Постанова № 56030174, 17.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 876/2014/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта Держицького І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Софтех» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софтех» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтех» (далі - ТзОВ «Софтех») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2014 року №0002512201/7759, №0002502201/7760.

Вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог податкового законодавства, і такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що висновки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області, викладені в акті перевірки, спростовуються наявними у позивача документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт понесених ТзОВ «Софтех» витрат, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі та пов'язані з господарською діяльністю товариства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач - ТзОВ «Софтех» оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі посилається на обставини, викладені в позовній заяві. Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток апелянт зазначає, що детальний аналіз юридичних послуг, що надавались відповідними особами, наводиться в щомісячних звітах, в яких також зазначається про розробку типових договорів для підприємства, які застосовувались позивачем в господарській діяльності. Щодо податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість апелянт наголошує на тому, що ТзОВ «Софтех» діяло у повній відповідності до п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не порушувало терміни, встановлені Податковим кодексом України, оскільки включило у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, які були виписані в межах 365 календарних днів від дати їх включення до податкового кредиту. Зазначає, що під час судового розгляду не спростовано того, що податкові накладні були виписані в межах 365 календарних днів від дати їх включення до податкового кредиту.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Софтех» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складений акт № 161/73/13-07-22-01-10/36312131 від 23 квітня 2012 року, на підставі якого 27 травня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002512201/7759 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 90 5077 грн та застосування штрафних санкції на 45 2539 грн; №0002502201/7760 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 421 413 грн та застосування штрафних санкції на 710 707 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що правочини, укладені позивачем з ФОП ОСОБА_2 та з ФОП ОСОБА_3 не носили реального характеру. Також позивачем порушені терміни включення сум ПДВ до податкового кредиту та не доведено, що ним подавались скарги на бездіяльність контрагентів щодо відмови у наданні податкових накладних. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття ним оскаржуваних повідомлень-рішень, надавши суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких грунтуються його заперечення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №0002512201/7759 від 27 травня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість через порушення терміну включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, податковий кредит ТзОВ «Софтех» сформований за рахунок податкових накладних, виписаних у попередніх звітних податкових періодах, а саме, ТзОВ «Софтех» подані уточнюючі розрахунки: від 18.06.2013 року - до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, яким збільшений податковий кредит на суму 121010,13 грн ПДВ по податкових накладних, виписаних у жовтні, листопаді 2011 року; від 25.06.2013 року - до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, яким збільшений податковий кредит на суму 141692,20 грн ПДВ по податкових накладних, виписаних у листопаді, грудні 2011 року; від 28.06.2013 року - до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, яким збільшений податковий кредит на суму 116 996,0 грн. ПДВ по податкових накладних, виписаних у грудні 2011 року; від 25.07.2013 року - до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, яким збільшений податковий кредит на суму 95407 грн. ПДВ по податкових накладних, виписаних у січні 2012 року; від 29.07.2013 року - до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, яким збільшений податковий кредит на суму 241 229,0 грн. ПДВ по податкових накладних, виписаних у лютому, березні 2012 року; від 30.07.2013 року - до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, яким збільшений податковий кредит на суму 59 578,35 грн. ПДВ по податкових накладних, виписаних у квітні, травні, червні 2012 року; від 31.07.2013 року - до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, яким збільшений податковий кредит на суму 7280,69 грн. ПДВ по податкових накладних, виписаних у травні, червні 2012 року; від 01.08.2013 року - до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року та від 02.08.2013 року, яким збільшений податковий кредит на суму 121884 грн. ПДВ по податкових накладних, виписаних у травні 2012 року.

Облік неодержаних податкових накладних на ТзОВ «Софтех» ведеться по рах. 6442 «Неодержані податкові накладні».

На вимогу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 27.03.2014 року № 1 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питань правомірності подання уточнюючих розрахунків та додатків №5 до декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року та відображення в них податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками понад 365 днів, та їх подальший вплив на правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, ТзОВ «Софтех» надало для проведення перевірки аналіз рах. 6442 з сукупними показниками за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

Як вбачається із наданих документів, вони не дають можливості визначити, за який період, згідно яких договорів не були отримані податкові накладні та які саме податкові накладні не були отримані від контрагентів-постачальників.

Тобто, ТзОВ «Софтех» не спростовані покликання ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в акті перевірки на те, що датою отримання податкових накладних є дата їх виписки, а саме, 2011-2012 роки.

В податкових накладних, відображених в поданих уточнюючих розрахунках від 18.06.2013 року № 9036009675 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, від 25.06.2013 року № 9037681969 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, від 28.06.2013 року № 9038481549 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, від 25.07.2013 року № 9045296684 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, від 29.07.2013 року № 9045985659 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, від 30.07.2013 року № 9046315759 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, від 31.07.2013 року №9046650361 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, 01.08.2013 року № 9046870773, від 02.08.2013 року № 9047236794 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року зазначена тільки дата їх виписки, дата отримання податкових накладних не зазначена.

Вказане свідчить про те, що податкові накладні, що відображені в уточнюючих розрахунках від 18.06.2013 року № 9036009675 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, від 25.06.2013 року № 9037681969 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, від 28.06.2013 року № 9038481549 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, від 25.07.2013 року № 9045296684 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, від 29.07.2013 року № 9045985659 до податкової декларації з податку на додану вартість 2013 року, від 30.07.2013 року 9046315759 до податкової декларації з податку на вартість за березень 2013 року, від 31.07.2013 року №9046650361 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, 01.08.2013 року № 9046870773, від 02.08.2013 року № 9047236794 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, отримані ТзОВ «Софтех» від контрагентів-постачальників в день їх виписки.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України. В цьому ж пункті зазначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкових накладних, які були виписані в межах 365 календарних днів від дати їх включення до податкового кредиту.

Згідно зі ст.201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право подати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З аналізу наведених норм слідує, що платник податків може скористатися своїм правом щодо включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. При цьому, включити суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних платник податку може шляхом відображення вказаної суми в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку визначеному статтею 50 ПК України.

Зважаючи на те, що стаття 50 ПК України є загальною нормою, що визначає порядок внесення змін до податкової звітності з будь-якого податку, а стаття 198 ПК України є спеціальною нормою, що регулює виключно порядок віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, юридично правильним є висновок суду першої інстанції про те, що право платника податку щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних обмежене строком у 365 календарних днів з дати складання податкових накладних, тобто строком визначеним частиною 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 15 травня 2014 року у справі № К/800/62800/13, від 03 вересня 2014 року № К/9991/35219/12.

Виходячи з наведеного, ТзОВ «Софтех» не мав права включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які були складені за межами строку у 365 календарних днів від початку відповідного звітного періоду.

Тому апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області податкового повідомлення-рішення №0002512201/7759 від 27.05.14 року про збільшення ТзОВ «Софтех» суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 905 077 грн і застосування 452539 грн штрафних санкцій та відмову в задоволенні позову ТзОВ «Софтех» в цій частині.

Посилання апелянта на те, що під час судового розгляду справи в суді першої інстанції не було спростовано того, що податкові накладні були виписані в межах 365 календарних днів, не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки позивачем не надано доказів звернення до контрагентів-постачальників з листами про надання податкових накладних, не подавались до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргами на контрагентів-постачальників, а також не надано доказів отримання податкових накладних, виписаних у 2011 році, в межах 365 календарних днів від дати їх включення до податкового кредиту.

Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №0002502201/7760 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 421 413 грн та застосування штрафних санкції на 710 707 грн апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що для підтвердження отримання юридичних послуг від суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 та суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 позивачем надано ряд документів: картки по рах. 685, договір № 01\01\2013-1 від 01 січня 2013 року, договір № 01\10\2013-1 від 01 жовтня 2012 року, договір від 01 лютого 2012 року та додаток до нього від 28.12.2012 року, акти здачі-прийняття робіт, звіти про виконані роботи, погоджені договори до звіту про виконані роботи, банківські виписки про оплату послуг, платіжні доручення на перерахунок коштів ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

З договорів № 01\01\2013-1 від 01 січня 2013 року та № 01\10\2012-1 від 01 жовтня 2012 року, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_3, вбачається, що послуги надаються замовнику шляхом усного та письмового консультування з юридичних питань, складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо, надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади, особистої участі та представництва замовника в загальних та господарських судах.

Згідно з вказаними договорами закінчення робіт з консультування визначається моментом підписання акта прийому-передачі виконаних робіт, з питання представництва в загальних та господарських судах України - моментом набрання чинності рішенням відповідного органу судової влади або самостійним задоволенням відповідачем (суб'єктом оскарження) вимог замовника, або добровільним задоволенням замовником вимог третіх осіб. Надання послуг, виконання робіт засвідчується підписанням акту виконаних робіт із вказанням вартості наданих послуг, виконаних робіт.

Відповідно до договору від 01 лютого 2012 року про надання послуг ФОП ОСОБА_2 та додатку до договору від 28.12.2012 року ФОП ОСОБА_2 зобов'язується надати юридичні послуги, складати та передавати замовнику акти про надання послуг.

Детальний аналіз послуг, що надавались СПД ФО ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із змістовними, часовими та вартісними показниками наведений в щомісячних звітах, які долучені до матеріалів справи. Також в щомісячних звітах зазначається про розробку правниками типових договорів для підприємства, які в подальшому застосовувались суб'єктом господарювання в господарській діяльності.

Крім того, в судовому засіданні представник апелянта пояснив, що необхідність замовлення юридичних послуг у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була зумовлена тим, що у ТзОВ «Софтех» в період з IV кварталу 2012 року та протягом 2013 року виникла необхідність аналізу, укладення, візування та супроводу великої кількості договорів, великий обсяг позовної роботи, адміністративних оскаржень податкових повідомлень-рішень та зумовлена складністю юридичних питань, які виникали у позивача, та які не відповідали кваліфікації юрисконсульта на підприємстві з посадовим окладом 1150 грн.

Апеляційний суд вважає, що надані договори, акти здачі-прийняття робіт, звіти, банківські виписки про оплату послуг в сукупності в повній мірі розкривають зміст наданих послуг, містять інформацію про фактично надані послуги, їх зміст, вартість, місце надання та свідчать про подальше їх використання в господарській діяльності підприємства і, відповідно, про реальність вказаних операцій та правильність включення витрат, понесених за ними, до витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №0002502201/7760 від 27 травня 2014 року, оскільки правовідносини позивача із з ФОП ОСОБА_2 та з ФОП ОСОБА_3 підтверджені належним чином оформленими документами.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З врахуванням того, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позов слід задовольнити частково.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Софтех» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі № 813/5455/14 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Софтех» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002502201/7760 від 27 травня 2014 року.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Постанова складена в повному обсязі 22.02.2016 року