Ухвала суду № 56030646, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/60310/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю: представника позивача: ОСОБА_3, представника відповідача: Гомольської Я.П.,розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі№826/11801/13-а за позовомОСОБА_5 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_5 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Мінідоходів у місті Києві від 17 липня 2013 року № 0002641720.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 12 червня 2013 року по 18 червня 2013 року проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 01 липня 2013 року №463/473/17-20/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, позивач не надав до перевірки документальні підтвердження витрат за операціями з інвестиційними активами на загальну суму 68122454,00 грн., а саме: звіт торговця цінними паперами, біржовий звіт та договір на брокерське обслуговування. З наведених підстав перевіряючим не були враховані витрати платника податків на суму 68122454,00 грн. на кінець 2012 року.

Отже, протягом перевіряємого періоду позивач отримав суми доходів, які згідно з положеннями Податкового кодексу України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи.

Однак, в порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України декларація про отримані доходи за 2012 рік (по терміну подачі 07 травня 2013 року) до податкової інспекції не подавалася та отриманий дохід в загальній сумі 15430000,00 грн. - не декларувався.

За результатами наведеної перевірки податковим органом донарахований податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 2622885,40 грн. та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року №00026441720, яким нараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3535619,00 грн., в тому числі 2828223,20 грн. основного платежу та 707395,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, визнаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, дійшли висновку про недоведеність відповідачем правомірності здійсненого донарахування податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2008 та 2012 роках позивачем на підставі письмових договорів були придбані цінні папери - прості іменні акції ВАТ «ТММ-Банк» у загальній кількості 6502756 шт. на загальну суму коштів 68122453,50 грн. поза межами біржі, в тому числі: відповідно до попереднього договору про купівлю-продаж простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» восьмої емісії від 16 вересня 2008 року та договору купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» від 29 рудня 2008 року, укладених між ВАТ «ТММ-Банк» (продавець) та позивачем (покупець) на придбання простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» (на умовах, викладених у «Проспекті восьмої емісії акцій ВАТ «ТММ-Банк», що опублікований у відповідному офіційному друкованому виданні Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку) в кількості 3500000 шт., бездокументарної форми, номінальною вартістю по 10,00 грн. кожна. Загальна вартість акцій становить 40670000,00 грн.

Факт понесення витрат на придбання вказаних цінних паперів підтверджується платіжними дорученнями всього на суму 40670000,00 грн. з відмітками банку про проведення відповідних розрахункових операцій; договором купівлі-продажу акцій від 26 серпня 2008 року №Б-21/08-2008-1, укладеного між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Сінтал'Д» (продавець, який діє через повіреного - Фірму «ДЕНІТ» у формі ТОВ - професійного торгівця цінних паперів) та позивачем (покупець) на придбання простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» в кількості 936824 шт., бездокументарної форми, номінальною вартістю по 10,00 грн. кожна. Загальна вартість акцій становить 9427453,50 грн.

Факт понесення витрат на придбання вказаних цінних паперів підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про проведення відповідних розрахункових операцій.

Також позивачем були укладені договори купівлі-продажу акцій з ТОВ «ТММ-Холдинг», АТЗТ «Інвестиційна компанія «НПК-Інвест», ТОВ «ТММ-Холдинг» на придбання простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» в кількості відповідно 255413 шт., 297472 шт., 1513047 шт. На підтвердження факту понесення витрат на придбання вказаних цінних паперів позивачем надано копії платіжних доручень з відмітками банку про проведення розрахункової операції, акти приймання-передачі цінних паперів, акти заліку зустрічних однорідних вимог.

Окрім того, протягом 2012 року позивачем проведено операції з реалізації цінних паперів (простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк») в загальній кількості 3981556 шт. на загальну суму 15430000,00 грн. (фактично по 3,88 грн. за кожну акцію) покупцям-фізичним особам. При укладанні вказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів від імені продавця цінних паперів позивача діяла Фірма «ДЕНІТ» у формі ТОВ - професійний торговець цінних паперів (за наявності відповідної ліцензії).

Факт продажу позивачем цінних паперів в кількості 3981556 шт. на загальну суму 15430000,00 грн. на підставі вказаних вище письмових договорів також підтверджується листом від 26 червня 2013 року №34 Фірми «ДЕНІТ» у формі ТОВ, наданого у відповідь на запит ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

При цьому, обставини щодо отримання позивачем суми доходів в розмірі 15430000,00 грн. в результаті продажу цінних паперів в 2012 році визнані представниками обох сторін.

В силу вимог підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (підпункт 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 цього Кодексу).

При цьому, підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 зазначеного Кодексу визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, зокрема встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Приписами підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України регламентовано, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Абзацом першим підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів (абзац 2 підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України).

Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування (абзац 9 підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

В силу приписів підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Обмеження щодо врахування інвестиційного збитку платником податків або податковим агентом під час обрахунку загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами визначенні у підпунктах 170.2.4, 170.2.5 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 цього ж Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України).

Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а саме: спільними Наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2011 року №1484 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22 листопада 2011 року №1689 «Про затвердження Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента», зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24 січня 2012 року за №100/20413 та набрали чинності 13 лютого 2012 року.

В силу приписів пунктів 2.5 - 2.6 розділу II названої Методики результат (інвестиційний прибуток або збиток) від операції з кожним окремим пакетом цінних паперів розраховується як різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого пакета цінних паперів, та його вартістю, що визначається як сума витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого окремого пакета цінних паперів з урахуванням розділу III цієї Методики. Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку від операцій з цінними паперами чи деривативами виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком. Якщо за результатами звітного податкового року об'єкт оподаткування має від'ємне значення (отриманий інвестиційний збиток), його сума не враховується податковим агентом, а за результатами річного декларування може бути перенесена платником податку у зменшення інвестиційного прибутку, отриманого від операцій з інвестиційними активами.

Податок розраховується шляхом застосування до бази оподаткування ставки податку, встановленої пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (пункт 2.24 розділу II Методики). Податок сплачується (перераховується) до бюджету податковим агентом у порядку, передбаченому підпунктами 168.4.1 - 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України (пункт 2.25 розділу II Методики).

Враховуючи вимоги вищенаведених норм, не оподатковуються під час нарахування чи виплати платникам податків такі доходи (прибутки) як інвестиційний прибуток, крім випадку, передбаченого підпунктом 170.2.9 статті 170 Податкового кодексу України, яким встановлено, що податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець. Податок сплачується за наслідками року.

Професійний торговець цінними паперами, виконуючи функції податкового агента при визначенні інвестиційного прибутку, не враховує інвестиційний збиток. При цьому, платник податку - фізична особа під час формування загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами враховує суму інвестиційних збитків за результатами річного декларування.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що податковий орган неправомірно не врахував при визначенні загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами (цінними паперами) позивача в 2012 року суму документально підтверджених витрат в розмірі 68104364,50 грн.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.

Отже, вказані вище доходи відповідно до підпункту 168.1.3 статті 168 Податкового кодексу України відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи та відповідних додатках до неї та оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Виходячи з положень підпункту «є» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Термін подачі податкової декларації про майновий стан і доходи, яка подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, для платників податку на доходи фізичних осіб визначено підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу.

Згідно вимог пункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу; зазначені у пунктах 167.2 - 167.4 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу; зазначені у підпункті «є» пункту 176.1 статті 176 цього Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ні податковим агентом (Фірма «ДЕНІТ» у формі ТОВ), ні самим позивачем, результати операцій з продажу цінних паперів за звітний період 2012 рік не декларувалися та відповідна податкова звітність (розрахунок/податкова декларація) за вказаний період до податкової інспекції не подавалася.

Відтак, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновок судів попередніх інстанцій, що в будь-якому випадку, тобто навіть за наявності інвестиційного збитку, позивач як платник податку (отримувач відповідного доходу) був зобов'язаний подати до податкового органу за встановленими формами та заповнені у встановленому законодавством порядку податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік разом із доданим до неї додатком 3 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами». Разом з цим, зміст спірного податкового повідомлення-рішення не містить посилань на визначення податковим органом позивачу суми штрафної санкції за порушення норм підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Водночас, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи, також встановили, що спірне податкове повідомлення-рішення не містить жодних посилань на норми Податкового кодексу України, на підставі яких податковим органом платнику податків - ОСОБА_5 були розраховані суми штрафних санкцій в розмірі 707395,80 грн.

Поруч з цим, акт перевірки містить лише обставини діяльності платника податків - ОСОБА_5, що стосуються правильності формування та достовірності визначення ним об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб від операцій з купівлі-продажу цінними паперами за звітний період 2012 рік (перевіряємий період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року), та відповідно повноти і своєчасності сплати ним цього податку саме за 2012 рік. Аналогічні обставини діяльності позивача за 2011 рік перевіряючими взагалі не досліджувалися, посилання на інші документи платника податків (окрім письмових договорів з купівлі-продажу цінних паперів за 2008 рік) за попередні періоди, як і розрахунки суми доходів і витрат за звітний період 2011 рік з метою визначення розміру оподатковуваної суми доходу ОСОБА_5, - відсутні.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з їх висновками, що правомірність визначення відповідачем позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 3535619,00 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення нормативно та документально не підтверджується.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак