Ухвала суду № 56031150, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2016 р. м. Київ К/800/66822/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року

у справі №826/8929/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтліст»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дії,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтліст» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідачі) про визнання протиправними дії.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суду постановою від 12 грудня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними дії відповідача щодо складання висновків зазначених у акті перевірки від 16 квітня 2013 року №1354/22-205/33086430 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового по взаємовідносинах з ТОВ «Маркітант Груп» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року». Визнав протиправними дії відповідача щодо внесення змін до податкової звітності товариства з податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі висновків акту перевірки від 16 квітня 2013 року №1354/22-205/33086430. Також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 68,82 грн. судового збору за подання адміністративного позову та 34,41 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 12 по 15 квітня 2013 року посадові особи відповідача провели документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Маркітант Груп» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року, про що склали акт від 16 квітня 2013 року №1354/22-205/33086430, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 135.1, пункту 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1, пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством безпідставно включено до складу доходів за ІІ - ІV кварталів 2012 року - 13 496 792,60 грн.; підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого безпідставно включено до складу валових витрат вартість отриманих товарів у ІІ-ІV кварталах 2012 року у розмірі 12 376 905,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БМС КОНСАЛТІНГ» за листопад - грудень 2012 року на 2 699 358,50 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Маркітант Груп» у листопада - грудні 2012 року на суму 2 475 381,00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки податковим органом було самостійно проведено зміни у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за листопад та грудень 2012 року у складі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та відповідним корегуванням податкової звітності з податку на додану вартість позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належним та достатнім захистом порушених прав позивача буде визнання протиправними дій податкової інспекції при складанні висновків акту документальної позапланової перевірки від 16 квітня 2013 року №1354/22-205/33086430. Крім того, зазначив, що дії контролюючого органу по коригуванню задекларованих даних платника податків є протиправними, оскільки відповідач вніс зміни в його податкову звітність з податку на додану вартість за листопад-грудень 2012 року не приймаючи податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо складання висновків зазначених у акті перевірки від 16 квітня 2013 року №1354/22-205/33086430, судом попередньої інстанції не враховано, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, з наведеного вбачається, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Як встановлено судом попередньої інстанції, податкове повідомлення - рішення на підставі спірного акту перевірки відповідачем не приймались.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність в даному випадку порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку зі складанням акту перевірки та вчинення в процесі складання даного акту дій, які б порушували інтереси позивача, тому позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими.

З огляду на викладене та керуючись приписами статті 226 КАС України, відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції в цій частині та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, слід зазначити, що пунктом 74.1 статті 74 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

При цьому, самостійна зміна відповідачем в автоматизованій системі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акта перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

За встановлених обставин, вимога позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість обґрунтовано задоволена судом апеляційної інстанції.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції у зазначеній частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №826/8929/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо складання висновків зазначених у акті перевірки від 16 квітня 2013 року №1354/22-205/33086430 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового по взаємовідносинах з ТОВ «Маркітант Груп» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року» та залишити в силі у цій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі №826/8929/13-а.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі №826/8929/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.