Ухвала суду № 56034023, 22.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/499/15-ц Головуючий у 1-й інст. Нейло В. М.

Категорія 47 Доповідач Микитюк О. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

г оловуючого ОСОБА_1

суддів Гансецької І.А. Кочетова Л.Г.

при секретарі Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом

селянського (фермерського) господарства «Україна» до ОСОБА_2, фермерського господарства «Добробут -10» про визнання договору оренди землі недійсним

за апеляційною скаргою селянського (фермерського) господарства «Україна»

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2015 року,

встановила:

У квітні 2015 року СФГ „Україна звернулося до суду із позовом про визнаня недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,9298га кадастровий номер 1825281400:03:000:0223, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ „Добробут-10" 28 березня 2015 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі договору оренди від 27 березня 2008 року він був орендарем вказаної ділянки, мав переважне право укласти договір оренди на новий строк і повідомляв орендодавця про свій намір. Оспорюваний договір оренди не містить всіх істотних умов, передбачених ст.15 Закону України „Про оренду землі, зокрема, умови щодо передачі у заставу і внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, до нього не додані план або схема земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обтяжень, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання-передачі обєктів оренди, а тому він є недійсним.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2015 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі СФГ „Україна просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про визнання договору оренди недійсним. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує на те, що до 21 квітня 2015 року діяв договір оренди від 27 березня 2008 року і оспорюваний договір оренди укладено під час його дії, що суд не врахував переважне право СФГ „Україна на укладення нового договору оренди.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 27 березня 2008 року ОСОБА_2 та СФГ „Україна уклали договір оренди земельної ділянки площею 1,9298га, розташованої на території Бистрицької сільради Ружинського району строком на 7 років. Цей договір 21 квітня 2008 року зареєстрований у Ружинському відділі Житомирської філії Центру державного земельного кадастру,про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за номером 040822100030 (а.с.5-7).

28 березня 2015 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки площею 1,9298га, розташованої на території Бистрицької сільради Ружинського району, із ФГ „Добробут-10". Цей договір 03 квітня 2015 року зареєстрований реєстарційною службою Ружинського управління юстиції за номером 92850019 (а.с.65-67).

Частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Згідно з ч.ч.2,3 ст.33 Закону України Про оренду землі Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України у справі за № 6-4цс15 підставою для висновку про наявність у орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у звязку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем, і визнання такого договору недійсним може бути тільки встановлений факт належного виконання орендарем всіх вимог ст.33 Закону України Про оренду землі, зокрема дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право.

Відповідно до п.3.2. договору оренди земельної ділянки від 27 березня 2008 року після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 100 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З наданих позивачем доказів вбачається, що письмові вимоги про переукладення договору оренди без проектів додаткової угоди орендар направив ОСОБА_2 лише 08 квітня та 13 лютого 2015 року, і вони були отримані 17 лютого та 11 квітня 2015 року (а.с.59, 61-63).

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність позову.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України у справі за № 6-162цс13, за змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Оскільки договір оренди ОСОБА_2 та СФГ „Україна підписали 27 березня 2008 року, він є укладеним з цієї дати і на момент укладення договору оренди від 28 березня 2015 року строк його дії закінчився.

Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Україна»відхилити.

Залишити без змін рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Судді: