Ухвала суду № 56030988, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4831/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» повністю.

Постановою від 29 січня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2013 року №0002122201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 578 978 грн. Суд першої інстанції скасував оскаржене податкове повідомлення-рішення на суму 563 055 грн. (в тому числі: 375 370 грн. за основним платежем та 187 685 грн. за штрафними санкціями). В задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, зокрема, ототожнив поняття попередній договір та договір про реалізацію майнових прав, що містять в собі різний предмет постачання. Майнові права при укладенні договору купівлі-продажу є товаром, постачання яких, згідно вимог абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. А відтак, за висновками апелянта, попередня оплата за договорами купівлі-продажу майнових прав є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що за результатами проведеної 25.10.2013р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин із МРУДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та фактичного освоєння кредитних коштів, правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціях за програмою «доступне житло» за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р., відповідачем складений акт №551/14-02-22-01/01273160 від 25.10.2013р., в якому зафіксовано порушення товариством п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198, абз.9 п.201.10 ст.201, абз. а) п.187.1 ст.187, п.11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 385 985 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0002122201 від 11.11.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 385 985 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 192 993 грн. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, серед іншого, є висновок податкового органу про заниження товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» податкових зобов'язань за господарськими операціями по сплаті фізичними особами (покупцями) коштів по договору про придбання майнових прав на квартири, які в наступному є оплатою за придбання житла за програмою «Доступне житло».

Перевіряючи законність оскарженого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» є будівельною організацією, виробником будівельних матеріалів і, у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VI, є одночасно замовником будівництва. Як замовник будівництва, позивач є учасником державної програми по забезпеченню населення доступним житлом, і, в межах досягнутих домовленостей з МРУДСФУ, товариство реалізує доступне житло населенню - учасникам програми. З такими особами, у межах договірних зобов'язань перед державним фондом, позивач укладає договори на поставку доступного житла (квартир).

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, що речові/майнові права на нерухомість, які є похідними і переходять покупцю у момент реєстрації права власності на нерухомість, окремо від об'єкта власності (нерухомості) такі права не можуть існувати, а тому не можуть бути окремим об'єктом оподаткування (по першій події) внесення коштів покупцем за придбання майнових прав на не збудований об'єкт нерухомості.

При попередніх договорах купівлі-продажу з фізичними особами, згідно з якими позивач, як замовник будівництва, отримує забезпечувальні платежі, операції з перерахунку таких платежів фізичними особами на рахунок замовника не змінюють базу оподаткування у замовника. Лише при передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло фізичній особі (першому власнику новозбудованого житла) у замовника виникають податкові зобов'язання на підставі пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції зазначив, що пільгу по звільненню від оподаткування постачання доступного житла передбачено п.п.197.1.14 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України, яким встановлено, що операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що суму поставки і, відповідно, розміру пільги, можливо арифметично визначити вже після закінчення будівництва об'єкту і повного формування вартості квартири, як об'єкту нерухомості.

Таким чином, за висновками суду першої інстанції, доводи податкового органу щодо необхідності оподаткування забезпечувальних платежів по першій події не відповідають розумінню п.п.197.1.14. п.197.1. ст.197 ПК України, у зв'язку з чим висновки акту перевірки про заниження товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» податку на додану вартість на суму 375 370 грн. є помилковими.

Справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 11 листопада 2013 року №0002122201 в частині збільшення товариству з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 563 055 грн. (в тому числі: 375 370 грн. за основним платежем та 187 685 грн. за штрафними санкціями).

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту №551/14-02-22-01/01273160 від 25.10.2013р. документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин із МРУДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та фактичного освоєння кредитних коштів, правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціях за програмою «доступне житло» за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р., в якому відповідач зафіксував, що на порушення абз. а) п.187.1 ст.187, п.198.4 ст.198, абз. б) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» занижено податкові зобов'язання на загальну суму 375370 грн.

Апеляційний суд встановив, що товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» укладені договори купівлі-продажу майнових прав з ОСОБА_1 №385 від 04.04.2013р., ОСОБА_2 №1894 від 27.12.2012р., ОСОБА_3 №3/5 від 26.12.2012р., ОСОБА_4 №44/03/2013 від 09.03.2013р., ОСОБА_5 №3/5 від 10.09.2012р. та ОСОБА_6 №21/08 від 21.08.2012р., на виконання умов яких вказаними покупцями перераховано позивачу грошові кошти за майнові права на квартири в об'єкті будівництва, який розташований за будівельною адресою: забудова АДРЕСА_1, ІІІ черга будівництва, Багатоповерховий житловий будинок, АДРЕСА_2 (а.с.67-88).

В акті перевірки податковий орган зазначив, що станом на 30.09.2013р. багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_2 не введений в експлуатацію, позивач продовжує нести витрати на будівництво зазначеного житлового будинку і станом на момент продажу майнових прав покупцям не можливо визначити остаточну фактичну собівартість проданих квартир.

За висновками ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, позивач протиправно не відніс до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість з зарахованих коштів на розрахунковий рахунок та у касу підприємства за реалізовані майнові права покупцям: за грудень 2012 року ОСОБА_3 - квартира площею 89,41 кв.м. на суму 536460 грн. (в т.ч. ПДВ 89410 грн.), за січень 2013 року ОСОБА_2 - квартира площею 47,26 кв.м. на суму 241026 грн. (в т.ч. ПДВ 40171 грн.), за березень 2013 року ОСОБА_5 - квартира площею 89,41 кв.м. на суму 536460 грн. (в т.ч. ПДВ 89410 грн.), за квітень 2013 року ОСОБА_1 - квартира площею 89,41 кв.м. на суму 455991 грн. (в т.ч. ПДВ 75998 грн.), за травень 2013 року ОСОБА_4 - квартира площею 48,27 кв.м. на суму 289620 грн. (в т.ч. ПДВ 48270 грн.), а також не повно відніс до складу податкових зобов'язань суми ПДВ з отриманої попередньої оплати від ОСОБА_6 за серпень 2012 року в сумі 32110 грн.

Тобто, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є висновок податкового органу про заниження товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» податкових зобов'язань за господарськими операціями по сплаті фізичними особами (покупцями) коштів по договорах про придбання майнових прав на квартири, які в наступному є оплатою за придбання житла за програмою «Доступне житло».

Апеляційний суд такі висновки податкового органу, якими також обґрунтовані вимоги апеляційної скарги, вважає помилковими.

Відповідно до п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає: першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника. Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об'єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).

Враховуючи вищезазначене, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

Операції з подальшого постачання житла (об'єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування відповідно до п.п. 197.1.14 п. 197 ст. 197 ПК України.

Таким чином, у випадку, коли замовник в процесі будівництва до оформлення права власності на новозбудоване житло укладає попередні договори купівлі-продажу з фізичними особами, згідно з якими отримує забезпечувальні платежі, операції з перерахунку таких платежів фізичними особами на рахунок замовника, як оплату вартості майнових прав, не змінюють базу оподаткування у замовника. Лише при передачі власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло фізичній особі (першому власнику новозбудованого житла) у замовника виникають податкові зобов'язання на підставі п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що майнові права на нерухомість окремо від об'єкта власності (нерухомості) не існують і переходять покупцю в момент державної реєстрації права власності на нерухомість, а тому такі права можуть бути окремим об'єктом оподаткування лише при першому постачанні новозбудованого житла.

Таким чином, висновки акту перевірки №551/14-02-22-01/01273160 від 25.10.2013р. щодо оподаткування забезпечувальних платежів по першій події не відповідають змісту п.п.197.1.14 п.197.1 ст.197 ПК України.

На підставі викладеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині збільшення товариству з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 563 055 грн. (в тому числі: 375 370 грн. за основним платежем та 187 685 грн. за штрафними санкціями).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець