Постанова № 56032134, 11.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 р. Справа № 820/6659/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Гоготов В.В.,

відповідача - Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. по справі № 820/6659/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001592203 від 16.06.2015 року, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на суму 41895,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001602203 від 16.06.2015 року, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на суму 108377,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001582203 від 16.06.2015 року, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на суму 6642263,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень було відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" (код ЄДРПОУ 33478156, адреса: 61023, м. Харків, вул. Весніна, 5) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Модерн-ХХІ» (код ЄДРПОУ 33478156) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складний Акт № 1251/20-31-22-03-07/33478156 від 28.04.2015 року, в якому перевіряючими були зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства підприємством позивача:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI зі змінами та доповненнями (який діяв на дату виникнення порушення) ТОВ «МОДЕРН- ХХІ» зависило від'ємне значення р.24 декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 41895,00 грн.;

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI зі змінами та доповненнями (який діяв на дату виникнення порушення) ТОВ «МОДЕРН- ХХІ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 57981,35 грн., у тому числі по періодам: у січні 2013 року в сумі 3270,51 грн., у лютому 2013 року в сумі 4537,16 грн., у березні 2014 року в сумі 6517,21грн., у квітні 2014 року в сумі 7735,85 грн., у травні 2014 року в сумі 12732 грн., у червні 2014 року в сумі 17394 грн., у липні 2014 року в сумі 5794,62 грн.

- п. 22.1. ст. 22 , п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст., пп. 14.1.11. п. 14.1 ст.14, пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (який діяв на дату виникнення порушення) занижено податок на прибуток на загальну суму 5313810,00 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 43241,00 грн., за 2014 рік 5270569,00 грн.

- порушення у 2 кварталі 2014 року абз. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, у довідці за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та суми утриманого з них податку, що надавалась до ДПІ у Київському районі м. Харкова ТОВ «Модерн-ХХІ» не надавались відомості про суми нарахованого (сплаченого) доходу ФО-П ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4) у сумі 3924,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 1251/20-31-22-03-07/33478156 від 28.04.2015 року, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001592203 від 16.06.2015 року, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 41895,00 грн.;

- № 0001602203 від 16.06.2015 року, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 108377,00 грн., тому числі 72251,00 грн. за основним платежем та 36126,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0001582203 від 16.06.2015 року, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6642263,00 грн., у тому числі 5313810,00 грн. за основним платежем та 1328453,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що позивачем до матеріалів справи не надано копій документів на підтвердження використання орендованого у ТОВ «Капро» приміщення у власній господарській діяльності, як і не надано доказів того, що в орендованому приміщенні позивачем здійснювалося виробництво товарів, що пов'язані з його господарською діяльністю. Разом з цим, оскільки строк погашення боргу по жодному з векселів не настав, а позивач по справі за даним зобов'язанням є боржником, отримані суми коштів за переліченими вище векселями повинні були бути відображені позивачем як безповоротна фінансова допомога.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 1251/20-31-22-03-07/33478156 від 28.04.2015 року, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та про заниження суми доходу стало зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 41895 грн., збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 108377 грн., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 463649,35 грн. за операціями з оренди приміщення у ТОВ "Капро".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ «Модерн-ХХІ» пройшов визначену чинним законодавством процедуру реєстрації, що підтверджується розпорядженням виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.04.2005 року (реєстраційна справа № 14801020000008952) та свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 497951 від 19.04.2005 року. Позивач з 05.05.2005 року перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за № 4901.\

Між ТОВ «Капро» (орендодавець) та ТОВ «Модерн-ХХІ» (орендар) укладено договір оренди № 25-12 від 25.06.2012 року, предметом якого є надання орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) без права викупу нежитлового приміщення з обладнанням для виробництва вікон (перелік обладнання у додатку 2), загальною площею 898,2 м2 розташоване за адресою: вул. Лелюківська, 7, м. Харків. Згідно п. 3.1 вказаного Договору розмір щомісячної орендної плати за об'єкт оренди складає: з грудня 2012 року по березень 2013 року - 12000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2000,00 грн., із розрахунку 13,36 грн. за 1 м2 орендованої площі 898,2 м2; з квітня 2013 року по листопад 2013 року - 15000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2500,00 грн., із розрахунку 16,7 грн. за 1 м2 орендованої площі 898,2 м2. Відповідно до п. 7.1 Договору, строк дії договору визначено до 31.07.2013 року. Згідно з додатковою угодою № 2 від 29.07.2013 року строк дії договору продовжено до 31.07.2014 року, а Додатковою угодою № 3 від 16.09.2014 року визначено розмір орендної плати: з серпня 2013 року по вересень 2013 року - 15000,00 грн. за місяць, у тому числі ПДВ; з жовтня 2013 року по листопад 2013 року - 12000,00 грн. за місяць, у тому числі ПДВ; з грудня 2013 року по березень 2014 року - 12000,00 грн. за місяць, у тому числі ПДВ; з квітня 2014 року по липень 2014 року - 15000,00 грн. за місяць, у тому числі ПДВ. Додатковою угодою № 4 від 30.07.2014 року строк дії договору продовжено до 31.07.2015 року, але Додатковою угодою № 5 від 30.09.2014 року договір оренди № 25-12 від 25.06.2012 року був розірваний та актом приймання-передачі від 30.09.2014 року ТОВ «Модерн-ХХІ» повернув ТОВ «Капро» приміщення та обладнання, що були предметом договору.

На підтвердження факту використання орендованого приміщення позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення про сплату сум за оренду цього приміщення та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені ТОВ «Модерн-ХХІ» та ТОВ «КАПРО», в яких зазначено, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по договору № 25-12 від 25.06.2012 року, зокрема в актах вказано про компенсацію витрат за опалення, компенсацію витрат за обслуговування ШРП та котлів, компенсацію витрат за електроенергію, водопостачання, водовідведення, оренду приміщень та ін. (а.с. 53-96, т. 2).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, колегія судів зазначає, що існує декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Що стосується зобов'язання визначеного позивачеві з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку

Колегія судів зазначає, що наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно- правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані судом першої інстанції обставини щодо порядку укладання договору на обслуговування нежитлового приміщення, складання штатного розкладу, договорів поставки готової продукції, не є безумовною та достатньою підставою, що доводить протиправність правочину, направлених на отримання послуг оренди, за умови наявності інших первинних документів, які достеменно спростовують факт безтоварності господарських операцій.

Як було зазначено вище, позивачем на підтвердження фактичного виконання господарських операцій за договором оренди до матеріалів справи було надано акти прийому-передачі приміщення та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких вбачається факт надання послуг за напрямами, вказаними у договорі; зазначені послуги відповідають виробничій діяльності платника, що також підтверджено актом перевірки контролюючого органу, вказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг та осіб, що їх підписали.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є належним доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Колегія судів вказує на те, що п. 3.9 укладеного договору оренди № 25-12 від 25.06.2012р., визначено, що відшкодування витрат по електроенергії, водоспоживанню та водовідведенню за минулий місяць здійснюється Орендарем у розмірі, згідно виставленого рахунку, наданому Орендодавцем у термін, передбачений п. 3.5 цього договору. Сума компенсації розраховується за діючими тарифами постачальниками послуг на підставі даних лічильників.

В матеріалах справи є в наявності акти про використану електричну електроенергію за 2013р., 2014р., згідно яких можливо встановити розмір компенсації за фактично спожиту електричну енергію.

Також в матеріалах справи є в наявності копії договорів постачання готової продукції, видаткових накладних, прибуткових ордерів, калькуляцій вартості виробництва продукції, яка була виготовлена в орендованих приміщеннях.

Разом з цим, колегія судів вказує на те, що відповідачем в акті перевірки підтверджено реальність операцій з реалізації готової продукції за адресою м. Харків, вул. Лелюківська, 7 та правомірність відображення доходу позивача у періоді, що перевірявся.

Колегія судів зазначає, що позивачем надано всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди послуг з оренди - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання послуг в господарській діяльності, акти приймання-передачі наданих послуг, які складені ТОВ «КАПРО», відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис. Так, фактів про порушення платником податків вимог закону при складанні первинних документів, на підставі яких сформовані витрати, акт перевірки не містить.

Тобто, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ «КАПРО», підтверджені документально належним чином та були здійсненні позивачем для здійснення господарської діяльності.

Також матеріали справи свідчать про те, що 1) 25.04.2008 року ТОВ «Легар» видано простий вексель серії АА № 091235 на суму 6140000,00 грн. (дата погашення боргу - 25.04.2018 року); 2) 02.06.2010 року ТОВ «Вега-груп Торг» видано простий вексель серії АА № 0912340 на суму 300000,00 грн. (дата погашення боргу - 02.06.2022 року); 3) 02.08.2010 року ТОВ «Говерланна» видано простий вексель серії АА № 0912341 на суму 614000,00 грн. (дата погашення боргу - 02.06.2022 року); 4) 30.12.2010 року ТОВ «Інтенсивник Плюс» видано простий вексель серії АА № 0912342 на суму 2976000,00 грн. (дата погашення боргу - 30.12.2025 року); 5) 31.01.2011 року ТОВ «Приватекосистема» видано простий вексель серії АА № 0912344 на суму 3028959,00 грн. (дата погашення боргу - 31.01.2026 року); 6) 24.12.2010 року ТОВ «Солната» видано простий вексель серії АА № 0912343 на суму 912000,00 грн. (дата погашення боргу - 24.12.2023 року); 7) 25.12.2010 року ТОВ «НВП ФерЕйт» видано простий вексель серії АА № 0912339 на суму 2496000,00 грн. (дата погашення боргу - 25.12.2026 року); 8) 30.09.2011 року ТОВ «Білдінг-сервіс» видано простий вексель серії АА № 1684514 на суму 324822,53 грн. (дата погашення боргу - 30.09.2023 року); 9) 23.05.2012 року ПП «Гермес і Ко» видано простий вексель серії АА № 1684687 на суму 715782,04 грн. (дата погашення боргу - 23.05.2024 року); 10) 17.05.2012 року ТОВ «Мастер Стрім» видано простий вексель серії АА № 1684516 на суму 4761250,00 грн. (дата погашення боргу - 17.05.2026 року).

Згідно з даними ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців діяльність деяких підприємств, яким було передані векселі в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи було припинено, а саме: векселі серія АА № 0912335, серія АА № 0912340, серія АА № 0912341, серія АА № 0912342, серія АА № 0912343, серія АА № 0912344, серія АА № 0912339, серія АА № 1684514, серія АА № 1684687, серія АА № 1684516.

Суд першої інстанції стверджує про те, що оскільки строк погашення боргу по жодному з векселів не настав, а позивач по справі за даним зобов'язанням є боржником, отримані суми коштів за переліченими вище векселями повинні були бути відображені позивачем як безповоротна фінансова допомога, з чим не погоджується суд апеляційної інстанції та зазначає.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, ратифікованого Верховною Радою України згідно із Законом України від 06.07.1999 № 826-ХІУ «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» (дата набуття чинності для України 06.01.2000) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Частиною 1 ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що «переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року віддати його складання».

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Наведене дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем

Відповідно до п.п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу інші доходи включають, зокрема суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

При цьому згідно із п.п. 137.10. п. 137.10 Податкового кодексу суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Для віднесення сум грошових зобов'язань за переданими постачальникові товару векселями до «безповоротної фінансової допомоги» мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п.п. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, однією з яких є нестягнення заборгованості після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до вищенаведених норм права вбачається, що лише після закінчення трьох років із дня терміну платежу за векселем сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою, тому платник податку - емітент повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому така заборгованість визнана безповоротною фінансовою допомогою.

Отже, у разі достовірного встановлення обставини щодо припинення господарського зобов'язання - у зв'язку з неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням, у платника податку (боржника) виникає інший доход із суми непогашеної заборгованості, який відноситься до складу валового доходу звітного періоду, в якому такий доход виник (на дату ліквідації підприємства- кредитора).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Тому, підприємство вважається ліквідованим з дня внесення вказаного запису.

Поряд з цим слід враховувати, що у правовідносинах, що виникають з обігу простих векселів, ліквідація векселедержателя такого векселя та відсутність у нього правонаступників не завжди може бути підставою для припинення зобов'язань векселедавця відповідно до ч. З ст. 205 Господарського кодексу України.

Особливістю простого векселя є те, що боржником завжди є векселедавець. Векселетримач може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами, при цьому переводячи власну заборгованість на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги у іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

У зв'язку з цим, у разі встановлення обставини щодо ліквідації векселедержателя дослідженню у даній справі підлягає обставина щодо наявності простих векселів на балансі такого векселедержателя станом на час ліквідації. Така обставина може бути вставлена шляхом дослідження ліквідаційного балансу векселедержателя, який є бухгалтерською звітністю, що складається у ліквідаційний період підприємства і до дати внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи, та відображає матеріально-фінансовий стан підприємства на дату припинення діяльності. До складу ліквідаційної маси включаються всі види майнових активів (майно та майнові права, включаючи дебіторську та кредиторську заборгованості).

І тільки за достовірно встановленої обставини щодо ліквідації контрагентів позивача і наявності в їх активах на час ліквідації векселів, які не пред'явлено позивачеві до сплати, можна зробити висновок про виникнення у позивача інших доходів із сум непогашеної заборгованості, що мають бути згідно із п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України віднесені до складу валового доходу у періоді, коли виникла така заборгованість.

При цьому слід дослідити господарські операції з векселями, їх сутність та зміст, реквізити векселів, строки їх пред'явлення для сплати; встановити обставини щодо ліквідації та припинення контрагентів позивача (векселедержателів), у тому числі і дати таких юридичних фактів з метою з'ясування правомірності висновків відповідача щодо визначення конкретних періодів, у яких інші доходи із сум непогашеної заборгованості мали би бути віднесені до складу валового доходу, за умови становлення наявності для цього законних підстав.

Колегія судів вказує на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано, що ТОВ «БІЛДІНГ-СЕРВІС» (код 24276072) станом на час складення акту не є ліквідованим. Судом першої інстанції не враховано листа № 12/10/12 від 1110.2015р., яким ТОВ «БІЛДІНГ-СЕРВІС» (код 24276072) повідомило, що станом на 12.10.2015р. простий вексель серії АА № 1684514 на загальну суму 324822,53 грн. перебуває на балансі ТОВ «БІЛДІНГ-СЕРВІС» та не пред'явлений до погашення та не відчужений третім особам та не враховано листа від 19.03.2014р. ОСОБА_4, який повідомив, що станом на 19.03.2014р. прості векселі серії АА № 0912339 від 25.03.2010р. на суму 2496000,00 грн. та серії АА № 1684516 від 17.05.2012р. на суму 4761250,00 грн. перебувають у ОСОБА_4 та зазначені векселі будуть пред'явлені до погашення у відповідності до чинного законодавства України у строк, що встановлений датою погашення по векселю. Неврахування зазначених листів № 12/10/12 від 12.10.2015р. та від 19.03.2014р. при розгляді справи вплинуло на винесення незаконної та необгрунтованої постанови від 02.12.2015р.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково встановив заниження ТОВ "МОДЕРН-ХХІ" у 2014 році суму доходу на суму 85800,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «БІЛДІНГ СЕРВІС» (код 24276072) у сумі 54000,00 грн., остання дата операції 2010 рік, та по взаємовідносинах з ТОВ «БІЛДІНГ ЦЕНТР» (код 33478165) у сумі 31800,00 грн., остання операція 30.09.2007р.

Суд першої інстанції помилково не застосував положення п.п. 102.1, 102.4 статті Податкового кодексу, за яким контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пунктом 114.1 ст. 114 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно із положеннями п.п. 191.1.18 п. 191.1 ст. 191 ПК України функціями органів державної податкової служби є, серед іншого, здійснення контролю за відстроченням, розстроченням та реструктуризацією грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також списанням безнадійного податкового боргу.

Порядок списання безнадійного податкового боргу визначений ст. 101 ПК України. Так, згідно із положеннями п.п. 101.1, 104.4 та 104.5 вищенаведеної статті Кодексу визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу. Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Вважаємо, що в даному випадку податковим органом повинні були бути вчинені дії з приводу списання вказаного боргу, як безнадійного. При цьому, звертаємо увагу, що положення ПК України не містять приписів, які надають органу державної податкової служби права продовжувати встановлені ст. 102 Кодексу строки давності або права на застосування штрафних санкцій відповідно до ст.126 ПК України без їх дотримання.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування податковим органом нарахування зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «БІЛДІНГ СЕРВІС» (код 24276072) грн. та по взаємовідносинах з ТОВ «БІЛДІНГ ЦЕНТР» є неправомірним.

Судом першої інстанції помилково встановлено, що комплектуючі, які були придбані у ТОВ «БРУНО-ПЛЮС», ПП «ВАНЦДОРФ КОМПАНІ», ТОВ «БУДКОНСТРУКЦІЯ - 2012», ТОВ «ФОСТЛАЙТ», ТОВ «ЮВІМЕТ», ТОВ «ВІП-ЛАЙФ», ПП «КОНКОРД», ТОВ «АЙТЕРС», ТОВ «ВЕРШТАТ» всього на суму 6690259,03 грн. є комплектуючими, які були придбані у невстановлених осіб, вартість яких підлягає включенню у дохід, як безоплатно отримані товари. Комплектуючі продовжують знаходитися на складі ТОВ «МОДЕРН XXI» станом на час проведення перевірки (2015р.) за даними проведеної інвентаризації станом на 01.01.2014р.

В матеріалах справи є в наявності акти списання товарів № 495 від 31.12.2014р., № 145 від 14.04.2015р., №498 від 31.12.2014р., № 496 від 31.12.2014р., № 459 від 31.12.2014р., № 227 від 14.04.2015р., № 226 від 14.04.2015р., № 246 від 14.04.2015р., № 143 від 14.04.2015р., № 175 від 14.04.2015р., № 146 від 14.04.2015р., які не були враховані судом першої інстанції

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0001592203 від 16.06.2015 року на суму 41895,00 грн.; № 0001602203 від 16.06.2015 року на суму 108377,00 грн.; № 0001582203 від 16.06.2015 року на суму 6642263,00 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. по справі № 820/6659/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесенні Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, № 0001592203 від 16.06.2015 року на суму 41895,00 грн.; № 0001602203 від 16.06.2015 року на суму 108377,00 грн.; № 0001582203 від 16.06.2015 року на суму 6642263,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 16.02.2016 р.