Рішення № 56035256, 17.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9260/15-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/239/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 17.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Поліщука М.А.,

за участю секретаря Вербової І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що 15 травня 2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 100 000 дол. США на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15 травня 2018 року. Банк зобовязання перед відповідачем виконав у повному обсязі. У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки. У звязку з чим ОСОБА_2 станом на 18 серпня 2015 року має заборгованість перед банком у сумі 31 506,79 дол. США, що в еквіваленті на дату розрахунку становить 685 514,19 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 30 991,22 дол.США, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом 515,57 дол. США, заборгованості по простроченій комісії за управління кредитом 353,50 грн., пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 40 584,21 грн. Просили суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 726 451,90 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 15 травня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2/33/08/ІК. У п.1.1-1.3 договору визначено, що банк надає позичальникові кредитні кошти на споживчі потреби у сумі 100 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 14% річних та терміном повернення кредитних коштів 15 травня 2018 року.

Ухвалюючи рішення про вілмову в задоволенні позову, суд виходив з положень ст.ст. 526, 527, 530, 590, 652 ЦК України та прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору та наявність заборгованості.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

За умовами кредитного договору (п.2.5, 3.3) ОСОБА_2 мала вчасно сплачувати відсотки, нараховані за користування кредитом і частку кредиту у визначений договором строк. У п.4.1-4.6 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню, а також штраф.

Через неналежне виконання відповідачем своїх обовязків виникла прострочка, тому банк набув право на дострокове повернення кредиту.

П.5.2 кредитного договору передбачено, що невиконання або неналежне виконання позивальником зобовязань по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів, а так само невиконання або неналежне виконання зобовязань, передбачених п.п.3.3, 5.1 цього договору, є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами та інші платежі відповідно до умов цього договору. Для цього, банк надає під розпис уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом позичальнику вимогу про дострокове повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з нарахуванням можливих штрафних санкцій. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню 20-ти денного строку з дати отримання позичальником/поручителем такої вимоги, звертає стягнення на заставне майно, чи інше забезпечення в розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки та інших витрат банку, в порядку, визначеному цим договором, договором іпотеки чи чинним законодавством.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок станом на 18 серпня 2015 року про наявну заборгованість по кредитному договору №2/33/08/ІК. Відповідачем надано до суду квитанції про сплату з 2011 року по жовтень 2015 року. Відповідно до останніх квитанцій ОСОБА_2 сплатила 46 674,41 грн. та 353,50 грн. на погашення заборгованості. Разом з тим, позивач не надав на вимогу суду виписку по рахунку або інший розрахунок заборгованості з врахуванням сплачених платежів відповідачем та спростування доводів щодо погашення заборгованості.

Оскільки відповідач подав суду квитанції про сплату платежів по кредитному договору, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору та наявність заборгованості, не надав суду листа (вимогу) про дострокове повернення коштів, як це передбачено договором, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для дострокового стягнення суми кредиту, а розмір поточної заборгованості по кредиту та процентах на час пред»явлення позову банком не наданий.

Вказаний висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи і з ним погоджується колегія суддів.

Разом з тим колегія суддів вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року підлягає скасуванню в частині стягнення пені, оскільки з наданих суду розрахунків вбачається, що через неналежне та несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплату відсотків за користування кредитом банк нарахував відповідачці пеню. Вказана пеня підлягає стягненню у сумі 26133 грн.99 коп. за період з 16 лютого 2015 року по 14 серпня 2015 року.

Доводи апелянта про стягнення з відповідача всієї суми заборгованості у розмірі 726451 грн. 90 коп. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки банк неодноразово змінював свої вимоги по апеляційній скарзі, що суперечить положенням ст. ст. 300, 303 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року в частині стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» пеню за кредитним договором № 2/33/08ІК від 15 травня 2008 року в сумі 26133 гривні 99 копійок.

В решті рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: