Постанова № 56032633, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 876/10566/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області звернулась до суду з позовом до ЛМКП «Львівводоканал», яким просила стягнути з рахунків відповідача у банках на користь державного бюджету України податковий борг в сумі 417758,06 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що станом на день розгляду справи загальна сума податкового боргу є узгодженою в судовому порядку і становить 417758,06 грн., а доказів сплати цього боргу відповідач суду не надав.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підприємство у встановлений чинним на той час законодавством строк, а саме до 21.08.2006 року, сплатило узгоджену суму збору за геологорозвідувальні роботи за ІІ квартал 2006 року в розмірі 835516,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, тому у податкового органу не було правових підстав для застосування штрафних санкцій за затримку на 283 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми цього зобов'язання. Також апелянт вважає, що податковий орган не мав повноважень самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ЛМКП «Львівводоканал» зареєстроване як юридична особа і перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області.

02.08.2006 року ЛМКП «Львівводоканал» подало до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за другий квартал 2006 року, в якому самостійно визначило зобов'язання із сплати цього збору в розмірі 835516,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 чинного на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначену суму збору з кінцевим строком сплати до 21.08.2006 року ЛМКП «Львівводоканал» сплатило в повному обсязі в період з 18.05.2006 року до 19.08.2006 року, що підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень та виписок з банківських рахунків.

Однак, як встановив суд і не заперечують сторони, всупереч визначеному ЛМКП «Львівводоканал» призначенню платежів податковий орган зарахував сплачені кошти в рахунок існуючих податкових зобов'язань та податкового боргу, які виникли в попередніх періодах.

Нормами пп. 17.1.7 п. 17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.

Також п. 7.7 ст. 7 даного Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів, згідно з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до п. 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи із аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Крім того, положенням пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 цього Закону податковим органам було надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового зобов'язання на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

А норми пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 даного Закону з урахуванням положень п. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 цієї статті не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, на час виникнення правовідносин не було передбачено права податкового органу за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) направляти кошти такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення заборгованості.

При цьому, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» був передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Однак 14.08.2007 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Львові було складено акт № 24/15-3 про порушення податкового законодавства, в якому зазначено про порушення ЛМКП «Львівводоканал» вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме несвоєчасно подано платіжні доручення на перерахування належного до сплати збору за геологорозвідувальні роботи за період другого кварталу 2006 року терміном сплати до 21.08.2006 року.

На підставі даного акта Державна податкова інспекція у м. Львові 14.08.2007 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000391531/0/14758, яким за затримку на 283 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 835516,00 грн. застосувала до ЛМКП «Львівводоканал» штраф в розмірі 417758,06 грн. (50% несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання).

Даний штраф позивач просить стягнути з банківських рахунків ЛМКП «Львівводоканал».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду справи зазначена вище сума податкового боргу є узгодженою в судовому порядку, оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2012 року було задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові, скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 27.06.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 року у справі № 12/91А та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволені позову ЛМКП «Львівводоканал» про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2007 року № 0000391531/0/14758 та податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами адміністративного оскарження цього рішення.

Однак, на думку колегії суддів, суд не врахував наступного.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, нормами якого встановлюється порядок та процедура стягнення податкового боргу і, при цьому, не встановлено будь-яких особливостей щодо стягнення податкового боргу, в тому числі і за рішенням суду, який виник до набрання чинності даним Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 41.5 ст. 41 цього Кодексу органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 цього Кодексу визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, як встановив суд, ЛМКП «Львівводоканал» є комунальним підприємством, управління яким виконує Львівська міська рада.

Особливості погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами ст. 96 Податкового кодексу України, якою передбачено, зокрема, що орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Якщо сума отриманих позивачем коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства є меншою, ніж сума податкового боргу, або у разі відсутності у комунального підприємства майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу та відчужено, у позивача виникає право на звернення до органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває дане комунальне підприємство, з поданням про прийняття одного із рішень, передбачених цієї статтею, а у разі неотримання відповіді у визначений законом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні вимог, звернутись до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу, в управлінні якого перебуває боржник.

Таким чином, згідно з нормами ст. 96 Податкового кодексу України право на стягнення податкового боргу комунального підприємства перед бюджетом за рішенням суду можливе лише за умови звернення податкового органу із позовом після вчинення визначених вказаною статтею дій саме до органу місцевого самоврядування, в управлінні якого знаходиться відповідне комунальне підприємством та за рахунок його коштів чи майна, що свідчить про безпідставність позовних вимог податкового органу.

Про те, як встановив суд, Державна податкова інспекція в Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, а також її попередники, не звертались до Львівської міської ради з поданнями, передбаченими цієї статтею.

Також позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ним були вчинені всі дії, передбачені даної нормою, щодо стягнення податкового боргу комунального підприємства, зокрема, докази внесення в податкову заставу майна боржника та продажу такого заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна або відсутність у відповідача майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено тощо.

Враховуючи встановлені обставини справи та зазначені положення Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про стягнення податкового боргу ЛМКП «Львівводоканал» з банківських рахунків відповідача.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі № 813/2753/15 за позовом Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення податкового боргу - скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Постанова складена в повному обсязі 22.02.2016 року