Ухвала суду № 56030503, 01.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Київ К/800/62166/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року

у справі №826/9397/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03 вересня 2013 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0000902250 та №0000912250.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін.

Враховуючи можливість вирішення даної справи на основі наявних у ній доказів, а також не прибуття в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів вирішила провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП «Стрейт корнер» за період з 01 липня 2010 року по 30 листопада 2010 року, ТОВ «Сейлінг-Бі» за червень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, ТОВ «Байер енд Трейдсервіс» за період з 01 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2012 року, ТОВ «Соланж-Трейд» за період 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року, ТОВ «БК Флайбуд» за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року, ТОВ «Будсмартсервіс» за період з 01 серпня 2011 року по 31 жовтня 2012 року, ТОВ «Спецмонтажбуд» за період за 14 серпня 2007 року по 31 жовтня 2012 року, ТОВ «Датли» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 липня 2012 року, ТОВ «Трейдтех» за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, ТОВ «Айсіпі» за період з 01 січня 2012 року по 31жовтня 2012 року, ТОВ «Інвест Іновейшн» за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, ТОВ «Промінь АС» за період з 01 січня 2010 року по 01 березня 2011 року, ТОВ «Будюніпром» за період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2010 року, про що склали акт від 30 січня 2013 року №43/22-50/34645705.

За висновками акту перевірки позивачем в порушення вимог підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.27 та 14.1.28 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток підприємств на 5 953 118,00 грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 187.1 статті 187, підпункту 197.1.27 пункту 197.1 статті 197, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на 5 123 694,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року:

- № 0000912250, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 389 590,00 грн., з яких за основним платежем - 2 831 946,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 557 644,00 грн.;

- № 0000902250, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 112 073,00 грн., з яких за основним платежем - 3 067 124,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 044 949,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП «Стрейт корнер», ТОВ «Сейлінг-Бі», ТОВ «Соланж-Трейд» ТОВ «Спецмонтажбуд», ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Промінь АС».

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача порушень вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, у перевіряє мий період позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Стрейт корнер», ТОВ «Сейлінг-Бі», ТОВ «Соланж-Трейд» ТОВ «Спецмонтажбуд», ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Промінь АС», за результатом виконання яких сформував валові витрати та податковий кредит.

Так, позивач (покупець) уклав з ТОВ «Промінь АС» (продавець) договори поставки, за умовами яких останній протягом вересня-листопада 2010 року поставив позивачу обладнання (комплект модулів, мультиплексом, радіорелейні комплекси, радіорелейну станцію, блок) та виписав податкові накладні на загальну суму 1 908 542,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 318 090,00 грн.

Протягом червня-жовтня 2010 року позивач (замовник) та ТОВ «Спецмонтажбуд» (виконавець) укладали договори на виконання проектних робіт, за умовами яких виконавець зобов'язався надати роботи з будівництва та монтажу радіовеж, проектні роботи, науково-дослідні роботи, побудови радіорелейних ліній зв'язку, капітального ремонту систем телемеханіки, капітального ремонту систем передачі даних, роботи по монтажу, інсталяції з налагодження обладнання.

Згідно актів приймання виконаних робіт ТОВ «Спецмонтажбуд» виконало роботи та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 4 679 436,50 грн., у тому числі податок на додану вартість - 779 906,00 грн.

На підставі договору від 20 липня 2010 року ПП «Стрейт корнер» поставило позивачу обладнання (проботборний пристрій, система газового аналізу) та виписало податкову накладну на загальну суму 5 400 360, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 900 060,00 грн.

Протягом серпня-вересня 2011 року позивач (покупець) та ТОВ «Сейлінг-Бі» (продавець) укладали договори поставки, відповідно до якого продавець поставив обладнання (кран, кільця, з'єднувачі, перетворювач тиску, трійники, кабелі, муфти).

Також, згідно видаткової накладної від 16 липня 2012 року № 356 ТОВ «Трейдтех» поставило позивачу Apple Macbook Pro та виписало податкову накладну від 16 липня 2012 року №57 на загальну суму 15 303,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 550,53 грн.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується відповідним виписками банку, та про що зазначено в акті перевірки.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надані первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи: копії господарських договорів, видаткових та товарно-транспортних накладних, довідок, актів виконаних робіт, робочих проектів, акта прийому-передачі основних засобів, наказу про введення в експлуатацію основних засобів.

На підтвердження факту використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивачем надано: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарів, специфікації, довідки щодо вартості робіт, акти виконаних робіт, робочі проекти, акти прийому-передачі основних засобів, наказ про введення в експлуатацію основних засобів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбане у TOB «Промінь АС» обладнання позивачем реалізовано TOB «Луганські енергетичні системи», УМГ «Київтрансгаз», TOB «Українські новітні технології», «Кримтеплоелектроцентраль», на підтвердження чого надані товарно-транспортні накладні на перевезення обладнання до місця його установки, доручення на отримання товарів, видаткові накладні, специфікації, згідно яких номенклатура продукції поставленої позивачем на адресу вказаних товариств, відповідає номенклатурі продукції поставленої TOB «Промінь АС».

При цьому, TOB «Спецмонтажбуд» на замовлення позивача, як субпідрядна організація, виконувала роботи щодо розробки робочих проектів, проведення монтажних та ремонтних робіт, які в свою чергу, у позивача були замовлені ВАТ «Тернопільобленерго», ВАТ «Чернігівобленерго», ВАТ «Полтаваобленерго», TOB «Луганське енергетичне об'єднання», ВАТ «Прикарпаттяобленерго», ВАТ «Сумиобленерго», ДК «Укртрансгаз» HAK «Нафтогаз України».

За результатами фінансово-господарських відносин між позивачем та вказаними підприємствами, були складені первинні документи, копії яких судом попередньої інстанції долучені до матеріалів справи, а саме: акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), в яких зазначені назви об'єктів та деталізовані види проведених робіт. Аналогічні акти були складені і між позивачем та TOB «Спецмонтажбуд».

На підтвердження виконання робіт щодо розробки робочих проектів, позивачем суду надані копії робочих проектів, в яких у тому числі зазначений виконавець, а саме - TOB «Спецмонтажбуд».

Придбане у ПП «Стрейт Корнер» обладнання, позивачем реалізовано TOB «Інжинірінг Сістемз», на підтвердження чого суду були надані доручення на отримання товарів, видаткові накладні, специфікації до договорів, згідно яких номенклатура продукції поставленої позивачем на адресу TOB «Інжинірінг Сістемз», відповідає номенклатурі продукції поставленої TOB ПП «Стрейт Корнер».

TOB «Сейлінг-Бі», на замовлення позивача, поставило різноманітне обладнання, яке останній, у свою чергу, реалізував TOB «Луганське енергетичне об'єднання», TOB «ТМК», TOB «Факел», ВАТ «Львівобленерго», ВАТ «Прикарпаттяобленерго», TOB «Ексапрофіт», ДК «Укртрансгаз» УМГ «Черкаситрансгаз», TOB Леком-Т», TOB «Юкон плюс», TOB «Зв'язоктелекомбуд», TOB «Конструкт груп».

Також, позивачем надані товарно-транспортні накладні на перевезення обладнання до місця його установки, доручення на отримання товарів, видаткові накладні, специфікації, згідно яких, вид, комплектація, назва виробника продукції, поставленої позивачем на адресу вказаних товариств, відповідає номенклатурі продукції придбаної у TOB «Сейлінг-Бі».

З огляду на те, що спірні правовідносини відбулися у період дії норм різних нормативно правових актів судом апеляційної інстанції обґрунтовано до спірних правовідносин застосовано положення як Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», так і Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з нормою абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми закріплено у підпункті 14.1.27 пункті 14.1 статті 14, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що також узгоджується з приписами Податкового кодексу України.

Також, за приписами пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наявність у платника податку (позивача) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, з встановленням судом реальності та товарності господарської операції, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні вимоги до формування платником податків складу податкового кредиту закріплені положеннями Податкового кодексу України, а саме - підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що відповідає наведеним вимогам законодавства.

Водночас, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з ПП «Стрейт корнер», ТОВ «Сейлінг-Бі», ТОВ «Соланж-Трейд» ТОВ «Спецмонтажбуд», ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Промінь АС».

Посилання податкового органу на те, що ведення господарської діяльності контрагентами позивача з порушенням вимог податкового законодавства, а також відсутність у них необхідних умов для виконання умов договорів постачання та здійснення економічної діяльності, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування складу валових витрат є помилковим з огляду на те, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача відносно непідтвердження використання у господарській діяльності придбаного позивачем у ТОВ «Трейдтех» ноутбуку Apple Macbook Pro, оскільки в матеріалах справи, крім документів щодо фактичного придбання ноутбуку - рахунок на оплату, податкова накладна, видаткова накладна, гарантійне свідоцтво, фото ноутбука з серійним номером, містяться також документи щодо використання його в господарській діяльності товариства - акт приймання-передачі основних засобів з нормами амортизаційних відрахувань, наказ про введення в експлуатацію основних засобів.

Щодо висновків податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом вчинення господарських відносин з TOB «Соланж-Трейд», суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про їх безпідставність з огляду на те, що за результатом перевірки фінансово-господарських взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом податкові зобов'язання контролюючим органом позивачу не збільшені, а відтак не є предметом оскарження.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі №826/9397/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.