Рішення № 56033484, 24.02.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14619/15-ц

Категорія 7

2/295/174/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді - Полонця С.М.,

при секретарях с/з ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю, обґрунтовуючи тим, що вона з 01.03.1999 року проживає у спірній квартирі, власник якої померла та користується нею, робила в ній ремонти.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що працювала з 2000 року разом з позивачем та ще раніше знала її за місцем проживання. В 1997 році господарка ОСОБА_6 захворіла і вона допомагала позивачу за нею доглядати. З 1998 року позивач користується квартирою 43 чи 34 по вул. Перемоги зараз. На похованні ОСОБА_6 був присутній її син. Позивач сплачувала комунальні послуги за користування квартирою відповідно до квитанцій.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що позивач доглядала за ОСОБА_6, що проживала у будинку де магазин Тетерев і він допомагав позивачу виносити гроба померлої. Після поховання у 199 році позивач проживала у квартирі, часто за цією адресою її бачив.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків та дослідивши письмові докази по справі, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були власниками квартири №43 на площі Короленка, 5 в м. Житомирі в рівних частках на підставі свідоцтва №14279 про право власності на житло, виданого 02.08.1994 року відділом приватизації державного житлового фонду.

ОСОБА_8 помер 18.06.1996 року, після його смерті спадщину у вигляді коштів з належними процентами та всіма видами компенсацій, що зберігались в Ощадбанку прийняла його дружина ОСОБА_9 про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Після смерті 06.12.1999 року ОСОБА_6 спадщину прийняв у встановленому законом порядку її син ОСОБА_10 шляхом подання до нотаріальної контори відповідної заяви.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР (в редакції чинній на час відкриття спадщини) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, а рухомим майном протягом п»яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав розяснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або предявлення протягом цього строку позову про його витребування, набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК).

Частиною 1 ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Надані позивачем копії квитанцій про оплату комунальних послуг по спірній квартирі на імя позивача з листопада 2011 року по липень 2015 року, покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, які є неконкретними та в них не наведено точної адреси спірної квартири, не свідчать про відкрите, безперервне володіння позивачем спірним нерухомим майном протягом десяти років.

Також позивачем не заявлено позовних вимог до спадкоємця власника спірного майна ОСОБА_10, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку, а з власної ініціативи та без відповідного клопотання позивача суд не може замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справі іншу особу у якості співвідповідача відповідно до вимог ст.33 ЦПК України.

Відповідно до матеріалів справи, позивач з 17.03.1979 року зареєстрована за місцем проживання за адресою: м. Житомир. Майдан Привокзальний, 6/126, кв.164.

Враховуючи обставини справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради про визнання за нею права власності на квартиру №43 по майдану Короленка, 5 в м. Житомирі за набувальною давністю, оскільки нею не доведено факту добросовісного володіння чужим майном, тобто, що вона при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на вказане майно. Крім того, ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами факту безперервного володіння спірною квартирою більше 10 років.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: