Ухвала суду № 56032031, 18.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 876/10309/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Джули В.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представників Попюка М.І., Бадиди М.О.

відповідача по справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ужгородська взуттєва фабрика» до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Ужгородська взуттєва фабрика», у травні 2014 року звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0004212201 та №0004232201.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач безпідставно нарахував податкові зобов'язання керуючись недостовірними та надуманими даними.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року в справі №807/180/14 адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 04.12.2013 року № 0004212201 в частині 577 627, 00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 04.12.2013 року № 0004232201 в частині 113 805,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року в справі №807/180/14 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді проведено виїзну документальну перевірку ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 28.08.2013 року №743/07-01-22-01/05502344 «Про результати планової документальної перевірки ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року». За висновками акта встановлено порушення ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика» вимог податкового законодавства, зокрема: пп.14.1.13, пп.14.1.36, пп.14.1.56, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14; пп.153.2.6 п.153.2 ст.153; пп.138.1.1 п.138.1 ст.138; п.152.11 ст.152; пп.138.10.5 п.138.10, п.138.10., п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138; пп.139.1.9 п.139.1 ст.139; пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження товариством податку на прибуток підприємств на суму 258 193,00 гривні, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 689 990,00 гривень та завищення прибутку, який звільняється від оподаткування на 156 178,00 гривень.

На підставі акта перевірки від 28.08.2013 року №743/07-01-22-01/05502344 ДПІ у м. Ужгороді 11.09.2013 року складено податкові повідомлення-рішення: №0002842201 та № 0002872201, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 258 192, 00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 35 627,00 гривень, і відповідно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 689 990,00 гривень.

Що стосується собівартості послуг з переробки давальницької сировини отриманих від підрядних організацій в 3-му кварталі 2011 року, за даними акта перевірки, доходи від реалізації послуг субпідрядних організацій склали 272 317,33 грн., а ціна послуг отриманих від субпідрядних організацій 467 557,00 грн., внаслідок чого підприємством отримано збиток в розмірі 195 239,67 грн.

Однак, на підставі первинних документів, зокрема договорів, ВМД, рахунків-фактур, актів приймання-передачі послуг, журналів-ордерів по рах. 631,362,903,703 тощо, отримано дохід в загальній сумі 490 861,70 грн. У 3-му кварталі 2011 року позивачем допущено помилку в частині формування витрат, дохід по яким отримувався у 3-му і 4-му кварталах (253 841,52 грн. - 3-й квартал, 237 200,18 грн. - 4-й квартал). Отже, витрати 3-го кварталу 2011 року завищені на 213 715,48 грн., а перевіркою до уваги взято отриманий дохід тільки у 3-му кварталі 2011 року. Для цілей розділу ІІІ ПК України «Податок на прибуток підприємств» використовуються такі податкові періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. У 2011 році встановлено особливі податкові періоди - ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартали, ІІ-ІV квартали. Таким чином вказана помилка не виплинула на оподаткований прибуток за 2011 рік.

За даними перевірки у 4-му кварталі 2011 році кількість пар виготовлена підприємством склала 30 120, а дохід отриманий від їх реалізації - 1 147 558,74 грн. Однак, згідно первинних документів, а саме контрактів, рахунків-фактур, митних декларацій форми МД-2, реєстрів відвантаження, розрахунків, реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, договорів підряду, актів приймання-здавання виконаних робіт, які містяться у матеріалах справи, кількість пар виготовлених підприємством у 4-му кварталі склала 38 592,00 пар, а дохід отриманий від їх реалізації 1 361 083,04 грн.

Відповідно до статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції в тому, що копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про правомірність визначення позивачем собівартості послуг по операціях з давальницькою сировиною за період 3-4 квартал 2011, а збиток 4 - кварталу 2011 року в сумі 130 596, 27 грн. визначений перевіркою, не відповідає первинним документам, які наявні в матеріалах справи.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика» за користування кредитними коштами в бухгалтерському та податкову обліках не нараховувало відсотки за користування кредитними коштами по кредитних договорах від 06.02.2006 року № 2/04, від 30.07.2007 року № 19/4-07. Станом на 01.01.2012 року та 31.12.2012 року по бухгалтерському рахунку 50.2 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті «ПАТ Ужгородська взуттєва фабрика» обліковувалась кредиторська заборгованість в розмірі 516 820, 28 Євро.

Як слідує із акту перевірки, в період в якому ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика» користувалася позичковими коштами, підприємством надавались безвідсоткові фінансові допомоги на поворотній основі директору фабрики, де зазначено, що за 2 півріччя 2011 року підприємством віднесено до складу фінансових витрат відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 443 695 грн., в 2012 році відсотки за користування кредитними коштами не нараховувались та не відносились до складу витрат. У зв'язку з цим, перевіркою встановлено нарахування відсотків за користування позичковими коштами, які використовувались не для отримання доходу ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика», а для надання поворотних безвідсоткових фінансових допомог, а отже не пов'язані із веденням господарської діяльності. Загальна сума сплачених відсотків, за користування позичковими коштами, яка включена безпідставно до складу фінансових витрат за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року становить 70 730 грн.

Судом встановлено, що відсотки за користування кредитними коштами за ІІ квартал 2011 року були включені позивачем до складу фінансових витрат четвертого кварталу 2011 року, що підтверджується аналізами рахунків, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств, довідками кредитними договорами, відомостями по рахунку, картками рахунку.

Щодо виключення з витрат сум нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, які використовувались не для отримання доходу, а для надання поворотних фінансових позик за третій та четвертий квартал 2011 року у загальній сумі 70 739 грн., то слід зауважити, що кредити позивач отримував протягом 2006-2007 років, позика була надана у 2011 році за рахунок власних коштів, а відтак відсутня пов'язаність їх між собою, що підтверджується картками рахунків, договорами безпроцентної позики.

Відповідно до п.17 абз. «б» підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року визначено «Тимчасово строком на 10 років, починаючи з 01 січня 2011 року звільняються від оподаткування: Б) прибуток отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості ( група 17 - група 19 КВЕД ДК 009:2005) крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.

Перехідний період до 01 січня 2012 року для підприємств легкої промисловості, які на час набрання чинності положеннями цього кодексу мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, термін виконання яких закінчується протягом встановленого періоду, дозволяється застосовувати положення зазначеного пункту.

Позивачем спростовані висновки відповідача належними та допустимими доказами зокрема рахунками - фактурами, вантажно-митними деклараціями форми МД-2, реєстром, а отже, відсутні порушення позивачем визначення суми податку на прибуток від пільгової діяльності в сумі 13 837 грн., так як контракт № 02-02/R від 01.02.2004 року діяв до 31.12.2011 року, що свідчить про законність використання даної пільги при звільнення від оподаткування податком на прибуток.

В Акті перевірки визначено, що дохід від реалізації послуг субпідрядних організацій склав 403 493,11 грн., а витрати на отримання послуг субпідрядних організацій - 591 001,12 грн., у зв'язку з чим підприємство отримало збиток в сумі 187 508,01 грн.

Як стверджується матеріалами справи, а саме договорами, ВМД, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі послуг та записами в регістрах бухгалтерського обліку, журналами-ордерами по рах. 631, 362, 903, 703, такі свідчать про отримання підприємством у 2-му кварталі 2012 року доходу від реалізації послуг субпідрядних організацій в сумі 597 179,79 грн.

За 3-й квартал 2012 року перевіркою встановлено, що дохід від реалізації послуг субпідрядних організацій склав 195 713,39 грн., а витрати на отримання послуг субпідрядних організацій - 239 973,95 грн., відповідно підприємством отримано збиток в сумі 44 260,56 грн. Згідно первинних документів, а саме договорів, ВМД, рахунків-фактур, актів приймання-передачі послуг, журналів-ордерів по рах. 631, 362, 903, 703 отримано дохід від реалізації послуг субпідрядних організацій у розмірі 242 616,80 грн., внаслідок чого собівартість послуг з переробки давальницької сировини, отриманих від субпідрядних організацій не є збитковою.

За 4-й квартал 2012 року перевіркою встановлено, що дохід від реалізації послуг субпідрядних організацій склав 236 915,86 грн., а витрати на отримання послуг субпідрядних організацій - 237 445,76 грн., відповідно підприємством отримано збиток в сумі 529,90 грн. Однак, згідно первинних документів (договорів, ВМД, рахунків - фактур, актів приймання-передачі послуг, журналів - ордерів по рах. 631, 362, 903) дохід від реалізації послуг субпідрядних організацій склав 271 208,11 грн., внаслідок чого собівартість послуг з переробки давальницької сировини отриманих від субпідрядних організацій не є збитковою.

Встановлено, що у 2012 році підприємством виконано послуг по пошиву заготовок верху взуття в кількості 156858 пар на суму 4 872 433,34 грн., в тому числі субпідрядними організаціями виготовлено 44 747 пар заготовок верху взуття, що відповідає доходу в сумі 1 491 147,00 гривень. За вказаний період витрати підприємства, що включаються до собівартості переробки і реалізації давальницької сировини склали 3 381 286,00 гривень. Сума отриманих послуг від субпідрядних організацій склала 1 332 319,55 грн. Отже за підсумками 2012 року собівартість переробки давальницької сировини не була збитковою, дохід склав 220 905, 79 грн.

У відповідності до розрахунку податкового зобов'язання, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2013 №0004212201 завищення собівартості послуг по операціях з давальницької сировини на суму 577 627,00 грн. не знайшли свого відображення та документального підтвердження в матеріалах справи.

Даною перевіркою встановлено, що ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика» до складу адміністративних витрат включило суми по авансових звітах працівника товариства ОСОБА_4, які не підтверджені первинними документами на загальну суму 12 995 грн. ( в т.ч. за І квартал, ІІ квартал, ІІІ квартал, ІV квартал 2012 року) - в загальному розмірі за 2012 рік - 4 820 грн.

На спростування вказаних доводів на вимогу суду позивачем не надано належних та допустимих доказів, а тому висновки відповідача не спростовані, а отже є такими що сформовані правомірно.

З огляду на наведене апеляційні вимоги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року в справі №807/180/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 23.02.2016 року