Постанова № 56032265, 19.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2016 р. Справа №805/630/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Шташаліс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит»

про надання дозволу на зупинення видаткових операцій, заборону відчуження майна, зобов'язання допустити для опису майна

за участю представників

від позивача: Кравченко В.О. - за дов. від 06.08.2015р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області заявлено позов до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» про надання Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області дозволу на зупинення видаткових операцій Костянтинівським державним науково-виробничим підприємством «Кварсит» строком на 2 місяці, заборону відчуження майна платником податків Костянтинівським державним науково-виробничим підприємством «Кварсит», зобов'язання платника податків Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Позивач вважає, що відповідно до підпункту 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Отже, складання акту про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим є підставою для звернення контролюючим органом до суду з вимогами щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника у банках, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на скорочений тиждень роботи підприємства та відповідно вихідний день 29 січня 2015 року, внаслідок чого відсутній факт відмови у допуску податкового керуючого для опису майна. Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 25604710, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17 лютого 2015 року № 20116507, перебуває на обліку у Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 27 січня 2015 року № 1505141400386.

Судом встановлено, що позивач 2 грудня 2014 року сформував податкову вимогу № 456-25, в якій зазначено, що відповідач станом на 2 грудня 2014 року має податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 436062 грн. 09 коп., яку відповідач отримав 2 грудня 2014 року, про що свідчить підпис відповідача у корінці даної податкової вимоги. Станом на 19 лютого 2016 року відповідач має податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 439998 грн. 43 коп., заборгованість по іншим податкам, зборам, платежам відсутня, що підтверджується довідкою позивача від 18 лютого 2016 року № 972/10-05-14-17-3.

Також судом встановлено, що 29 січня 2015 року позивачем було винесено рішення про опис майна відповідача у податкову заставу № 1/05-14-25. Також 29 січня 2015 року позивачем був складений акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим у зв'язку з недопущенням на територію платника податків, для опису майна у податкову заставу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Згідно з пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Абзацом 4 пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 91.3 статті 91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Пунктом 91.4 статті 91 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Абзацами 2 пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Абзац 3 пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України визначає, що зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

За приписами пункту 91.4 статті 91 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначені права контролюючих органів, згідно з підпунктом 20.1.32 пункту 20.1 якої встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Враховуючи вищевикладене, у спірних правовідносинах судом має бути обов'язково встановлена наявність у відповідача податкового боргу, що став причиною призначення податкового керуючого та його вихід для опису майна відповідача у податкову заставу.

Провадження а адміністративній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 805/531/15-а у зв'язку з тим, що дані позовні вимоги виникли у зв'язку з наявністю податкового боргу, правомірність якого та стягнення буде вирішено в адміністративній справі № 805/531/15-а. 29 липня 2015 року була прийнята постанова в адміністративній справі № 805/531/15-а, якою задоволені позовні вимоги позивача. 16 грудня 2015 року була прийнята постанова Донецьким апеляційним адміністративним судом, якою апеляційна скарга відповідача була задоволена, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року - скасована, у задоволенні позову Костянтинівської ОДПІ до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» про стягнення податкового боргу з земельного податку було відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). При цьому, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідач узгоджені податкові зобов'язання з земельного податку у добровільному порядку сплачені не були, звернення податкового органу до суду є заходом, щодо забезпечення погашення податкового боргу в розумінні пунктом 41.5 статті 41 ПК України.

Разом з цим, відповідно до матеріалів справи відповідач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО).

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Костянтинівка.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що знаходиться в матеріалах справи, місцезнаходження відповідача: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, буд. 20.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Костянтинівка Донецької області - у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Як встановлено постановою Донецького апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі № 805/531/15-а, відповідачем виконані приписи статей 6 та 10 Закону № 1669-VII в частині направлення 11 грудня 2015 року позивачу заяви про звільнення від виконання своїх зобов'язань щодо плати за землю за період проведення антитерористичної операції з 14 квітня 2014 року до її завершення. Згідно листа Торгово-промислової палати України від 3 лютого 2015 року № 104/12-12/03, стаття 6 Закону № 1669-VII має пряму дію та не вимагає додаткового отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, у зв'язку із чим, Торгово-промислова палата України не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин відносно звернення КДНВП «Кварсит». Дані обставини, які встановлені у наведеному судовому рішенні, не підлягають доказуванню в межах даної адміністративної справи в порядку частини 1 статті 72 КАС України.

Отже, за даними позивача як контролюючого органу, у відповідача є податковий борг тільки із земельного податку, від сплати якого відповідач звільнений відповідно до норм Закону № 1669, що встановлено й судовим рішенням стосовно відповідача, а отже підстави для виходу податкового керуючого для опису майна відповідача у податкову заставу відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» про надання дозволу на зупинення видаткових операцій строком на 2 місяці, заборону відчуження майна, зобов'язання допустити податкового керучого для опису майна у податкову заставу, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 лютого 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 24 лютого 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.