Ухвала суду № 56030511, 01.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2016 р. м. Київ К/800/40788/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Окружного адміністративного суду м.Київа від 25 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року

у справі № 2а-8906/12/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд м.Київа постановою від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкові повідомлення - рішення від 07 березня 2012 року № 0000231506, №0000211506, №0000221506, №0000241506. Також судові витрати у розмірі 1 930,13 грн. присудив на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи відповідача провели камеральну перевірку податкової звітності позивача з рентної плати за природній газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні щодо несвоєчасної сплати суми податку, про що склали акт від 22 лютого 2011 року №254/15-0-21/30019775, яким встановили порушення строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з рентної плати за природній газ та рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, встановлених пунктом 306.2 статті 306 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 07 березня 2012 року №0000231506, яким за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, у розмірі 61 417,15 грн. на 61 календарний день, застосував штраф у розмірі 12 283,43 грн., №0000211506, яким за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за природній газ, що видобувається в Україні, у розмірі 99 411,00 грн. на 71 календарний день, застосував штраф у розмірі 19 882,20 грн., №0000221506, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за природній газ, що видобувається в Україні, у розмірі 888 132,20 грн. на 30 календарних днів застосував штраф у розмірі 88 813,22 грн. та №0000241506, яким за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, у розмірі 720 170,00 грн. на 29 календарних днів, застосував штраф у розмірі 72 017,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач згідно платіжних доручень своєчасно сплатив, визначені ним у податкових розрахунках, грошові зобов'язання з рентної плати газовий конденсат та природний газ за січень-грудень 2010 року, січень-листопад 2011 року, а відтак, в його діях відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з рентної плати за газовий конденсат та природний газ, за зазначений період, з огляду на що штрафні санкції, передбачені статтею 126 Податкового кодексу України, застосовані відповідачем неправомірно.

Водночас, суди попередніх інстанцій, вказуючи на неправомірність дій податкового органу щодо зарахування сплачених позивачем сум податкових зобов'язань, визначених у податкових розрахунках, у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, не врахували приписи Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Так, виходячи із змісту підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів дійсно немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Водночас, з дати набрання чинності Податковим кодексом України (01 січня 2011 року), у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (пункт 87.9 статті 87).

Відповідно до розрахунків штрафних санкцій, що є невід'ємною частиною акту перевірки, вбачається, що податковим органом штрафні санкції у розмірі 32 217,84 грн. застосовані за період несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань у січні-грудні 2010 року на підставі норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та у розмірі 160 788,01 грн. у січні-листопаді 2011 року на підставі норм Податкового кодексу України.

У той же час, суди попередніх інстанцій не встановили призначення платежу у відповідних платіжних документах за 2011 рік, порядку фактичного зарахування вказаних грошових коштів податковим органом, та не надали правової оцінки нормам пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, яким визначений порядок погашення податкового боргу після 01 січня 2011 року, та який є відмінним від порядку визначеного Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, для вирішення даного спору у частині визначення своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань у 2011 році та, відповідно, нарахування штрафних санкцій, необхідним є встановлення обставин щодо фактичного зарахування податковим органом грошових коштів, сплачених відповідачем у вказаний період.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам податкового органу про наявність рішень контролюючого органу про скасування рішень, якими позивачу були розстрочені податкові зобов'язання.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, виключає можливість для висновку про правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Київа від 25 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі №2а-8906/12/2670 скасувати.

Справу №2а-8906/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.