Постанова № 56032564, 11.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 р. Справа № 816/4587/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Карасенко О.О.,

відповідача - Павленко К.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. по справі № 816/4587/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" (надалі - позивач, ТОВ "Агротех-Гарантія") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, Миргородська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2015 №0001292200, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 259 898,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. без змін.

На адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" надійшло клопотання про часткову відмову від позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення -рішення від 06.11.2015 р. № 0001292200 на суму 5007,00 грн.

Відповідно до ст. 155 КАС України суд апеляційної інстанції вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню, а провадження по справі в цій частині закриттю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Агротех-Гарантія" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31622816, з 28.09.2001 перебуває на обліку в якості платника податків в Миргородській ОДПІ /а.с. 67-70/.

Позивач є платником податку на додану вартість /а.с. 178/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /а.с. 69 - зворот/.

Фахівцями ГУ ДФС у Полтавській області та Миргородської ОДПІ у період з 28.08.2015 по 08.10.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агротех-Гарантія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р.

За результатами перевірки складено акт від 16.10.2015 №845/16-20-22-01-11/31622816/48 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків, окрім іншого, вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження ТОВ "Агротех-Гарантія" податку на додану вартість загалом в розмірі 839 932,00 грн /а.с. 178-190/.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Миргородською ОДПІ 06.11.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення №0001292200, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 259 898,00 грн (в т.ч., основний платіж - 839 932,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 419 966,00 грн) /а.с. 8-9/.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення Миргородська ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 16.10.2015 №845/16-20-22-01-11/31622816/48, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в січні 2014 р., стало твердження відповідача про те, що ТОВ "Агротех-Гарантія" не провело коригування податкового кредиту в бік зменшення суми ПДВ в розмірі 27516 грн. щодо господарських правовідносин з ТОВ "Торговий дім "Насіння" у січні 2014 року, в той час як останнім складено розрахунок коригування до податкової декларації з ПДВ на зменшення ПДВ в сумі 27516 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Торговий дім "Насіння" 23.01.2014 виписано податкову накладну №146 про поставку позивачу товару - еместо квантум, загальною вартістю 773 874,00 грн, в т.ч. ПДВ - 128 979,00 грн /а.с. 48/.

17.03.2014 ТОВ "Торговий дім "Насіння" складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №687 до податкової накладної від 23.01.2014 №146, на підставі якого зменшено суму ПДВ на 27 516,00 грн /а.с. 47/.

18.04.2014 ТОВ "Торговий дім "Насіння" подано до податкової інспекції розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року, на підставі якого зменшено суму податкових зобов'язань за вказаний звітний (податковий) період на 27 516,00 грн /а.с. 155/.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач своєчасно не здійснив коригування суми податкового кредиту за січень 2014 року на підставі складеного ТОВ "Торговий дім "Насіння" розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 17.03.2014 №687 до податкової накладної від 23.01.2014 №146 та не подав у квітні 2014 року разом з податковою декларацією з ПДВ за березень 2014 року розрахунок коригування сум податку на додану вартість, що не відповідає дійсності.

Колегія судів вказує на те, що матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Агротех-Гарантія» при поданні податкової декларації з податку на додану вартість була допущена описка у додатку 1 до декларації, а саме було вказано «Розрахунок №687 від 17.03.2014 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №146 від 23.01.2013 року» замість необхідного 2014 року.

Однак, фактично у березні 2014 року (період виписки розрахунку-коригування) був зменшений податковий кредит згідно розрахунку №687 від 17.03.2014 р. коригування кількісних і вартісних показників на суму ПДВ 27516,00 грн. про що свідчить запис в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних №109 та дані додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)» (а.с. 53-57).

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що описка в даті не призвела до завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання, а тому не погоджується з доводами відповідача відносно завищення позивачем суми податкового кредиту за січень 2014 року в розмірі 27 516,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 16.10.2015 №845/16-20-22-01-11/31622816/48, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в лютому 2014 р., стало твердження відповідача про те, що ТОВ "Агротех-Гарантія" безпідставно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 6829 грн. по попередній оплаті ПП "Бодрум-С" за запасні частини в сумі 40972, 86 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "Агротех-Гарантія" та ПП "Сімекс" (ПП "Бодрум-С") був укладений договір купівлі-продажу № 1001 від 10.01.2014 р. на поставку запасних частин (а.с. 228-230)

ПП "Сімекс" на адресу ТОВ "Агротех-Гарантія" були виписані податкові накладні № 34 від 13.01.2014 р. № 194 від 31.01.2014 р. (а.с. 221-225).

ТОВ "Агротех-Гарантія" 13.01.2014 р. та 06.02.2014 р. була проведена оплата за запасні частини згідно рахунка № 09/01 від 10.01.2014 р. та платіжних доручень № 39 від 13.01.2014 р. на суму 20486,43 грн. та № 251 від 06.02.2014 р. на суму 20486,43 грн. (а.с.225-227).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1. ст. 198 вищезазначеного Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія судів зазначає, що оскільки відбулася перша подія (оплата), то і ТОВ "Агротех-Гарантія" набула права на податковий кредит згідно податкових накладних, а тому суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача відносно завищення позивачем суми податкового кредиту за лютий 2014 року в розмірі 6829 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 16.10.2015 №845/16-20-22-01-11/31622816/48, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в квітні 2014 р. на 752,50 грн., стало твердження відповідача про те, що ТОВ "Агротех-Гарантія" безпідставно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ "ТД "Агроальянс" в розмірі 752,50 грн. по операції, яка не підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія судів зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що Миргородською філею УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого на адресу ТОВ "ТД "Агроальянс" було виписано податкову накладну № 2/005 від 16.04.2014 р. на загальну суму 4515 грн., в т.ч. ПДВ 752,50 грн., про що свідчить запис в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с 195-205).

Однак, при заповненні Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивачем було допущено описку, а саме замість індивідуального податкового номеру, що належить Миргородської філії УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, був зазначений індивідуальний податковий номер, що належить ТОВ "ТД "Агроальянс" (а..с. 206-207).

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Крім того, слід зазначити, що помилки в оформленні окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія судів зазначає, що вказана описка не вплинула на правильність визначення показників податкової декларації з ПДВ, а тому суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача відносно завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2014 року в розмірі 752,50 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 16.10.2015 №845/16-20-22-01-11/31622816/48, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в квітні 2015 р. на 252,33 грн., стало твердження відповідача про те, що ТОВ "Агротех-Гарантія" помилково двічі в одному податковому періоді, а саме в квітні 2015 р. провело коригування на суму ПДВ 252,33 грн. до податкової накладної від 18.03.2015 р. № 39 виписаної ТОВ "Агро Інвест".

Колегія судів зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що у квітні 2015 року було включено до податкового кредиту два розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 18.03.2015 р. № 39 згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 15307866:

- №2 від 06.04.2015 р. на суму ПДВ 252,33 зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9069285290 15.04.2015 р.;

- №3 від 06.04.2015 р. на суму ПДВ 252,33 зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9069234802 15.04.2015 р. (а.с. 210-214).

Колегія судів вважає, що це не є задвоєння документу, а є два різні розрахунки, а тому суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача відносно завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2015 року в розмірі 252,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 16.10.2015 №845/16-20-22-01-11/31622816/48, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в квітні 2014 р., стало твердження відповідача про те, що ТОВ "Агротех-Гарантія" безпідставно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 598293,09 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Полтава-2007".

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "Агротех-Гарантія" у квітні 2014 року укладено договір купівлі-продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва від 10.04.2014 №1 з ТОВ "Полтава-2007", за змістом якого останнє мало передати у власність позивача належне ТОВ "Полтава-2007" незавершене сільськогосподарське виробництво (роботи з передпосівної підготовки грунту з наданням власної сільськогосподарської техніки разом з персоналом на площі 1934 га та 224 га), а ТОВ "Агротех- Гарантія" - прийняти вказане виробництво та сплатити за нього кошти в розмірі 1 629 542,62 грн.

Крім того, між ТОВ "Полтава-2007" та ТОВ "Агротех-Гарантія" 10.04.2014 укладено договір суборенди землі, за змістом якого ТОВ "Полтава-2007" мало передати позивачу в оренду земельні ділянки загальною площею 1934 га та 224 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ТОВ "Полтава-2007" 11.04.2014 р. виписано податкову накладну №3/2 на суму вартості поставки незавершеного сільськогосподарського виробництва в розмірі 1 629 542,62 грн., в т.ч. ПДВ - 271 590,44 грн. та податкову накладну №2 на суму вартості послуг з суборенди землі в розмірі 1 960 215,93 грн., в т.ч. ПДВ - 326 702,65 грн.

До податкового реєстру отриманих податкових накладних віднесено податкові накладні, отримані від ТОВ „Полтава-2007" (34235464):

- № 2 від 11.04.14 на суму ПДВ - 326702,65 грн., в якій зазначено вид цивільно-правового договору - договір суборенди від 11.04.2014р. № б/н,

- № 3/2 від 11.04.14 на суму ПДВ - 271590,44 грн. в якій зазначено вид цивільно-правового договору - договір поставки від 11.04.2014р. № 1.

В акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною Договору купівлі- продажу №1 від 10.04.2014 року, мова йде про передачу незавершенного сільськогосподарського виробництва, а саме робіт по передпосівній підготовці грунту: оранці, культивації, дискуванню. Акт прийому-передачі земельних ділянок підтверджує факт передачі земельних ділянок на виконання договору суборенди.

Існування правовідносин суборенди було економічно необхідним та доцільним для сторін.

Також з акту перевірки від 16.10.2015 №845/16-20-22-01-11/31622816/48 вбачається, що підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в вересні 2014 р., стало твердження відповідача про те, що ТОВ "Агротех-Гарантія" безпідставно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 202951 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Тайтен Машинері Україна", СФГ "Верест" та ФГ "Петровське".

В матеріалах справи є в наявності первинні бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення господарських операцій, а саме договори, спеціфікації, акти виконаних робіт, які містять конкретизований обсяг послуг, марку техніки, вид культури, площу оброблених полів. Також матеріали справи свідчать про наявність у контрагентів позивача с/г техніки. (а.с. 18-46).

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання, а тому суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача відносно завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2014 року в розмірі 598293,09 грн. та за вересень 2014 р. в розмірі 202951 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06.11.2015 №0001292200 , на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 254 891,00 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги про часткове скасування податкового повідомлення.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" від позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 06.11.2015 р. № 0001292200, що прийняте Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на суму 5007,00 грн. та в цій частині закрити провадження по справі № 816/4587/15.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. по справі № 816/4587/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про часткове скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2015 р. № 0001292200 Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1254891 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.

Повний текст постанови виготовлений 16.02.2016 р.