Ухвала суду № 56032120, 18.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 р.Справа № 820/9473/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015р. по справі № 820/9473/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Елеватормлинмаш" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Елеватормлинмаш", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.08.2015 року № 0000662212 за платежем податок на прибуток на суму 111707,00 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.08.2015 року № 0000672212 за платежем податок на додану вартість на суму 428198,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015р. адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Елеватормлинмаш" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 21.08.2015 № 0000662212 та № 0000672212.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Елеватормлинмаш" (61020, м. Харків, шосе Комсомольське, буд. 88, ідентифікаційний код юридичної особи 00931767) сплачену суму судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на ненадання належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постановуХарківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015р. без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Елеватормлинмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом від 07.08.2015 № 93/20-33-22-01-07, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: заниження податку на додану вартість в сумі 342558 грн, за рахунок порушень пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України; заниження податку на прибуток в сумі 74471 грн за рахунок порушень підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки від 07.08.2015 № 93/20-33-22-01-07, Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015 № 0000662212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 111707 грн, з яких: основний платіж - 74471 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 37326 грн; № 0000672212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 428198 грн, з яких: основний платіж - 342558 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 85640 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій з ПП "Етуаль-СІІ", ТОВ "Елінг Буд-ХХІ", ТОВ "Укргеопроек", ПП "Ватер Шпаг", ТОВ "СВС", ПФ "ФБС", ТОВ "Строймонтажсервіс" та з того, що у позивача є в наявності підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту та не встановлено заниження податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 07.08.2015 № 93/20-33-22-01-07, підставами для висновку про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток став висновок податкового органу про те, що не було підтверджено здійснення фінансово-господарських операцій та не підтверджено введення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між позивачем та ПП "Етуаль-СІІ", ТОВ "Елінг Буд-ХХІ", ТОВ "Укргеопроек", ПП "Ватер Шпаг", ТОВ "СВС", ПФ "ФБС", ТОВ "Строймонтажсервіс".

Підставою для вказаного висновку стали акти проведення перевірок контрагентом позивача.

Проте, актом перевірки не заперечується факт укладання договорів між позивачем та його контрагентами.

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договорів, як платників ПДВ, належності складання первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між АТ "Елеватормлинмаш" (Замовник) та ПП "Етуаль-СІІ" (Підрядник) укладено договір підряду № 750012 від 17.04.2012.

Згідно умов укладеного договору підряду Підрядник зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи за адресою: м. Харків, вул. Комсомольське шосе 88, вул. Котлова, 181, вул. Достоєвського, 3 (п. 1.1. Договору).

Конкретний перелік робіт, що є предметом Договору вказується в Кошторисах, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору підряду).

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт, кошторисами.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ПАТ "Елеватормлинмаш".

Також в підтвердження реальності виконання вищевказаного договору, позивачем надано до суду лист від ПП "ЕТУАЛЬ-СІІ" вих. № 244 від 07.12.2015 про підтвердження господарських операцій між ПП "ЕТУАЛЬ-СІІ" та АТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ".

Також судом встановлено, що між ТОВ "Елінг Буд-ХХІ" (Підрядник) та АТ "Елеватормлинмаш" (Замовник) укладено договори підряду № 4/2011 від 17.01.2011 та № 862011 від 13.04.2011.

Згідно умов договору підряду № 4/2011 від 17.01.2011 Підрядник зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи за адресою: м. Харків, вул. Комсомольське шосе 88, Комсомольське 87, вул. Котлова, 181, вул. Достоєвського, 3 (п. 1.1. Договору).

Згідно умов Договору № 862011 від 13.04.2011 Підрядник зобов'язувався виконати роботи з монтажу системи опалення, водопостачання та каналізації за адресою: м. Харків, вул. Комсомольське шосе 88, вул. Котлова, 181, вул. Достоєвського, 3 (п. 1.1. Договору).

Конкретний перелік робіт, що є предметом Договорів підряду визначений в кошторисах, долучених до матеріалів справи.

Факт виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт, кошторисами.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ПАТ "Елеватормлинмаш".

Між ТОВ "Укргеопроек" (Підрядник) та АТ "Елеватормлинмаш" (Замовник) укладено договір підряду № 108-2012 від 23.11.2012.

Згідно умов укладеного договору підряду Підрядник зобов'язувався виконати інженерно-геологічні вишукування для проекту будівництва твердопаливної котельної (димова труба) за адресою: м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 883 (п. 1 Договору).

Роботи виконані Підрядником відповідно до умов укладеного Договору підряду та прийняті з боку Замовника, що підтверджується актом № 1 від 29.01.2013.

Також ТОВ "Укргеопроек" виконані роботи за укладеним Договором в усній формі згідно рахунку-фактури № 01 від 29.01.2013, а саме проведені інженерно-геологічні вишукування для будівництва котельної на твердому паливі за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 3.

Роботи виконані відповідно до акту № 9 від 29.01.2013.

Факт виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними № 11 від 29.01.2013 та № 4 від 05.12.2012, актами приймання виконаних робіт № 1 від 29.01.2013 та № 9 від 29.01.2013.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ПАТ "Елеватормлинмаш".

Судом встановлено, що між ТОВ "Взлет-Ера" (в подальшому перейменовано в ПП "Ватер-Шпаг") (Постачальник) та АТ "Елеватормлинмаш" (Покупець) укладено в усній формі договір згідно рахунку-фактури № КТ-0192 від 15.03.2013 на поставку балонів для ЗВГ (пропан, бутан, Маф) 27 л.

Умови договору сторонами виконані в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № КТ-0192 від 02.04.2013 та податковою накладною № 883 від 21.03.2013.

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ПАТ "Елеватормлинмаш".

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "СВС" (Підрядник) та АТ "Елеватормлинмаш" (Замовник) укладено договори підряду № 122013 від 26.03.2013 та № 155013 від 22.04.2013.

Згідно умов договору № 122013 від 26.03.2013 Підрядник зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву складу ТМЦ за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 3.

Згідно умов договору № 155013 від 22.04.2013 Підрядник зобов'язувався розробити робочий проект будівництва модульної споруди за адресою : м. Харків, вул. Достоєвського, 3.

Конкретний перелік робіт, що є предметом Договорів підряду визначений в кошторисах, долучених до матеріалів справи.

Факт виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт, кошторисами.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ПАТ "Елеватормлинмаш".

Судом встановлено, що між ПФ "ФБС" (Підрядник) та АТ "Елеватормлинмаш" (Замовник) укладено договори підряду № 428013 від 26.06.2013, № 334013 від 14.11.2013, № 188013 від 21.05.2013, № 187013 від 21.05.2013.

Згідно умов укладених договорів Підрядник зобов'язувався виконати роботи з монтажу та обв'язку бункерів механічної паливоподачі, бункеру приймання палива та системи транспортування палива для трьох котлів ТгТ-2,0 в котельній за адресою: м. Харків, вул. Комсомольське шосе,88.

Конкретний перелік робіт, що є предметом договорів вказується в наявних в матеріалах справи кошторисах, що є невід'ємною частиною договорів (п. 1.2 Договору підряду).

Факт виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт, кошторисами.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ПАТ "Елеватормлинмаш".

Також між ПФ "ФБС" (Постачальник) та АТ "Елеватормлинмаш" (Замовник) укладено договір поставки № 163013 від 13.04.2013.

Згідно умов договору Постачальник зобов'язувався поставити котли твердопаливні потужністю 2 МВт у кількості 3 одиниць. Відповідно до п. 2.2. Договору поставки Постачальник здійснює поставку товару на склад Покупця за адресою вул.. Комсомольське шосе,88.

Факт виконання умов договору поставки підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою та видатковою накладними № F-00000019 від 21.11.2013 та товарно-транспортними накладними.

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ПАТ "Елеватормлинмаш".

Також в підтвердження реальності виконання вищевказаного договору, позивачем надано до суду лист від ПФ "ФБС" вих. № 76 від 11.12.2015 про підтвердження господарських операцій між ПФ "ФБС" та АТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ".

Між ТОВ "Строймонтажсервіс-3" (Підрядник) та АТ "Елеватормлинмаш" (Замовник) укладено договір підряду № 108012 від 17.05.2012.

Згідно умов договору Підрядник зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи за адресою: м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 88, вул. Котлова, 181, вул. Достоєвського, 3.

Конкретний перелік робіт, що є предметом договору вказується в залучених до матеріалів справи кошторисах, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 Договору підряду).

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт, кошторисами.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ПАТ "Елеватормлинмаш".

Також в підтвердження реальності виконання вищевказаного договору, позивачем надано до суду лист ТОВ "СТРОЙМОНТАЖСЕРВІС-3" вих. № 31/10 від 31.10.2013 про підтвердження господарських операцій з АТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ".

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також , п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт, товарів) у своїх контрагентів відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту та завищення податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській областісплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року по справі № 820/9473/15 становить 5359,2 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути з Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015р. по справі № 820/9473/15 залишити без змін.

Стягнути з Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (Код ЄДРПОУ 39860260) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359,2 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень 20 коп.)

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Пянова Я.В. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 23.02.2016 р.