Постанова № 56031390, 18.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4719/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Котенка М.М.,

представника відповідача - Сиромятнікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Полтавській області про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУ НП в ПО, відповідач 1), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - УМВСУ в ПО, відповідач 2), Машівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі Машівський РВ УМВСУ в ПО) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.02.2016 (вхід. № 2131/16) /а.с. 69-77/, позивач просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України а Полтавській області полковника міліції Беха О. В. від 06.11.2015 за № 625 о/с в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Машівського районного відділу УМВС України а Полтавській області - у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів);

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Машівського районного відділу УМВС України а Полтавській області з 06.11.201 5;

- у з'вязку із виявленням бажання проходити службу в поліції зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області

розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ з цього приводу;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 06.11.2015 по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі;

- зобов'язати УМВС України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну йому незаконним звільненням з роботи моральну шкоду в розмірі 10 (десять) тисяч гривень;

- застосувати обов'язкові правові наслідки ухваленого рішення, зокрема встановити відповідачам строк для подання звіту про виконання постанови; допусіити негайне виконання постанови.

Позивач своє звільнення з посади вважає незаконним, таким що прийняте відповідачем без попередження його за два місяці про звільнення, без врахування переважного права на залишення на роботі та без пропозиції щодо, переведення на іншу роботу, а тому просить наказ про його звільнення визнати протиправним та скасувати, зобов'язати відповідача поновити його на службі в ОВС України, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В запереченні на адміністративний позов представник відповідача 1 та 2 вказує на те, що відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень, з дня опублікування Закону України Про Національну поліцію всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ, вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільненні зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункту терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16 вересня 2015 року Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ було ліквідовано як юридичну особу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та її структурні підрозділи, а Головне управління Національної поліції у Полтавській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області. Вважає, що звільнення позивача було проведене у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим в задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнавали з підстав, викладених у запереченнях, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник відповідача 3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте надав клопотання від 04.02.2016 про розгляд справи без участі уповноваженого представника та просив відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі (а.с. 80).

Суд заслухав пояснення позивача, представника відповідачів, дослідив матеріали справи та дійшов висновку про протиправність оскарженого наказу та часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що з 15.04.2001 по 06.11.2015 позивач перебував на службі в ОВС України. З 18.09.2015 по 06.11.2015 проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Машівського РВ УМВСУ в ПО, має спеціальне звання майор міліції.

Наказом УМВС в області від 06.11.2015 № 625 о/с, його було звільнено з ОВС на підставі пунктів10 та 11 розділу ХІ Закону України " Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС за пункту 64 «г» (скорочення штатів).

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки, в порушення статей 42,43,49-2,частини 2 статті 40 Кодексу законів України про працю, воно прийнято без врахування переважного права залишення на роботі (стаж роботи складає 17 років 11 місяці 19 дні). Йому не було запропоновано рівнозначної або нижчої посади. В ході реорганізації посада, яку він займав, скорочено не було, посада і по цей час є у штатному розкладі Машівського РВ УМВС у Полтавській області. Крім цього, він закінчив Академію управління МВС, отримав освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» за спеціальністю «правознавство».

Інші працівники міліції області та міста продовжують роботу у тимчасовому штаті національної поліції та чекають на переатестацію. Йому ж не було надано такої можливості. При цьому штат Машівського РВ та кількість посад дільничних інспекторів залишилась незмінною.

Незаконними діями відповідача, йому заподіяно значної моральної шкоди, оскільки це спричинило порушення нормальних життєвих зв'язків та породило невпевненість у майбутньому. Моральні страждання посилювались постійним нервовим стресом та, пов'язаними з ним конфліктами у сім'ї та з оточуючими. Завдану моральну шкоду оцінює в 10 000 грн.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до приписів частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини сторін регулюються «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою КМУ №114 від 29.07.1991 р., (з наступними змінами, далі по тексту - Положення), Законом України «Про національну поліцію».

Позивач з 15.04.2001 проходив службу в органах внутрішніх справ Полтавської області, остання посада - дільничний інспектор міліції сектору ДІМ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області.

06.11.2015 року, у зв'язку із виявлення бажання проходити службу в поліції, позивачем на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області був поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "з" у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 51).

На рапорті позивача є резолюція начальника Машівського РВ УМВС Пархоменка С.М. від 06.11.2015, в якій зазначено: «вважаю за недоцільне».

Наказом УМВС в області від 06.11.2015 № 625 о/с, його було звільнено з ОВС на підставі пунктів10 та 11 розділу ХІ Закону України " Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС за пункту 64 «г» (скорочення штатів) /а.с.50/.

Відповідно до пункту10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту11 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Пунктом 64 "г" Положення (в редакції постанови КМУ №885 від 28.10.2015 р. чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" та Положення про проходження служби, на які йдеться посилання у спірному наказі містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Однак, відповідач не тільки жодним чином не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання позивача на службі та не врахував відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірив взагалі можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції в Полтавської області.

Поза увагою залишився рапорт позивача, поданий ним 06.11.2015 р. на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області про звільнення за пунктом 64 "з" у зв'язку з висловлюванням бажання проходити службу в органах та підрозділах Національної поліції в Полтавській області. Натомість, начальник Машівського РВ УМВС одноособово, суб'єктивно, висловив свою особисту думку про недоцільність подальшого проходження служби позивачем в Національній поліції України.

Погодження використання працівника для подальшого проходження служби керівником райвідділу міліції жодним законодавчим актом не передбачено. Як пояснив представник відповідачів, саме ця резолюція стала підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади та органів внутрішніх справ.

Відповідно до послужного списку та довідки від 06.11.2015 майор міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища юридична, проходив службу в ОВС України з 15.04.2001 по 06.11.2015.

З 18.09.2015 по 06.11.2015 перебував на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області.

За час служби в ОВС неодноразово допускав порушення службової дисципліни, проводились службові розслідування, за результатами яких притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Станом на 06.11.2015 мав два діючі дисциплінарні стягнення - догана, оголошена наказом УМВС від 15.12.2014 № 1195 за послаблений контроль за роботою підлеглих та невиконання посадових інструкцій та сувора догана -оголошена наказом Машівського РВ УМВС від 12.03.2015 № 39 за неналежне виконання службових обов'язків та порушення вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Також за час служби ОСОБА_1 16 раз притягався до дисциплінарної відповідальності (а.с. 52-53, 40-47).

Відповідно до п.9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 р. працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пункту1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Національну поліцію», цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015 р.), таким чином п.9 набрав чинності з 07.08.2015.

В порушення вимог п.9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015, з моменту опублікування Закону України "Про національну поліцію" (з 06.08.2015 р.) та до прийняття спірного наказу (06.11.2015 р.) про звільнення позивача за п.64 "з" (через скорочення штату) йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення пункту9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 та Положення про проходження служби за наявності виявленого у рапорті від 06.11.2015 бажання продовжити службу в органах та підрозділах Національної поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, передбачені статтею 49 Закону України " Про національну поліцію", відповідно до якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених ч.2 статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

Відповідно до статті 50 зазначеного Закону громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені статтею 61 Закону України " Про національну поліцію".

Позивач до звільнення проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області, має звання майор міліції. В органах МВС з 15.04.2001, має вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні 17 років 11 місяці 19 дні. Обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до статті 61 Закону України " Про національну поліцію" не має.

Отже, ОСОБА_1 має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України. Разом з тим, начальником УМВС України в Полтавській області залишено поза увагою та не розглянуто рапорт на його ім'я поданого 06.11.2015 р. в якому було висловлено бажання проходити службу в органах та підрозділах Національної поліції України, як це передбачено пункту9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію».

На момент прийняття 06.11.2015 спірного наказу в частині звільнення позивача за пункту64 "г" (через скорочення штату) з 06.11.2015, Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, в якому висловив бажання проходити службу ОСОБА_1, ще не було утворено, що зумовило порушення його права на подання заяви особисто до такого органу поліції з висловленням бажанням проходити службу саме у такому органі поліції та взагалі, розгляду його кандидатури на посаду в поліції, бажання про перехід до якої мною було висловлено у рапорті від 06.11.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, УМВС України Полтавській області перебувало у стані припинення, а державна реєстрація Головного Управління Національної поліції в Полтавській області проведена після винесення спірного наказу, тобто на наступний день після звільнення позивача.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржений позивачем наказ про його звільнення прийнятий передчасно, за відсутності всіх необхідних наведених вище правових підстав, що згідно положень частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України надає суду змоги прийти до висновку про його протиправність. Відтак позовна вимога щодо визнання його протиправним та скасування підлягає задоволенню на підставі положень частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови КМУ від 16.09.2015 р. №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено ліквідувати УМВС України в Полтавській області та утворити Управління Національної поліції в Полтавській області.

Відповідно до ч. 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно із ч.9. ст.36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За таких обставин суд вважає, що позивач згідно вимог п.24 Положення підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області з дати його звільнення, тобто з 06.11.2015.

Відповідно до ст.47 Закону України "Про національну поліцію" призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Відповідно до ст.48 зазначеного Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

У відповідності до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Отже, на підставі зазначеного та враховуючи норми пункту9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», суд вважає за необхідне, з метою повного поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом, на підставі ч.2 ч.3 ст.162 КАС України, зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до пункту9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

Разом з тим, суд зазначає, що статтею 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту24 Положення № 114 визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із пункту3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

За приписами абз.3 п.3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому УМВС України в Полтавській області, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

Відповідно до довідки про нарахування грошового утримання ОСОБА_1 про нарахування грошового утримання, середня заробітна плата за 1 день становить 118 грн. 27 коп.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з УМВС в області на його користь заподіяної моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд не знайшов підтвердження обставин заявлених на підтвердження даної вимоги.

З урахуванням положень Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу належить до задоволення, а заявлена моральна шкода не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у постанові від 04.11.2014, задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково, скасувати акт індивідуальної дії та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідач 1 та відповідач 2 заперечуючи проти позову не надали суду доказів правомірності оскаржуваного наказу від 06.11.2015 р. № 625 о/с.

Згідно із п.2 ч.1 ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області та стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Машівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про поновлення на роботі - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції Беха О. В. від 06 листопада 2015 року за № 625 о/с в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Машівського районного відділу УМВС України в Полтавській області - у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" (через скорочення штатів).

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Машівського районного відділу УМВС України в Полтавській області з 06 листопада 2015 року.

Зобов'язати УМВС України в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ.

Зобов'язати УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 06 листопада 2015 року по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову в частині поновленні на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць - допустити до негайного виконання.

Зобов'язати УМВС України в Полтавській області надати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови суду в частині, що підлягає негайному виконанню, в строк до 04 березня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2016 року.

Суддя С.А. Іваненко