Ухвала суду № 56030612, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/18934/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р.

у справі № 821/4748/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг» (далі - позивач, ТОВ «Агрохолдинг») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011 року №0002430700, від 27.09.2011 року №00024500700, від 27.09.2011 року №0002440700.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Херсоні проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів за серпень 2010 року, про що складено акт №3173/07-0/32809496 від 07.09.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.1.8, ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2010 року на 913929 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої суми податкового кредиту на 260603 грн.; п.1.8, ст.1, п.п.7.7.1, п.п 7.7.2, п.п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення по декларації за травень 2010 року на 164785 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011 року: №0002430700 - про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 913929 грн. та 58474 грн. - штрафних санкцій; №00024500700 - про зменшення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 241383 грн.; №0002440700 - про перенесення суми бюджетного відшкодування на суму 680032 грн. у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних періодах.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного вступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Серпень-2003» укладено контракти №2405/2010 від 25.05.2010 року та №2605/2010 від 27.05.2010 року та додаткову угоду №1 від 28.05.2010 року щодо придбання соняшнику товарного.

19.05.2010 р. між позивачем та ПП «Трансагрогрупп» укладено контракт №2205/2010 щодо придбання соняшнику товарного.

Також між позивачем та ПП «ПТФ «Агростандарт», ПП «КФ «Пандора» укладено контракт №6307/2010 від 21.07.2010 року та додаткову угоду №1 від 21.07.2010 року, контракт №7307/2010 від 26.07.2010 року, додаткову угоду №1 щодо придбання насіння рапсу, українського походження.

Крім того, позивачем укладено договір з ТОВ «ПРО Контрл» №21-06/А/2010 від 21.06.2010 року про надання інспекційних (сюрвейєрських) послуг, згідно з яким виконавець бере на себе зобов'язання по проведенню інспекції вищевказаного товару, завантаженого на борт судна, проведення фумігаційного контролю.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, рахунками - фактури, банківськими виписками тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Також, як правильно встановлено судами, позивачем задекларовано суми від'ємного значення за попередні періоди 2010 року (квітень-червень) у своїх деклараціях з ПДВ, а у декларації за серпень 2010 року вказано про бажання отримати бюджетне відшкодування у розмірі 913929 грн., яке виникло за рахунок попередніх періодів, що відповідає вимогам п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту та подальшого бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

2.Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак