Ухвала суду № 56030770, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м.Київ К/800/36753/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області звернулось з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просило стягнути 9776,75 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про невиконання відповідачем, як платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, обов'язку щодо сплати недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску, у зв'язку з чим просив стягнути виниклу заборгованість з відповідача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2015 року, позов задоволено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані обґрунтованістю позовних вимог щодо невиконанням відповідачем обов'язку по сплаті єдиного внеску.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що вимоги, за якими позивач просить здійснити стягнення, були подані позивачем на примусове виконання до державної виконавчої служби, у зв'язку з чим судами неправильно застосовано норму ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки вона мала бути застосована для відмови у задоволенні позову, а тому у позивача не виникло право на звернення до суду, так як ним вже прийнято рішення з приводу стягнення боргу зі сплати єдиного внеску.

Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області у поданих запереченнях просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 27 квітня 2009 року державним реєстратором Білозерської РДА Херсонської області зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

У абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п.3.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5 (діяла на час виникнення спірних правовідносин), для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування Єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) та п.6 Інструкції (діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Позивачем, у зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_2 єдиного внеску до 20 січня 2013 року та до 20 квітня 2013 року, сформовано та надіслано на адресу відповідача вимоги про сплату недоїмки від 27 квітня 2012 року № Ф-70 на суму 4010,30 грн., від 12 березня 2013 року № 30-Ф на суму 4572,42 грн. та від 06 червня 2013 року № Ф-45У на суму 1194,03 грн. Несплата вказаних сум є підставою для їх стягнення.

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 9776,75 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірного звернення позивача до суду про стягнення недоїмки у зв'язку попереднім зверненням до виконавчої служби, колегія суддів вважає безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що постановами державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції від 16 червня 2014 року по виконавчим провадженням № 41946483, № 41946716, № 41946596 виконавчі документи повернуто стягувачу, а тому з метою реалізації своїх прав Управління Пенсійного фонду України правомірно звернулося до суду із позовом про стягнення недоїмки.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді