Постанова № 56030901, 17.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2016 р. Справа№ 910/31382/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Чміль Я.Є.

та представників:

від заявника - Черей О.В. (довіреність від 21.09.2015 № 001864/15);

від боржника - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2015

у справі № 910/31382/15 (суддя: Пасько М.В.)

за заявою публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд"

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.12.2015 по справі № 910/31382/15 заяву публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" було повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Альфа-Банк" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2015 у даній справі та прийняти постанову, якою справу передати до господарського суду м. Києва для розгляду по суті зі стадії прийняття заяви про банкрутство.

В обґрунтування апеляційної скарги, ПАТ "Альфа-Банк" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 17.02.2016.

16.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника надійшли відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого уповноваженого представника у судове засідання, яке відбудеться 17.02.2016.

17.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

В судове засідання 17.02.2016 представник боржника не з'явився. Про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцятиденного строку з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, господарський суд виходить з того, що у даному випадку боржник не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Зважаючи на викладене, клопотання боржника про відкладення розгляду апеляційної скарги та продовження строку розгляду справи задоволенню не підлягає.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника боржника, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Повертаючи матеріали заяви ПАТ "Альфа-Банк" без розгляду, за оскаржуваною ухвалою, місцевий господарський суд керувався ч. 1 ст. 15 Закону та обґрунтував судове рішення тим, що заявником не надано доказів неможливості списання коштів з рахунку боржника, зокрема, відсутній документ, що підтверджує факт закриття виконавчого провадження.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції апеляційний господарський суд не може погодитися, враховуючи наступне.

У ст. 10 Закону закріплено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до ч. 3 названої статті справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з приписами ст. 11 Закону заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Тобто, строк невиконання боржником грошового зобов'язання для визначення неплатоспроможності боржника починається з моменту відкриття виконавчого провадження.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, за Законом факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

При цьому, відповідно до приписів Закону такі вимоги повинні бути не виконані боржником протягом трьох місяців.

Відповідно і встановлений Законом тримісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу 1, 8 ст. 1 Закону, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 15 Закону неплатоспроможністю визнається неспроможність боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора (кредиторів) у розмірі не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку - трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Отже, така неспроможність це юридичний факт невиконання грошового зобов`язання протягом певного періоду, що вказує на можливу неспроможність боржника. Тому, відповідно до абз. 8 названої статті для визнання боржника неплатоспроможним не вимагається надавати докази невиконання боржником вимоги державного виконавця про добровільне (самостійне) виконання рішення, що передбачено ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" чи докази закриття відповідного виконавчого провадження за певних обставин.

Як вбачається зі змісту заяви ПАТ "Альфа-Банк" та доданих до неї документів, заявником ставиться питання про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" з підстав виникнення у останнього заборгованості у розмірі 148 186 208,99 грн., що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2013 у справі № 910/17195/13, про примусове виконання якого господарським судом міста Києва видано наказ від 22.05.2014, на підставі якого відкрито виконавче провадження згідно постанови відділу державної виконавчої служби України від 29.05.2014, після чого минуло більше трьох місяців, проте заборгованість погашена не була, про що свідчить лист відділу примусового виконання рішень від 29.09.2015 № 15-0-43513870/2, в якому зазначено, що на момент надання інформації, грошових коштів та майна боржника (ТОВ "Мостобуд") недостатньо для задоволення вимог стягувача (ПАТ "Альфа-Банк").

Зважаючи на вищенаведені обставини, та, враховуючи вимоги Закону, колегія суддів вважає, що у даному випадку (за наявності вказаних вище постанови органу ДВС про відкриття виконавчих проваджень та листа органу ДВС про хід виконавчого провадження), посилання суду першої інстанції, як на підставу повернення заяви без розгляду, на відсутність доказів неможливості списання коштів з рахунку боржника, неспроможності боржника виконати зобов'язання протягом трьох місяців, на відсутність документу, що підтверджує факт закриття виконавчого провадження або відомостей про хід виконавчого провадження на день подання заяви, є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, тому оскаржувану ухвалу слід скасувати.

Що стосується доводів, викладених у відзиві боржника на апеляційну скаргу, то слід зазначити, що за змістом ст. ст. 12-16 Закону прийняття заяви про порушення справи про банкрутство і порушення провадження у справі про банкрутство є відокремленими одна від одної процесуальними діями. У першій з них господарський суд вирішує питання про прийняття заяви до розгляду або про відмову в її прийнятті чи повернення заяви, а у другій - питання про порушення провадження у справі про банкрутство або про відмову в такому порушенні.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 16 Закону саме у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд, саме у підготовчому засіданні (а не на стадії вирішення питання про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство) перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/31382/15 - скасовуванню, а справа - направленню на розгляд господарського суду м. Києва.

На підставі викладеного вище та, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2015 у справі № 910/31382/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2015 у справі № 910/31382/15 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/31382/15 передати на розгляд господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 22.02.2016.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

В.О. Пантелієнко