Ухвала суду № 56030635, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/60342/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні касаційну Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року

у справі № 807/1820/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - Підприємець) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2014 року № 0001291700, № 0001301700, № 0001311700.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року, позов Підприємця задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2014 року № 0001291700, № 0001301700, № 0001311700.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2013 року та питання щодо перерахунку частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях при здійсненні транзитних перевезень вантажів за 2013 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 28 лютого 2014 року № 131/1700/2161201270, згідно з яким позивачем допущено порушенням вимог пункту 197.8 статті 197, пункту 198.4 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого:

завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 88 185,00 грн.;

завищено податок на додану вартість, заявлений до відшкодування на розрахунковий рахунок в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року в сумі 53 096,00 грн.;

занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість за грудень 2013 року в сумі 348 337,00 грн.

Підставою для висновків, викладених в акті перевірки, про наявність порушень податкового законодавства позивачем був встановлений в ході перевірки факт протиправного не відображення ним у податковому обліку вартості наданих послуг перевезення вантажів поза межами України у складі операцій, які звільнені від оподаткування.

На підставі вказаного акта перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2014 року:

- № 0001291700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 522 505,50 грн., в тому числі: 348 337,00 - за основним платежем та 174 168,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001301700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 53 096,00 грн., у тому числі: 26 548,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001311700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 88 185,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємця, попередні судові інстанції дійшли висновку про те, що відповідач неправомірно врахував у обсяг транзитних перевезень, які відповідно до пункту 197.8 статті 198 Податкового кодексу України звільнені від оподаткування податком на додану вартість, весь обсяг послуг, в тому числі тих, що надавались поза межами митної території України.

Колегія суддів погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 197.8 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Стаття 90 Митного кодексу України дає визначення поняттю транзит. Це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транзит вантажів» транзитом вантажів є перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Аналіз наведених норм чинного законодавства підтверджує правильність висновку судів попередніх інстанцій про протиправність врахування відповідачем в обсяг транзитних перевезень всього обсягу послуг, в тому числі послуг, що надавались за межами митної території України, що призвело до невірного визначення відповідачем сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту та відповідно до помилкового висновку про заниження позивачем обсягу пільгових перевезень.

З урахуванням наведеного, посилання Інспекції на заниження позивачем показника операцій, що звільненні від оподаткування, не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку із чим суди першої та апеляційної інстанції, визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняли законні та обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак