Постанова № 56031460, 19.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2016 року № 826/19486/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів: Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКонотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області до третя особаМіністерства аграрної політики та продовольства України Державне підприємство «Попівський експериментальний завод»простягнення заборгованості у розмірі 19 968 076,24грн.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області звернулась з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства «Попівський експериментальний завод» про стягнення податкової заборгованості в розмірі 19 968 076,24грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за ДП «Попівський експериментальний завод» обліковується податкова заборгованість у розмірі 19 968 076,24грн., проте вжиті позивачем заходи з погашення податкового боргу не призвели до погашення податкового боргу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що в межах компетенції Міністерством вживаються всі можливі заходи з погашення податкового боргу. Крім того, відповідач вважає, що позивачем при зверненні до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття податковим органом вичерпного переліку дій, визначених законодавством щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу з ДП «Попівський експериментальний завод».

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надав.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Попівський експериментальний завод» (код ЄДРПОУ 00375220) зареєстроване як юридична особа та взяте на облік в Конотопській ОДПІ як платник податків.

Станом на момент подання адміністративного позову за ДП «Попівський експериментальний завод» рахується податковий борг у розмірі 19 968 076,24грн., який складається з:

- податок на доходи фізичних осіб - 250 394,34грн.;

- податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності - 49,00грн.;

- податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин - 2515,75грн.;

- ПДВ - 3 468 942,09грн.;

- акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (спирт) - 15 898 563,56грн.;

- комунальний податок - 3836,20грн;

- податок на нерухоме майно - 24,30грн. та 188,82грн.;

- земельний податок 329440,88грн. та 4652,50грн.;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища - 1190,98грн.;

- інші платежі - 8277,82грн.

Податкова заборгованість ДП «Попівський експериментальний завод» у розмірі 19 968 076,24грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: розрахунком суми податкового боргу, корінцями податкових повідомлень - рішень, розрахунками та деклараціями, копіями судових рішень та є узгодженою у розмінні ПК України.

Так з метою погашення наявного податкового боргу третій особі надіслано першу податкову вимогу № 1/427 від 06.06.2003р. та другу податкову вимогу № 2/647 від 14.07.2003р.

Конопська ОДПІ зверталась до Господарського суду Сумської області з позовом до ДП «Попівський експериментальний завод» про стягнення податкової заборгованості.

Постановою Господарського суду Сумської області від 07.08.2008р. позов задоволено, стягнуто з ДП «Попівський експериментальний завод» суму заборгованості - 3236200,19грн. та судом видано виконавчий лист.

В подальшому позивач звертався з позовами до Сумського окружного адміністративного суду про стягнення з ДП «Попівський експериментальний завод» заборгованості.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2012р. у справі №2а-1870/5913/11, постановою від 22.02.2012р. у справі №2а-1870/386/12, постановою від 23.12.2013р. у справі №818/8175/13-а позов задоволено, стягнуто з ДП «Попівський експериментальний завод» суму податкової заборгованості та видано виконавчі листи.

Листом від 17.10.2013р. №1883/9/21-010 позивач звернувся до відповідача в якому просив повідомити про перспективи погашення податкового боргу ДП «Попівський експериментальний завод».

Листом №37-32-2-15/24297 від 26.11.2013р. Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» та наказу Мінаргополітики України від 07.12.2010р. №806 «Про виділ майна державних підприємств» здійснюється реорганізація ДП «Попівський експериментальний завод» шляхом виділу майна, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція, і передачею такого майна до ДП «Укрспирт».

Крім того, вказаним листом повідомлено, що комісією з реорганізації проводиться вивчення джерел походження боргів ДП «Попівський експериментальний завод» шляхом проведення звірок з кредиторами, по завершенню яких буде складений загальний розподільчий баланс, що дасть можливість погасити боргові зобов'язання у відповідній частці до майна отриманого за розподільчим балансом.

Тобто, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках ДП «Попівський експериментальний завод», відсутністю власного рухомого нерухомого майна, що підлягає опису та подальшій реалізації у встановленому порядку, стягнути податковий борг позивачу не вдалося.

У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу ДП «Попівський експериментальний завод» у розмірі 19 968 076,24грн. з відповідача, посилаючись на положення ст. 96 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до положень Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" ДП «Попівський експериментальний завод» включено до цього переліку та належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Положеннями п. 89.3 ст. 89 цього Кодексу визначено, що до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені в ст. 96 ПК України.

Так, п. 96.2 ст. 96 ПК України передбачено, що у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 тієї ж статті Податкового кодексу України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

У взаємозв'язку з наведеним, слід також зазначити, що Податковим кодексом України визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

Згідно із цією нормою порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

Наказом Фонду державного майна України від 29 грудня 2010 року № 1954, зареєстрованим в Мінюсті України 24 січня 2011 р. за № 109/18847 затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства (далі по тексту - Положення № 1954), яким передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, за загальними правилами, викладеними у пункту 87.5. та 95.22. Податкового кодексу України, у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

Контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Відтак, для цілей звернення податкового органу до Міністерства з поданням та стягнення з нього сум податкового боргу, податковий орган має довести вжиття ним всіх вичерпних заходів щодо погашення ДП «Попівський експериментальний завод» податкового боргу, а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Міністерства та звернення з позовом до нього.

Зокрема, для цілей стягнення боргу ДП «Попівський експериментальний завод» з відповідача позивач має, крім іншого, довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень пункту 96.2 Податкового кодексу України та приписів Положення № 1954, може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі ж наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства, в контексті положень пункту 87.5 та 95.22 Податкового кодексу України, додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, на виконання вимог п. 96.2. ПК України та у встановлений вище строк Міністерством надано відповідь ОДПІ та зазначена відповідь не містить відмови у задоволенні вимог ОДПІ.

У той же час, Міністерством повідомлено ОДПІ про вжиття заходів, пов'язаних з прийняттям рішення про реорганізацію ДП «Попівський експериментальний завод» та погашення податкової заборгованості, що у сукупності вказує на відсутність підстав для покладання на Міністерство обов'язку із сплати податкового боргу Державного підприємства.

Суд також зазначає, що позивачем не надано доказів здійснення продажу майна Державного підприємства, що перебуває у податковій заставі та недостатності цих коштів для погашення податкового боргу. Більш того, в контексті положень п. 87.5. ПК України позивачем не надано доказів виявлення додаткових джерел погашення податкового боргу державного підприємства у вигляді дебіторської заборгованості платника податків та її стягнення в порядку п. 95.22. ПК України, що у сукупності із вищенаведеним є передумовою звернення ОДПІ в порядку п. 96.3. ПК України з поданням до Міністерства та подальшого заявлення вимог до Міністерства про стягнення податкового боргу.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, які б зумовлювали можливість задоволення позову, а відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість доводів позовної заяви з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Конотопській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Сумській області відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: І.О. Іщук

В.П. Шулежко