Ухвала суду № 56030190, 17.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 876/8042/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,

представника відповідача Герети С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу публіч-ного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в адміністративній справі № 813/3046/15 за позовом управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова до публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

16 червня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова (далі - УПФУ в Франківському районі м.Львова) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» (далі - ПАТ «ЛЗЗВ № 1») заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 29349,97 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило ПАТ «ЛЗЗВ № 1», яке вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що заборгованість у розмірі 29 349,97 грн виникла за період з січня 2015 року, а тому задоволення позовних вимог і стягнення боргу за період серпень - грудень 2014 року та січень - червень 2015 року не відповідає дійсності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які працювали на ПАТ «ЛЗЗВ № 1» та отримали право на пільгову пенсію, призначена та виплачується пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загаль-нообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-XV (далі - Закон № 1058-XV) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), заборгованість відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії вказаним громадянам за період з серпня 2014 р. по квітень 2015 р. складала 37 398,28 грн.

Під час розгляду справи відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якій зазначив, що станом на 26.06.2015 р. розмір його заборгованості перед позивачем становить 29 349,97 грн, оскільки ним 19.05.2015 р. частково погашено загальну заборгованість.

13.07.2015 р. позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 29 349,97 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця сума заборгованості підтверджена належними доказами, підстав для звільнення відповідача від її оплати чи доказів її сплати суду не надано.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними, з огляду на те, що порядок компенсації зазначених витрат Пенсійного Фонду України у зв'язку з набранням Законом України № 1058-XV чинності з 1 січня 2004 року не змінився.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж із абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаче-ного статтею 12 вказаного Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподатку-вання, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, (далі - Інструкція; в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-XV.

За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.8 Інструкції визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання про підставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції. Зазначений висновок суду ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в адміністративній справі № 813/3046/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 22 лютого 2016 року.