Ухвала суду № 56030620, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/51992/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Мисана В.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року

у справі № 823/784/15

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт»

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство «Первомайський кар'єр «Граніт» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Інспекція) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2014 року №000216220/1.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2014 року №000216220/1.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року апеляційну скаргу Інспекції задоволено повністю: постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства, за наслідками якої складено акт перевірки від 04 вересня 2014 року №2444/22/00292356, згідно з яким позивачем порушено зокрема вимоги підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 910 741,00 грн., у тому числі за І квартал 2013 року на суму 16 701,00 грн., за ІІ квартал 2013 року - 8 589,00 грн., за IV квартал 2013 року - 885 451,00 грн.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0002162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 910 741,00 грн. (у тому числі штрафні (фінансові) санкції - 0,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28 листопада 2014 року №3911/10/19-29-10-05-10, яке залишене без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2014 року № 9975/6/99-99-10-01-25, скаргу Товариства частково задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0002162201 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 362 080,00 грн. та збільшено штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток на суму 274 330,50 грн.

З урахуванням наведеного, Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2014 року №000216220/1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 822 991,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 548 661,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 274 330,50 грн.

Підставою для висновків про наявність порушень податкового законодавства позивачем був встановлений в ході перевірки факт не включення до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, умовно нараховані проценти, внаслідок отримання поворотної фінансової допомоги, яка залишилась неповернутою на кінець звітного періоду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не враховано, що безнадійна кредиторська заборгованість виникла у позивача до моменту порушення провадження у справі про банкрутство Товариства, у зв'язку з чим Інспекція прийшла до передчасного висновку про безпідставне не включення платником податку сум безповоротної фінансової допомоги до складу доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції і зазначив, що у розумінні Податкового кодексу України за своєю правовою природою умовно нараховані проценти належать до складу доходів платника податків, які підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не зупиняє їх умовне нарахування та виникнення у боржника зобов'язань зі сплати нарахованого на їх суму податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 19 листопада 2008 року по 15 листопада 2010 року між позивачем та ТОВ «Нью Системс Центр», ТОВ «Агросолтек», ПП «ІнтерІнформЦентр», ТОВ «Нью Системс РЕ» та ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдинг» и укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги, згідно з якими позивач отримав поворотну фінансову допомогу на загальну суму 33 829 270,95 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 лютого 2011 року у справі №10/5026/290/2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства та, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19 липня 2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема, ТОВ «Агросолтек» - на суму 323 385,50 грн., ПП «ІнтерІнформЦентр» - на суму 4 032 105,00 грн., ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдинг» - на суму 18 507 139,77 грн., ТОВ «Нью Системс Центр» - на суму 6 859 325,60 грн., ТОВ «Нью Системс РЕ» - на суму 4 537 778,80 грн.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, отримані позивачем суми поворотної фінансової допомоги у період до 2013 року включно не повертались і умовне нарахування відсотків на вказані суми не здійснювалось та не включалось до складу доходів у податковому обліку за 2013 рік.

Надаючи оцінку діям позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Положення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу визначають, що до інших доходів включаються, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За визначеннями, наведеними у абзаці 7 підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що у разі неповернення суми поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду, на таку суму нараховуються умовні відсотки, які у розумінні положень Податкового кодексу України є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу доходів.

Встановлюючи наявність обов'язку у платника податків включати до складу доходів суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповерненою на кінець звітного періоду, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного відповідною ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції вірно виходив із наступного правового регулювання.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналогічне визначення мораторію на задоволення вимог кредиторів містила стаття 19 Закону у редакції, що діяла у 2013 році.

Положення статті 12 Закону (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство) встановлюють, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію.

Враховуючи вищевикладене, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Таким чином, оскільки обов'язок платника податку нараховувати умовні проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, не припиняється з моментом введення мораторію на задоволення конкурсних вимог кредиторів і триває у платника податків після введення мораторію до повного повернення суми такої допомоги, висновок суду апеляційної інстанції про порушення позивачем вимог чинного законодавства є юридично правильним.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак