Ухвала суду № 56030583, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/15393/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р.

у справі № 826/12661/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спекл» (далі - позивач, ТОВ «Спекл») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0005772201 від 14.08.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Спекл», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Подільському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спекл» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Українська компанія «Модус», ТОВ «ТК Фіона», ТОВ «Лед-Тек» за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р., за результатами якої складено акт № 3837/26-56-22-01-03/25397547 від 23.07.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 252974,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005772201 від 14.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1 036 806,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 345 602,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір з ТОВ «ТК Фіона» № 02/04-13 від 04.04.2013, предметом якого є виготовлення та здійснення постави поліграфічної продукції відповідно до замовлень - специфікацій.

Також позивачем укладалися договори з ТОВ «Українська компанія «Модус»: № 01/11-12-13 від 01.11.2013 р, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги з розробки для замовника програмного забезпечення (ПЗ) та надати інші послуги у сфері інформатизації; № 0312-12 від 03.12.2012, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника роботи, а замовник зобов'язується оплатити роботи в порядку та на умовах передбачених договором; № 05-12-13 від 05.12.2013 відповідно до якого виконавець здійснює надання послуг з виконання за завданням замовника робіт (перелік яких визначено в замовленнях).

Крім того, позивачем укладалися договори з ТОВ «Лед-Тек», а саме: № 0304/14 від 03.04.2014, предметом якого є виготовлення та здійснення постави поліграфічної продукції відповідно до замовлень - специфікацій; № 11-04-14 від 11.04.2014, предметом якого є здійснення поставки товару; № 2702/14 від 27.02.2014, предметом якого є надання послуг з розробки програмного забезпечення та надання інших послуг у сфері інформатизації.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, актами виконання робіт (надання послуг), банківськими виписками тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак