Ухвала суду № 56035230, 18.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2542/15-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/177/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 18.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

18 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Олійника В.І.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 07 серпня 2007 року між ПАТ «АКПІБ» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №03-1/141-258-03/07, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 22 560, 00доларів США та зобовязалася сплачувати відсотки за користування кредитом.

У подальшому, 17 грудня 2012 року між ПАТ «АКПІБ» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким останній набув право вимоги зокрема і за вказаним кредитним договором.

Вказує, що банк вже звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості, яка утворилася станом на 2008 рік, за результатами розгляду якого рішенням Вишгородського районного суду Київської області було стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 109 153, 24 грн. шляхом звернення стягнення на заставлений легковий автомобіль.

Однак, зазначає, що на теперішній час це рішення відповідачкою не виконано, а оскільки у ОСОБА_2 існує зобовязання по сплаті грошових коштів за кредитним договором і наявність судового рішення про стягнення кредитних коштів не звільняє її від відповідальності за невиконання цього зобовязання, з відповідачки необхідно стягнути заборгованість за вказаним договором станом на 01 травня 2015 року у розмірі 835 298, 05грн. та судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ТОВ «Кредитні Ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено наявність підстав для звернення до суду із позовом про стягнення зазначених позивачем коштів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 03-1/141-258-03/07, згідно умов якого банк надав позивальниці кредит в сумі 22 560,00 доларів США з процентною ставкою у розмірі 12% річних та кінцевим терміном погашення на пізніше 06 серпня 2013 року. Кредит було надано позичальнику на придбання автомобіля марки «Peugeot Parthner Totem» (а. с. 6-10).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2008 року позов АК ПІБ до ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто з відповідачки на користь АК ПІБ заборгованість в сумі 105 072, 29грн., державне мито 1 050, 95грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи 30,00грн., а всього 109 153,24грн. шляхом звернення стягнення на заставлений автомобіль (а. с. 61-62).

У подальшому, 17 грудня 2012 року між ПАТ «АКПІБ» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким останній набув право вимоги зокрема і за вказаним кредитним договором (а. с. 15-25).

Тобто, позивач скористався своїм правом на предявлення вимоги до відповідачів про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором, внаслідок чого були ухвалене відповідне судове рішення про стягнення заборгованості і, таким чином, термін виконання зобовязання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом.

Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало обґрунтованого та детального розрахунку заборгованості, зокрема порядку нарахування прострочених відсотків та штрафних санкцій, та, у порушення вимог ст. 60 ЦПК України, на вимогу суду відповідного розрахунку також не надав (а. с. 182, 199).

Крім того, позивачем не було надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2008 року про стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за кредитним договором на теперішній час є невиконаним і в якій частині, оскільки вищезазначеним судовим рішенням було достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлений автомобіль.

Відповідно дост. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, що утвориласястаном на травень 2015 року,позивач в силуст. 10 ЦПК Українизобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно зясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до правильного таобґрунтованого висновку про те, що позивачем у порушення вимог ст. ст. 58, 59, 60 ЦПК України не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: