Ухвала суду № 56030562, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/35533/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ємельянової В.І.розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року,

встановив:

У січні 2015 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (далі - центр зайнятості) пред'явив позов до ОСОБА_4 про стягнення з неї вартості матеріального забезпечення у сумі 6669,60 грн, коштів відшкодованих на оплачувані громадські роботи (ОГР) у сумі 2697,47 грн та коштів, витрачених на професійне навчання, у сумі 3461,55 грн, що разом складає 12828,62 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 вартість матеріального забезпечення у сумі 6669,60 грн, вартість наданих соціальних послуг у сумі 2697,47 грн та коштів, витрачених на професійне навчання, у сумі 3461,55 грн, що разом складає 12828,62грн, на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Зазначає, що несвоєчасне вчинення посадовою особою податкового органу дій щодо припинення підприємницької діяльності не може вказувати на ведення та приховування ОСОБА_4 від позивача факту зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу від неї.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Статтею 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав, свобод громадян і юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

За частиною четвертою статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

У даній справі предметом спору є стягнення грошових коштів, що стали власністю ОСОБА_4, які не підпадають під дію частини четвертої статті 50 КАС України.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на виплачені центом зайнятості вартість матеріального забезпечення, наданих соціальних послуг і коштів, витрачених на професійне навчання, та стягнення цих сум з нього як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таку правову позицію щодо застосування законодавства у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд України у постановах від 22 вересня 2015 року № 21-1884а15, № 21-2209а15.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.К. Черпак

С.В. Головчук

В.І. Ємельянова