контрактів від 07.12.2011 та 24.09.2014, положень Статуту підприємства, статті 65 Господарського кодексу України та положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівникам підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та обєднань державних підприємств», вирішила заволодіти коштами ПОКП «Полтавафарм», щомісячно самостійно без відома та погодження Головного управління охорони здоровя Полтавської облдержадміністрації (у подальшому реорганізованого у Департамент охорони здоровя Полтавської облдержадміністрації), приймаючи рішення про виплату собі премій та матеріальної допомоги, зловживаючи при цьому своїм службовим становищем.

Так, ОСОБА_1, будучи директором ПОКП «Полтавафарм» у 2013 році за відсутності повноважень та підстав, наданих їй як керівнику Статутом підприємства, Контрактом та Господарським кодексом на видачу наказів про особисте преміювання, не дотримуючись вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 № 859 при розрахунках з оплати праці з керівником, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи свої організаційно-розпорядчі функції всупереч інтересам служби, умисно, безпідставно, за власними наказами, нарахувала собі, як директору підприємства, та незаконно отримала премії за 2013 рік у розмірі 136266,98 гривень та матеріальної допомоги у розмірі 13224 гривень, тим самим, діючи повторно, заволоділа грошовими коштами ПОКП «Полтавафарм» в загальній сумі 149490,98 гривень, що більш ніж у 260 рази перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, якими в послідуючому розпорядилася на власний розсуд, обернувши їх на свою користь.

У подальшому, ОСОБА_1, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи повторно, умисно, з корисливих спонукань, заволоділа грошовими коштами ПОКП «Полтавафарм» на загальну суму 399318,86 гривень, що більш ніж у 703 рази перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто є особливо великими розмірами, чим спричинила Полтавському обласному комунальному підприємству «Полтавафарм» матеріальних збитків на вказану суму.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.

Відображення принципів вирішення питання про застосування відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177,178,183 КПК України.

Згідно зазначених норм, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При розгляді питання про необхідність взяття під варту судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи і, зокрема, такі фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи.

Таким чином, у відповідно дост. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, так і особу підозрюваного, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

В обґрунтування клопотання, як на підставу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1ст.177 КПК України, тобто запобігання спробі підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на експерта свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Проаналізувавши доводи прокурора вважаю, що ризики, визначені п. 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження.

Так, слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні наявні особи, які мають статус свідків, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які протягом певного часу були підлеглими ОСОБА_1 Однак, остання на сьогоднішній день є пенсіонеркою, у трудових відносинах з ПОКП «Полтавафарм» не перебуває, а отже дані особи не є її підлеглими, є допитаними, надали показання та будь які дані про те, що на них впливала підозрювана відсутні.

Окрім цього, не слід приймати до уваги доводів слідчого в частині незаконного впливу підозрюваною на експерта шляхом намагання заявити в майбутньому ряду клопотань щодо призначення додаткових або повторних експертних досліджень, оскільки скористатися таким правом з огляду на положення КПК України та не позбавлена права.

На розгляд слідчого судді не надано обґрунтованих доводів відносно перешкоджання підозрюваному кримінальному провадженню.

Слідчим суддею встановлено, що підозрювана ОСОБА_1 викликатися до слідчою для проведення слідчих дій на підставі телефонного та поштового виклику 14.01.2016 року на 18.01.2016 року, 18.01.2016 року на 20.01.2016 рік, 25.01.2016 року на 27.01.2016 року; 27.01.2016 на 28.01.2016.

28.01.2016 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Однак, слідчий суддя констатує увагу на тому, що в порушення вимог п.8 ст.135 КПК України повістки підозрюваній ОСОБА_1 слідчою вручалися не у строк визначеною даною нормою закону.

При цьому, остання на час вручення повісток не мала статусу підозрюваною, на виклик слідчої 28.01.2016 року прибула і їй було повідомлено про підозру.

Відповідно до положень ч. 3 ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року) - обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, а тому суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні наявність іншої підстави (підстав) або ризику, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

За результатами розгляду клопотання вважаю, що ризик визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду знайшов своє підтвердження. Так, у судовому засіданні встановлено, що в період часу із вересня 2015 року по грудень 2015 року підозрювана ОСОБА_1 виїжджала до АРК, де в даний час проживають її донька та онук. Таким чином, підозрювана не має стійких соціальних звязків за місцем свого проживання. Приймаючи до уваги, що в даний час ця територія України є непідконтрольна, окупована, то виїзд до АРК може вказувати на можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, поважність причин такого виїзду слідчому судді не надано.

Частиною 4 ст.194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1 та 2 частини 1 цієї ж статті, але не доведе обставини , передбачені п.3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обовязки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором клопотання.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суддя на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину вірогідною.

Так, в наданих матеріалах прокурором наведено вагомі докази, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 могла вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: аудиторським звітом за результатами державного фінансового аудиту діяльності Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» за період з 01.01.2012 по 30.04.2015; протоколами допитів свідка ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10; висновком судово-економічної експертизи № 929/930, згідно якого внаслідок нарахування протягом 2012-2014 років директору ПОКП «Полтавафарм» за власними наказами премії та матеріальної допомоги підтверджуються документально в розмірі 399318,86 гривень, що є матеріальною шкодою (збитком) завданою ПОКП «Полтавафарм».

Таким чином, приймаючи до уваги вік підозрюваної, її стан здоровя, майновий стан, наявність постійного місця проживання, відсутність стійких соціальних звязків за місцем проживання, наявність повідомлення про підозру, обставини справи, наявність ризику, визначеного п.п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, який є доведеним прокурором, приходжу до висновку про можливість застосувати більш мякий запобіжний захід, про який просять підозрюваний і захисник.

При цьому, поза увагою не може залишати тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.

Статтею 179 КПК України визначено, що особисте зобовязання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобовязання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обовязки, передбачені ст.194 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, положень ч. 4 ст. 194 КПК України вважаю за необхідне обрати відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання із покладенням на неї обовязків, передбачених ч. 5 цієї статті, так як їх необхідність встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, вважаю, що подане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки прокурор не довів недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів та підстав для застосування саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Керуючись вимогами ст. ст. 176 178, 179, 182, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а:

клопотання старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12015170000000616 від 07.07.2015 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязанняз покладенням терміном до 15.04.2016 року на неї обовязків:

1)прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, суду за письмовим або телефонним викликом;

2)не відлучатися із місця проживання та реєстрації за адресою: Полтавська область, Полтавський район с. Розсошенці, вул. Пушкіна, 57-А без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання або роботи;

4)здати на зберігання слідчій ОСОБА_4 паспорт для виїзду за кордон або інший документ, що дає право на виїзд з України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_4

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом пяти днів з дня їїоголошення.

Слідчий суддя: Т.О.Січиокно