Ухвала суду № 56030617, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/12336/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 р.

у справі № 0870/8012/12

за позовом Приватного акціонерного товариства «Новополтавський кар'єр»

до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Новополтавський кар'єр» (далі - позивач, ПАТ «Новополтавський кар'єр») звернулось до суду з позовом до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Токмацька ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000032200-1261 від 03.08.2012, №0000042200-1262 від 03.08.2012, №0000062200-1674 від 27.08.2012, №0000052200-1673 від 27.08.2012.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Токмацька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Токмацькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Новополтавський кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт №296/22/01033450 від 31.07.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток підприємств на загальну суму 367939 грн., в т.ч. за 2009 рік на суму 256990 грн., за 2010 рік - 110949 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1225164 грн.

На підставі акта перевірки Токмацькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000032200-1261 від 03.08.2012, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на додану вартість у розмірі 1312592 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 262518 грн.; №0000042200-1262 від 03.08.2012, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 367939 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 91985 грн.; №0000052200-1673 від 27.08.2012, яким застосовані штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у розмірі 262518 грн.; №0000062200-1674 від 27.08.2012, яким застосовані штрафні санкції за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 91985 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 ст.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як зазначено в пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Новополтавський кар'єр» укладено договори з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» від 10.01.2007 №6/964 та від 04.01.2011 №8/61, відповідно до яких постачальник - ТОВ БВП «Строитель-Плюс» зобов'язується поставити, а покупець - ПАТ «Новополтавський кар'єр» прийняти та оплатити продукцію в асортименті (запчастини, матеріали) в кількості та по ціні, зазначеної в рахунках або в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або шляхом видачі векселя. Поставка товарів здійснюється Постачальником.

Крім того, ПАТ «Новополтавський кар'єр» укладалися договори з КП «Альянс» на поставку продукції, відповідно до яких постачальник - КП «Альянс» зобов'язується поставити, а покупець - ПАТ «Новополтавський кар'єр» прийняти та оплатити продукцію.

З висновку Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз №3696/3697-13 вбачається, що подальше використання товарно - матеріальних цінностей, які придбані у КП «Альянс» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс», підтверджено документально.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, реєстрами виданих довіреностей, оборотно-сальдовими відомостями, лімітними картками тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області відхилити.

2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак